Справа № 688/1852/21
іменем України
01 вересня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу,
У червні 2021 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 шкоду, завдану державі, на користь військової частини НОМЕР_1 у розмірі 92786,06 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.12.2020 у справі № 924/912/20 стягнуто із військової частини НОМЕР_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 87635,56 грн регламентної виплати, 750 грн послуг аварійного комісара та 4400,50 грн судових витрат. Під час розгляду вищевказаної справи, було встановлено, що 20.02.2017 на перехресті вул. Карла Лібкнехта (нова назва - вул. Митрополитська) та провулку Будівельників у м. Маріуполь Донецької області відбулась дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ 66», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_1 , та автомобіля «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
На момент ДТП ОСОБА_1 проходив службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 у м. Шепетівка на посаді солдата-водія та перебував у відрядженні в м. Маріуполь. За даним фактом дорожньо-транспортної пригоди було розпочате досудове розслідування кримінального провадження, яке було закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину, а відповідні матеріали направлено до військової інспекції безпеки дорожнього руху військової служби правопорядку у ЗСУ - військової комендатури м. Маріуполь для складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 . Однак, протокол не складався у зв'язку зі спливом строків, передбачених п. 7 ст. 247 КУпАП.
Військова частина НОМЕР_1 25.05.2021 в добровільному порядку виконала рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.12.2020 у справі №924/912/20 та сплатила на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 87635,56 грн регламентної виплати, 750 грн послуг аварійного комісара та 4400,50 грн судових витрат. Тому, вказані суми підлягають стягненню з відповідача в порядку регресу.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.12.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 вартість виплаченого відшкодування в розмірі 7266 (сім тисяч двісті шістдесят шість) гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09.06.2022 апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2021 року скасовано. Провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу закрито. Роз'яснено військовій частині НОМЕР_1 про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутись до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30.06.2022 заяву військової частини НОМЕР_1 про передачу справи № 688/1852/21 за встановленою юрисдикцією задоволено. Передано справу № 688/1852/21 за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вказана ухвала отримана відповідачем 26.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відзиві на позовну заяву від 11.08.2022 відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, через що регламентні виплати було здійснено МТСБУ. Зазначає, що на дані правовідносини поширюються норми законодавства про страхування, які є спеціальними по відношенню до Цивільного кодексу України, в тому числі і щодо підстав застосування регресу. Вказує, що через невиконання позивачем Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме не укладення обов'язкового договору страхування цивільно-правової відповідальності він і несе всі ризики відсутності обов'язкового страхування, в тому числі і збитки у зазначеному в позові розмірі.
Від представника позивача до суду 25.08.2022 надійшла відповідь на відзив, у якій з твердженнями, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву не погоджується. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до витягу з наказу начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України (по особовому складу) № 26-РС від 30.04.2015 року відповідачем ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки, у зв'язку з чим його зараховано до складу Збройних Сил України, присвоєно звання солдат та призначено на посаду водія-топогеодезиста топогеодезичного взводу відділу забезпечення ВОС-837037А.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 вибув для виконання бойових завдань до ОТУ «Маріуполь», де 20.02.2017 року на перехресті вул. Карла Лібкнехта (нова назва Митрополитська) та провулку Будівельників у м. Маріуполь Донецької області, керуючи автомобілем «ГАЗ 66», р.н. НОМЕР_5 , здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Kangoo», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить ОСОБА_3 . Під час ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
За фактом вищевказаної ДТП до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050770000595 від 20.02.2017 року було внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч.1 ст. 415 КК України.
Постановою слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону Маголи О.Я. від 20.04.2017 року кримінальне провадження №12017050770000595 від 20.02.2017 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України. Копію постанови та матеріалів кримінального провадження направлено до військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у ЗСУ - військової комендатури м. Маріуполь для складання адміністративного протоколу відносно військовослужбовця ОСОБА_1 , оскільки в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що автомобіль «Renault Kangoo», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 виїхав на перехрестя вул. К.Лібкнехта та пр. Будівельників у м. Маріуполь Донецької області на зелений сигнал світлофора, після чого на нього виїхав автомобіль «ГАЗ 66», р.н. НОМЕР_5 , під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 , де допустив зіткнення із ним.
Наказом начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України № 11 від 15.03.2017 року водію зведеної топогеодезичної групи військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за вчинення 20.02.2017 року у зоні проведення антитерористичної операції, оперативно-тактичне угрупування «Маріуполь» дорожньо-транспортної пригоди, неналежне виконання своїх обов'язків та за порушення ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України оголошено догану.
27.02.2017 року власник автомобіля «Renault Kangoo», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 подав до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) повідомлення про ДТП, яка сталась 20.02.2017 року та звернувся із заявою про відшкодування шкоди заподіяної в результаті вказаної ДТП, оскільки цивільно-правова відповідальність військової частини НОМЕР_1 не була застрахована.
26.10.2017 року в рахунок відшкодування заподіяної шкоди МТСБУ здійснило виплату ОСОБА_4 в розмірі 87635 грн. 56 коп.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.12.2020 року у справі №924/912/20, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 року, стягнуто із військової частини НОМЕР_1 на користь МТСБУ 87 635 грн. 56 коп. регламентної виплати, 750 грн. послуг аварійного комісара та 4400 грн. 50 коп. судових витрат.
Згідно платіжних доручень №№ 238, 239, 240, 241 від 24.05.2021 року військовою частиною НОМЕР_1 добровільно перераховано стягнуті за рішенням суду 87 635 грн. 56 коп. регламентної виплати, 750 грн. послуг аварійного комісара та 4400 грн. 50 коп. судових витрат.
Із зазначених вище судових рішень, які набрали законної сили, вбачається, що на час вчинення ДТП ОСОБА_1 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , де проходив службу за контрактом, а автомобіль марки «ГАЗ 66», р.н. НОМЕР_5 , яким він керував на час ДТП, перебував на балансі військової частини НОМЕР_1 та належав їй на праві оперативного управління.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1-2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (частина 1 статті 1172 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).
Відносини між ОСОБА_1 та позивачем щодо проходження військової служби врегульовані Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно ч. 1, 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаний із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, будучи військовослужбовцем, завдав шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_1 , яка здійснила відшкодування шкоди внаслідок вчинення ним ДТП у період несення служби та виконання функцій військовослужбовця.
Питання щодо матеріальної відповідальності військовослужбовців (станом на час виникнення спірних правовідносин) були врегульовані Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке затверджено постановою Верховної Ради України № 243/95-ВР від 23 червня 1995 року (втратило чинність на підставі Закону № 160-IX від 03 жовтня 2019 року, далі - Положення). Положення визначало підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.
Згідно з п. 2 Положення, військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами.
У пункті 3 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Пунктом 7 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов'язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому цим Положенням та цивільним законодавством України.
Згідно з п.8 Положення, залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
Відповідно до п. 10 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
Повна матеріальна відповідальність за шкоду військовослужбовців та призваних на збори військовозобов'язаних, заподіяна з їх вини державі настає у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій, дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину.
Отже, доводи позивача про те, що відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України військова частина НОМЕР_1 має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача в розмірі всієї суми виплаченого відшкодування, є безпідставними, оскільки нормами законодавства (п.10 Положення) встановлено розмір матеріальної відповідальності - не більше місячного грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція (стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі місячного грошового забезпечення) у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року по справі № 161/175/17.
Так як з вини відповідача ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої була завдана шкода, оскільки саме він, перебуваючи за кермом автомобіля марки «ГАЗ 66», р.н. НОМЕР_5 , порушив правила дорожнього руху, що вбачається з досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення, як це передбачено п. 10 Положення, оскільки шкоду заподіяно неналежним виконанням ним службових обов'язків, вчинення ДТП, на що вказує, в тому числі наказ №11 від 15.03.2017 року про оголошення йому догани за це.
Покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності не відповідає вимогам зазначеного Положення, оскільки матеріали справи не містять даних про вчинення умисних протиправних дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину або посилання на наявність інших обставин, за яких настає повна матеріальна відповідальність.
Доводи відповідача про те, що відповідальність в даному випадку повинна нести військова частина НОМЕР_1 , оскільки вона не застрахувала транспортний засіб «ГАЗ 66», р.н. НОМЕР_5 , не заслуговують на увагу, оскільки відповідачу, перед експлуатацією даного транспортного засобу було відомо, що транспортний засіб не застрахований і його експлуатація без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, забороняється, однак він порушив вимоги чинного законодавства, керував транспортним засобом, з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода, були пошкоджені транспортні засоби, відтак він повинен нести відповідальність за фактично завдану шкоду, однак у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення, оскільки шкоду заподіяно недбалим виконанням ним службових обов'язків.
Крім того, не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на те, що судовим рішенням визнано винним у вчиненні ДТП ОСОБА_5 , оскільки розглядаючи справу господарський суд встановив, що виникнення ДТП обумовлено в тому числі неправомірною поведінкою старшого машини «ГАЗ 66», р.н. НОМЕР_5 , ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2021 року № 390, грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 в лютому 2017 року становило 7266 грн.
З огляду на викладені вище обставини позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 у порядку регресу завданої шкоди підлягають задоволенню частково в розмірі грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2017 року, що становить 7266 грн. Отже, позов необхідно задовольнити частково.
Також суд зазначає, що цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року по справі № 707/1679/17.
Згідно з частиною 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У цьому спорі позивач виступає в якості суб'єкта владних повноважень.
Тому, відповідно до ст. 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат (сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2270 грн.) відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу завдану шкоду на користь військової частини НОМЕР_1 в сумі 7266 (сім тисяч двісті шістдесят шість) грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )
Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 )
Головуючий суддя О.О. Михайлов