Провадження № 22-ц/803/4849/22 Справа № 194/1660/21 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В.О Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
01 вересня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Максюти Ж.І.
суддів Свистунової О.В., Пищиди М.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" Скиби Сергія Григоровича на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання,-
Представник позивача адвокат Меланчук І.В. звернувся до Тернівського міського суду Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що позивач впродовж 22 років 2 місяців працював в умовах впливу шкідливих факторів на організм (в період часу з 24 жовтня 1994 року по 07 квітня 1995 року, з 22 травня 1995 року по 04 червня 1997 року, з 10 липня 1997 року по 12 квітня 2000 року, 15 травня 2000 року по 28 грудня 2015 року, з 28 січня 2016 року по 01 червня 2017 року), перебуваючи в трудових відносинах з ВО «Павлоградвугілля», ВАТ ДХК «Павлоградвугілля» правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». У звязку з шкідливими і тяжкими умовами праці позивач отримав хронічні професійні захворювання. Відповідно до акту форми П-4 «Розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання» від 13 жовтня 2017 року причинами виникнення професійних захворювань у позивача являється тривалий вплив на організм шкідливих факторів виробничого середовища, недосконалість робочого інструменту, механізмів та технологічних процесів. Важка фізична праця, пил, шум, несприятливий мікроклімат. Позивачу 03 листопада 2017 року МСЕК первинно-повторно сукупно було встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких 40% радикулопатія вперше, 10% - ХОЗЛ вперше, 5% - туговухість вперше, 10% по травмі від 24 вересня 2004 року повторно, 0% по травмі від 07 серпня 2003 року повторно, встановлено третю групу інвалідності (виробничі травми не враховуються). При повторному огляді МСЕК 05 листопада 2018 року позивачу сукупно було встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких 40% радикулопатія вперше, 10% - ХОЗЛ вперше, 5% - туговухість вперше, 10% по травмі від 24 вересня 2004 року повторно (виробничі травми не враховуються), встановлено третю групу інвалідності. Зазначає, що позивач зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантажені, змушений проходити курси лікування, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя він змушений проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування, у зв'язку з чим не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначалося і позначається на його душевному та фізичному стані. Розуміння безстроковості зазначених негативних наслідків професійних захворювань вмкликає у позивача негативні емоції, породжує почуття соціальної незахищеності, розпачу та тривоги. Оскільки роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де він працював, тим самим порушивши ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов'язок, що в свою чергу стало причиною отримання ним професійних захворювань. Просить стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 227000,00 грн.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2022 року позовну заяву представника позивача адвоката Меланчук Ігоря Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, юридична адреса: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 110000 (сто десять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, юридична адреса: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь держави судовий збір у розмірі 1100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп. на р/р UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обсяг повноважень особи, яка підписала позов, належним чином не підтверджений, також зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку про вину відповідача тому, що адміністративну відповідальність за порушення правил охорони праці несуть працівники та посадові особи підприємства, а не юридичні особи і що доказом цієї вини є саме акт П-4 від 13.10.2017р. без врахування п. 19 акту, яким не встановлені винні особи та положення законодавства, яке вони порушили.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 працював з 24 жовтня 1994 року по 07 квітня 1995 року на шахті «Самарська» ПВО по видобутку вугілля «Павлоградвугілля», звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням; з 22 травня 1995 року по 04 червня 1997 року працював на шахті «Самарська» ПВО по видобутку вугілля «Павлоградвугілля», звільнений за ст. 38 КЗпТ УССР за власним бажанням; з 10 липня 1997 року по 12 квітня 2000 року працював на шахті «Тернівська» ВАТ ДХК «Павлоградвугілля», звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням; з 15 травня 2000 року по 28 грудня 2015 року працював на шахті «Дніпровська» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля», звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенію; з 28 січня 2016 року по 01 червня 2017 року працював у ВСП «ШУ імені Героїв Космосу» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», звільнений за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, за ч. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , заповненої 23 травня 1995 року на ім'я ОСОБА_1 (а.с.46-53).
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 жовтня 2017 року за формою П-4, затвердженого першим заступникои начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Тимченко Л.В., професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту. Причиною виникнення хронічного професійного захворювання є: важкість праці вимушена робоча поза навколішки, впродовж 93% змінного часу при допустимому значенні до 10%; хімічні фактори вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного до 10% в повітрі робочої зони в 24 рази перевищує ГДК (фактичне значення 96,1 мг/м3 при допустимому 4 мг/м3; фізичні еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 13 дБА (фактичне значення 93 дБА при допустимому значенні 80 дБА, природнє освітлення відсутнє, відносна вологість повітря 90,7 % при допустимій 75%; напруженість праці ступінь ризику для власного життя та життя людей - вірогідний; нерегулярна змінністьз роботою в нічний час. Все це призвело до: радикулопатії білатеральної попереково - крижової L4-S1 переважно з ліва, шийна С6-С7 з ліва, з вираженим статико-динамічними порушеннями,часто рецидивуючий перебіг, зі стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді остероартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних (ПФ другого ступеня) та ліктьових (ПФ другого ступеня) суглобів з двобічним плече лопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня) М54.1, М17-М19; хронічного обструктивного захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. ЛН першого ступеня (J44, J43.8); нейросенсорної приглухуватності першого ступеня (з легким зниженням слуху) (Н90.3) (а.с. 15-18).
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія 12ААВ №732153 від 03 листопада 2017 року, ОСОБА_1 встановлено первинно-повторно втрату професійної працездатності - 65%, з них 40% первинно радикулопатія, 10% первинно ХОЗЛ, 5% первинно туговухість, 10% повторно за виробничою травмою акт Н-1 № 45 від 24 вересня 2004 року, 0% повторно за виробничою травмою акт Н-1 № 42 від 07 серпня 2003 року, та встановлено третю групу інвалідності (а.с. 10).
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12ААА № 074648 від 05 листопада 2018 року ОСОБА_1 встановлено повторно втрату професійної працездатності - 65%, з них 40% радикулопатія, 10% первинно ХОЗЛ, 5% туговухість, 10% за виробничою травмою акт Н-1 № 45 від 24 вересня 2004 року, та встановлено третю групу інвалідності (а.с. 12).
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія 12ААБ №204055 від 05 листопада 2018 року ОСОБА_1 протипоказано робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно (а.с. 14).
З наведеного видно, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, а отже наявні у зв'язку з цим підстави для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, стягнувши компенсацію в сумі 110000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі 197/42/20.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що обсяг повноважень особи, яка підписала позов, належним чином не підтверджений є необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги адвоката Меланчук Ігоря Віталійовича, а також свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю Меланчук Ігоря Віталійовича, що підтверджують його повноваження на участь у справі від імені позивача ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, та на правильність рішення суду не впливають.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 110000 гривень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" Скиби Сергія Григоровича - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2022 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Ж.І. Максюта
Судді О.В. Свистунова
М.М. Пищида