Справа № 185/6924/22
Провадження № 2-о/185/294/22
іменем України
01 вересня 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання - Шуліка Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту смерті в порядку ст. 317 ЦПК України -
До суду в інтересах ОСОБА_1 звернулася адвокат Ромашкіна О.О. із заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Макіївка Донецької області, на час смерті була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Макіївка Донецької області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бабуся заявниці, про що 08 серпня 2022 року видано свідоцтво про смерть, яке є незаконним та не створює правових наслідків на території України. В зв'язку з чим, заявник вимушений звернутись до суду з даною заявою.
Заявник та його представник в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, повністю підтримали заяву.
Представник заінтересованої особи Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у судове засідання не з'явився.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій територій України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої територій, відповідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підтвердження факту смерті заявником подано копію свідоцтва про смерть, виданого установою, що розташована на окупованій території, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Макіївка Донецької області. Крім того, заявником надані суду копія лікарського свідоцтва про смерть № 187 від 06.08.2022 року та копія довідки про причину смерті (до форми № 106/у № 187) від 06.08.2022 року, видана медичною установою, що розташована на окупованій території, згідно якої ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 90 років, смерть настала за адресою АДРЕСА_2 , причина смерті хронічна серцево-судинна недостатність.
Оцінюючи письмові докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Аналізуючи надані заявником та досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд вважає, що юридичний факт, який просить встановити заявник, знайшов своє підтвердження та його об'єктивність не викликає сумніву у суду. А тому, враховуючи зазначені вище обставини та положення діючого законодавства, приймаючи до уваги, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, а саме: для проведення державної реєстрації факту смерті її бабусі уповноваженими державними органами, отримання свідоцтва про смерть та подальшої реалізації пов'язаних з цим прав, зокрема прав спадкоємця, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 95, 263-265, 319 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту смерті в порядку ст. 317 ЦПК України - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Макіївка Гірняцький район Донецької області, смерть настала за адресою за адресою АДРЕСА_1 , причина смерті хронічна серцево-судинна недостатність.
Рішення, відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: В. О. Головін