Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 серпня 2022 року Справа№200/1219/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,
Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, ОСОБА_2 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд.
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 7 грудня 2021 року № 262940008801 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме - з 29 листопада 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме - з 29 листопада 2021 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 23 листопада 2021 року по досягненню пенсійного віку, встановленого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою встановленого зразка та всіма необхідними документами для призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.
7 грудня 2021 року відповідач прийняв рішення № 26940008801, яким відмовив позивачу у призначені пенсії, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу та на те, що надані позивачем довідки видані на непідконтрольній території, а тому не можуть бути підставою для їх врахування.
Позивач зазначає, що має більше 30 років страхового стажу та більше 12 років пільгового стажу за Списком № 1, а тому рішення відповідача, яким йому відмовлено у призначенні пільгової пенсії, є таким, що порушує його соціальні права (а.с. 1-6, 98-101).
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.
ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду із заявою від 23 листопада 2021 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Зазначено, що листом від 8 грудня 2021 року (вих. № 2600-0211-8/196257) було повідомлено позивача про прийняте 7 грудня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення № 262940008801 про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Також зазначено, що згідно з наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування страховий стаж позивача становить 30 років 10 місяців 27 днів, пільговий - 5 років 4 місяці 17 днів. До страхового стажу не враховано період з 16 червня 1990 року по 17 червня 1990 року, оскільки в трудовій книжці відсутній номер підстави звільнення з роботи, чим порушено п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162. Вказано, що позивачу було повідомлено, що для зарахування вищезазначеного періоду потрібно надати уточнюючу довідку, видану підприємством, на якому він працював, на підставі первинних документів відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній № 637. Також зазначено, що до пільгового стажу не враховано періоди, зазначені в довідках про підтвердження пільгового характеру роботи від 28 червня 2021 року № 355, 356, 357, від 7 липня 2021 року № 421: з 25 травня 1989 року по 28 липня 1989 року, з 15 грудня 1989 року по 30 квітня 1990 року, з 14 червня 1992 року по 31 грудня 1998 року, так як довідки, що підтверджують пільговий характер роботи за Списком № 1, видані « ОСОБА_3 », яка зареєстрована в м. Донецьк, на непідконтрольній українській владі території, отже, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режимна тимчасово окупованій території України» не створюють правових наслідків та не можуть бути розглянуті.
Таким чином, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 77-81).
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у відзиві на позов також заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, яка була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та за наслідком розгляду якої було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
До страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 14 червня 1990 року по 17 червня 1990 року, оскільки відсутній номер підстави на звільнення, що є порушенням п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджених Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162.
Також зазначено, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 25 травня 1989 року по 28 липня 1989 року, з 25 грудня 1989 року по 30 квітня 1990 року, з 14 червня 1992 року по 31 грудня 1998 року, оскільки довідки, уточнюючі пільговий характер роботи за Списком № 1, видані « ОСОБА_3 », яка зареєстрована в м. Донецьк, на непідконтрольній українській владі території і згідно ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режимна тимчасово окупованій території України» не створюють правових наслідків та не можуть бути розглянуті.
Страховий стаж роботи позивача склав 30 років 10 місяців 27 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 05 років 04 місяця 17 днів.
Враховуючи наведене Головне управління діяло у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах своєї компетенції (а.с. 105-107).
Ухвалою суду від 25 січня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 35).
Ухвалою суду від 2 червня 2022 року повторно зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати суду відзив на позов ОСОБА_1 та додаткові докази (а.с. 74).
Ухвалою суду від 20 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про продовження строку для надання доказів по справі (а.с. 94-95).
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_4 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання згідно довідки ВПО: АДРЕСА_2 (а.с. 50-53).
Перший відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368, зареєстроване місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у даній справі (а.с. 82).
Другий відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у даній справі (а.с. 115).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, 23 листопада 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 8).
До заяви позивачем було додано наступні документи: копію трудової книжки НОМЕР_2 від 15 червня 1990 року; копію паспорту; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 листопада 2021 року № 3009-5000413788; копію військового квитка НОМЕР_3 ; копію диплому НОМЕР_4 ; видані «Филиалом «Шахта имени Александра Александровича Скочинского» ГУП ДНР» Донецкая угольная энергетическая компания» уточнюючі довідки: від 28 червня 2021 року №№ 355, 356, 357, 358; від 7 липня 2021 року № 421; від 28 липня 2021 року № 487; довідку про перейменування від 28 червня 2021 року № 359; довідку про заробітну плату від 2 липня 2021 року № 610; довідку про зміну назви організації від 28 червня 2021 року № 359; копію наказу про атестацію робочих місць від 3 вересня 1997 року № 530 з додатком; копію наказу про атестацію робочих місць від 2 вересня 2006 року № 789 із додатком; копію наказу про атестацію робочих місць від 2 вересня 2011 року № 450 з додатком; довідку про заробітну плату від 2 липня 2021 року № 610 (а.с. 9, 10-30, 50-69).
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачу пропонувалось надати пенсійному органу додаткові документи.
Після реєстрації заяви позивача заява позивача за принципом екстериторіальності була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 78, 105-107).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від від 7 грудня 2021 року № 262940008801 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV ОСОБА_1 (а.с. 9, 113).
У рішенні зазначено, що згідно даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача становить 30 років 10 місяців 27 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 1 , обчисленим за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - 5 років 4 місяці 17 днів.
До страхового стажу не зараховано: період роботи з 16 червня 1990 року по 17 червня 1990 року - оскільки відсутній номер підстави на звільненні, що є порушенням п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях затвердженого Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162.
Зазначено, що для зарахування даного періоду заявнику необхідно надати уточнюючу довідку відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 на підставі первинних документів.
До пільгового стажу не зараховано: періоди роботи, зазначені в довідках про підтвердження пільгового характеру роботи від 28 червня 2021 року №№ 355, 356, 357, від 7 липня 1998 року № 421: з 25 травня 1989 року по 28 липня 1989 року, з 15 грудня 1989 року по 30 квітня 1990 року, з 14 червня 1992 року по 31 грудня 1998 року, - оскільки надані позивачем довідки видані « ОСОБА_3 », яка зареєстрована в м. Донецьк на непідконтрольній Українській владі території.
Вказано, що позивач матиме право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 при досягненні 55-річного віку - з 22 грудня 2025 року (а.с. 9, 113).
Будучи не згідним із даним рішенням позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV(далі - Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",Закон № 1058-IV).
Згідно ст. 8 Закон № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Пунктом 1 ст. 114 Закону № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно абз. 24 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників,затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Таким чином умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV (по списку № 1) є досягнення громадянином відповідного віку, наявність відповідного страхового та пільгового стажу та зайнятість на роботах та посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, протягом повного робочого дня.
Як встановлено судом, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії після досягнення 50 років; згідно довідки за Формою РС-право страховий стаж позивача складає більше 25 років; факт віднесення роботи позивача у періоди з 25 травня 1989 року по 28 липня 1989 року, з 25 грудня 1989 року по 30 квітня 1990 року, з 14 червня 1990 року по 17 червня 1990 року, з 4 червня 1992 року по 31 грудня 1998 року, з 9 березня 2010 року по 30 квітня 2010 року, з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 1 вересня 2011 року по 16 січня 2012 року (періоди роботи, зазначені у довідках №№ 355, 356, 357, 358, 421, які не зараховані пенсійним органом до пільгового стажу позивача згідно виписки РС-право, а.с. 47, 112) до робіт (посад), зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, - відповідачем не оспорюється.
Єдиною підставою не зарахування зазначених вище періодів роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 у спірному рішенні визначено ту обставину, що надані позивачем уточнюючі довідки щодо вказаних періодів видані юридичною особою, зареєстрованою у м. Донецьк (на території, тимчасово непідконтрольній українській владі).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 174/658/16-а (провадження № К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Беручи до уваги висновки Верховного Суду, при вирішенні даної справи суд надає правову оцінку неврахуванню другим відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії наданих ОСОБА_1 довідок, уточнюючих пільгових характер роботи позивача.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 2-3 цієї ж статті будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Разом із цим Верховним Судом у постанові від 2 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) сформульовано правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, проаналізував положення ст. 19 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 9, 17, 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів, закладених у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії , в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН), Суд зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів , у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) згідно з якими: Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать .
Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Отже, право особи на отримання пенсійних виплат у належному розмірі не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати повноваження щодо перевірки обґрунтованості їх видачі.
Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.
З огляду на намібійські винятки, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.
На переконання суду, доводи пенсійного органу щодо неможливості здійснити перевірку наданих довідок можуть бути визнано цілком виправданими в звичайній ситуації, оскільки формально вони базуються на положеннях Порядку № 22-1. Проте, в ситуації позивача це становить дискримінаційне поводження по відношенню до осіб, які мають трудовий стаж на підприємствах, які залишилися на території, що на даний момент є тимчасово окупованою, оскільки такі особи мають об'єктивні складнощі в отриманні та у наданні відповідних документів, а отже при такому підході позбавляються права на пенсійне забезпечення.
Суд вважає за можливе застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті спірних правовідносин, зокрема, оцінки документів, виданих підприємствами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій українською владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача прийняти зазначені вище довідки до врахування - є неправомірною.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 16 червня 1990 року по 17 червня 1990 року оскільки у зв'язку із відсутністю номеру підстави на звільненні, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Враховуючи зазначене, період роботи позивача з 16 червня 1990 року по 17 червня 1990 року має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Як наслідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 7 грудня 2021 року № 262940008801 є неправомірним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині - підлягають задоволенню.
При суд зазначає, що згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій […].
Питання не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів з а у м о в и прийняття пенсійним органом до врахування довідок від 28 червня 2021 року №№ 355, 356, 357, 358, від 7 липня 2021 року № 421 - н е є спірним в межах цієї справи.
Як наслідок, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання пенсійного органу призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 29 листопада 2021 року - задоволенню не підлягають як передчасні.
На переконання суду належним та достатнім способом захисту позивача в межах спірних правовідносин є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 листопада 2021 року про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах - із врахуванням уточнюючих довідок №№ 355, 356, 357, 358, 421.
При вирішенні питання - кого саме з відповідачів необхідно зобов'язувати вчиняти визначені судом дії, суд виходить з наступного.
30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961.
Зазначеною постановою були внесені зміни в тому числі до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), (далі - Порядок № 22-1).
Внесені зміни передбачають застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 1 квітня 2021 року, відповідно до якого заяви про призначення/перерахунок пенсії опрацьовуються бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає особа, що звернулась із цією заявою.
Запровадження принципу екстериторіальності відбувалось задля: створення єдиного підходу до застосування пенсійного законодавства; централізованої прозорої системи контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізації особистих контактів з громадянами; відв'язки звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Відповідно до п. 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії […] приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Згідно п. 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з п. 4.8 розділу ІV Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Відповідно до п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що:
- із заявою про призначення (перерахунок) пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто до сервісного центру) або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 1.1);
- при прийманні документів працівник сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду, до якого звернувся заявник: ідентифікує заявника (його представника); реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, […] сканує документи; на створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених п. 2.28 розділу ІІ цього Порядку; […] (п. 4.2);
- після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу (п. 4.2).
- принцип екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіального органу Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Виходячи із наведених приписів Порядку № 22-1, керуючись ст. 245 КАС України, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, як органа, що прийняв протиправне рішення, повторно розглянути заяву позивача від 29 листопада 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 - із врахуванням уточнюючих довідок №№ 355, 356, 357, 358, № 421.
Як наслідок, позовні вимоги позивача підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до квитанції № 42 від 13 січня 2022 року позивач при поданні даного адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 8 ст. 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи встановлені судом обставини та висновок суду про протиправність спірного рішення, суд вважає за необхідне покласти на другого відповідача судові витрати позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання згідно довідки ВПО: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, зареєстроване місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3), про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 7 грудня 2021 року № 262940008801 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 листопада 2021 року про призначення пенсії за віком - із врахуванням уточнюючих довідок від 28 червня 2021 року №№ 355, 356, 357, 358, 421, від 7 липня 2021 року № 421.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання згідно довідки ВПО: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна