Дата документу 28.07.2022 Справа № 554/9439/16-ц
Номер провадження 2/554/1193/2022
28.07.2022 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Тімошенко Н.В. розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
15.11.2016 року до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Уточнивши свої позовні вимоги позивач просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6750 грн., як Ѕ частину вартості спільно набутого майна подружжя: кухонного кутка, кухонної стінки, холодильника «Атлант», дивана, який знаходився у другій житловій кімнаті та пральної машинки «BOSCH».
Визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на диван, який знаходився у залі та меблеву стінку.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на шафу для одягу з дзеркалами, диван, який знаходився у дитячій кімнаті, комп'ютерний стіл, шафу купе.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7455 грн., як Ѕ частину вартості спільно набутого майна подружжя: дубових міжкімнатних дверей до ванної кімнати, туалету та кухні.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину від вартості автомобіля марки «VOLVO», номерний знак НОМЕР_1 , згідно висновку судової - автотоварознавчої експертизи.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на Ѕ частину причіпу-бортового-тентованого SOMMER ZP-180T сірого кольору, 2001 року випуску. державний номерний знак НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на 1/12 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позову позивачка посилається на те, що 29.07.1989 року сторони зареєстрували шлюб.
Відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30.12.2012 року шлюб зареєстрований 29 липня 1989 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
За період сумісного проживання у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти сторони придбали: диван, який знаходився у залі та меблеву стінку, шафу для одягу з дзеркалами, диван, який знаходився у дитячій кімнаті, комп'ютерний стіл, шафу купе, дубові міжкімнатні двері до ванної кімнати, туалету та кухні, кухонний куток, кухонна стінка, холодильник «Атлант», диван, який знаходився у другій житловій кімнаті та пральної машинки «BOSCH».
Позивач вказує, що 17.02.2017 року ОСОБА_2 без погодження з нею здійснив відчуження спільно набутого в шлюбі автомобіля «VOLVO», номерний знак НОМЕР_1 .
Крім цього, позивачу стало відомо, що 13.03.2012 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою причіп-бортовий-тентований SOMMER ZP-180T сірого кольору, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який набутий у шлюбі на є спільним сумісним майном.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.08.2017 року ОСОБА_2 на підставі спільної часткової власності належить 1/6 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Так як право власності зареєстроване під час шлюбу (04.04.2007), вказана частина квартири є спільно набутим майном подружжя і підлягає розподілу.
Ураховуючи, що вищевказане майно придбане сторонами під час шлюбу за спільні кошти та є спільною сумісною власністю позивач просить задовольнити позов та здійснити поділ спільного майна подружжя.
22.12.2016 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Кулешової Л.В. відкрито провадження у справі.
16.02.2017 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що позивачка пропустила строк на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки після розірвання шлюбу минуло більше чотирьох років та розірванні шлюбу їй було відомо про наявність спірного рухомого майна.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2018 року у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_4 вищевказану цивільну справу передано для розгляду судді Тімошенко Н.В.
05.03.2019 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якій просив визнати спільною сумісною власністю рухоме майно, а саме транспортний засіб марки « Honda Akkord» д.н.з. НОМЕР_3 , синього кольору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості Ѕ частини відчуженого автомобіля марки « Honda Akkord» д.н.з. НОМЕР_3 , синього кольору у розмірі 96133, 28 грн.
На обґрунтування позову посилався на те, що під час перебування у шлюбі подружжя придбало рухоме майно а саме: автомобіль марки « Honda Akkord» д.н.з. НОМЕР_3 , синього кольору.
У лютому 2012 року ОСОБА_1 зняла транспортний засіб з обліку для реалізації та території України. згоди на реалізацію вказаного правочину ОСОБА_2 не надавав.
За таких обставин знаходження транспортного засобу у третіх осіб, яке без згоди ОСОБА_2 було відчужено не перешкоджає його поділу як спільного майна подружжя.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16.05.2019 року зустрічна позовна заява прийнята до провадження та об'єднана в одне провадження із позовною заявою.
07.02.2022 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подав до суду заяву про збільшення зустрічних позовних вимог в якій просив визнати спільною сумісною власністю рухоме майно, а саме транспортний засіб марки « Honda Akkord» д.н.з. НОМЕР_3 , синього кольору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості Ѕ частини відчуженого автомобіля марки « Honda Akkord» д.н.з. НОМЕР_3 , синього кольору у розмірі 204879,60 грн.
На обґрунтування збільшення позовних вимог, зокрема збільшення вартості автомобіля, позивач посилається на висновок експерта № 01-07 судової авто товарознавчої експертизи від 02.08.2021 року та визначеної ринкової вартості автомобіля в співвідношенні до курсу долара США.
Ухвалою суду від 08.02.2022 року підготовче засідання було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилась, її представник подала заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги за первісним позовом підтримує, проти зустрічних позовних вимог заперечувала, просила застосувати строк позовної давності до зустрічного позову ОСОБА_2 посилаючись на те, що до даних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності, який сплинув в 2015 році.
Відповідач у судове засідання не з'явився, його представник подала заяву про розгляд справи без їх участі, зустрічну позовну заяву підтримує та просить задовольнити, проти первісного позову частково заперечувала та вказала, що причіп-бортовий-тентований SOMMER ZP-180T сірого кольору, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 не є спільною власністю подружжя, оскільки придбаний після розірвання шлюбу.
Враховуючи вищевикладене, суд, вважає, що відповідно до ст. 247 ЦПК України можливо розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів, без фіксації судового засідання.
Суд, розглянувши докази, які надані по справі, приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За положеннями ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Судом встановлено, що з 29.07.1989 року позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі.
Відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30.12.2012 року шлюб зареєстрований 29 липня 1989 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема первісного позову, під час перебування у шлюбі подружжя придбало побутову техніку та меблі, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 , зокрема: кухонний куток, кухонну стінку, холодильник «Атлант», диван, який знаходився у другій житловій кімнаті, пральна машинка «BOSCH», диван, який знаходиться у залі квартири, меблева стінка, шафа для одягу з дзеркалами, диван, який знаходиться у дитячій кімнаті, комп'ютерний стіл, шафа купе, дубові міжкімнатні двері до ванної кімнати та кухні.
Разом з цим, за час перебування у шлюбі подружжя придбало автомобіль «VOLVO», номерний знак НОМЕР_1 , який придбано та зареєстровано ОСОБА_2 27.01.2007 року.
17.02.2017 року вищевказаний транспортний засіб було перереєстровано на нового власника, що підтверджується обліковою карткою Регіонального сервісного центру в Полтавській області від 23.06.2018 року.
Крім цього, відповідно до облікової картки підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС України вбачається, що 13.03.2012 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою причіп-бортовий-тентований SOMMER ZP-180T сірого кольору, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно до висновку судового експерта Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. засл. проф. М.С. Бокаріуса - Балинського Є.О. № 2/3 від 28.06.2020 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля автомобіля «VOLVO», номерний знак НОМЕР_1 станом на 24.06.2020 року складала 231920,94 грн. та ринкова вартість причіпу-бортового-тентованого SOMMER ZP-180T сірого кольору, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 станом на 24.06.2020 року складала 62275,56 грн.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.08.2017 року ОСОБА_2 на підставі спільної часткової власності належить 1/6 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Між тим, відомостей та будь-яких належних та допустимих доказів щодо вартості вищевказаних меблів та побутової техніки, які є об'єктом поділу майна подружжя суду не надано.
Так, з матеріалів первісного позову ОСОБА_1 вбачається, що право власності на вищевказане рухоме та нерухоме майно зареєстроване під час шлюбу є спільно набутим майном подружжя і підлягає розподілу.
Щодо заявлених позовних вимог по зустрічному позову судом встановлено, що під час перебування у шлюбі подружжя придбало автомобіль марки « Honda Akkord» д.н.з. НОМЕР_3 , синього кольору.
Відповідно до відповіді на запит Регіонального сервісного центру в Полтавській області від 11.06.2019 року вбачається, що автомобіль « Honda Akkord» д.н.з. НОМЕР_3 з 17.07.2008 року зареєстрований за ОСОБА_1
17.02.2012 року вказаний транспортний засіб було знято з обліку для реалізації. що підтверджується листом Регіонального сервісного центру в Полтавській області від 06.05.2021 року.
Відповідно до висновку експерта № 01-07 судової автотоварознавчої експертизи від 02.08.2021 року. виконаної судовим експертом Поляницею І.В., вбачається. що середня ринкова вартість автомобіля « Honda Akkord» д.н.з. НОМЕР_3 на дату дослідження - 20.03.2012 року складає 14 400 дол. США.
Ураховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вважає, що вищевказаний автомобіль є спільною сумісною власністю та підлягає поділу з урахуванням дійної його вартості на час розгляду справи з урахуванням курсу НБУ за 1 дол. США.
Зі змісту п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» свідчить, що «…вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
На час направлення позову до суду, під час слухання справи у суді жодна зі сторін не внесли на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
У частині другійстатті 72 СК Українитапункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя'визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15).
Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті106,107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті109,110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина другастатті 72 СК України).
Строк позовної давності обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатись про порушення свого права, тобто з моменту виникнення спору між ними.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц (провадження № 61-19445св18),від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17 (провадження№ 61-5400св19).
Пунктом 1 ст.6 конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування конвенції (п.1 ст.32), наголошує, що позовна давністьце законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п.51 рішення від 22.10.96 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться вст.261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обовязку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обовязковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Суд бере до уваги заяву відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_6 та заяви представника позивача за первісним позовом ОСОБА_6 про застосування строку позовної давності до позовних вимог за зустрічним позовом.
Згідно диспозиції ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Так, судом встановлено та сторонами не заперечувалися факти того, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі починаючи з 29.07.1989. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави 30.10.2012 року шлюб між сторонами був розірваний.
У відповідності до норм ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.
Отже, з огляду на те, що шлюб між сторонами припинений 30.10.2012 р., а позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 15.11.2016 р., тобто через 4 роки після припинення шлюбу з відповідачем, а відповідач (позивач за первісним позовом) звернувся до суду з відповідним позовом 05.03.2019 року, судом, враховуючи пояснення сторін, шляхом дослідження доказів, встановлено, коли позивачу та відповідачу за первісним та зустрічним позовом стало відомо про порушення їх майнового права.
Так, відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10.03.2015 року (справа № 1622/4156/2012) вбачається, що в 2012 році ОСОБА_2 звертався до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема вищевказаного рішення суду ухвалою від 21.08.2012 року вищевказані позовні вимоги були роз'єднані в окремі провадження.
Цивільна справа № 1622/4156/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на майно набутого у шлюбі та поділ майна подружжя розглянута судом 10.03.2015 року та винесено відповідне рішення про відмову у задоволенні позову.
Тобто, про порушення свого майнового права позивачу та відповідачу стало відомо ще до моменту припинення їх шлюбу з відповідачем.
Таким чином, суд приходить до висновку, що строк позовної давності у справі про поділ майна подружжя за первісним за зустрічним позовом слід обраховувати саме з дня припинення шлюбу між сторонами, а саме з 30.10.2012 року.
Поважних причин переривання перебігу процесуального строку сторонами суду не представлено.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 пропущені строки звернення до суду з з позовом про поділ майна між подружжям, виходячи із тих обставин, що шлюб між сторонами було розірвано 30.10.2012 року, про порушення свого майнового права позивачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом було відомо ще до моменту розірвання шлюбу, а саме з моменту припинення шлюбу між сторонами починається перебіг позовної давності. Отже, суд вважає, що строк позовної давності щодо звернення до суду з вимогою про поділ майна подружжя сплив 30.10.2015 року, а тому слід відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ майна подружжя
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Копію повного судового рішення направити учасникам справи протягом 2 (двох) днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.В.Тімошенко