31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 320/8860/21
адміністративне провадження № К/990/6525/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/8860/21
за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2021 (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Оксененко О.М.),
У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Вишгородської сільської ради (далі також - відповідач) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 17.06.2021 №8/37, прийняте на черговій 8 сесії Вишгородської міської ради VII скликання, про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (площею 0,0916 га, мікрорайон ГАЕС), за результатами повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.05.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0916 га, для індивідуального будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;
- зобов'язати Вишгородську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0916 га, для індивідуального будівництва , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Вишгородської міської ради 5000,00 грн. моральної шкоди.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Роз'яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її у апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з недоданням до апеляційної скарги документа про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 03.11.2021 позивачем подано заяву, в якій останній вказує на відсутність необхідності сплати судового збору, оскільки він є учасником бойових дій, а приписи п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", у даному випадку, підлягають застосуванню, оскільки предметом позову є право на отримання земельної ділянки, яке входить до переліку законних прав учасника бойових дій, а тому спір у вказаній справі можна вважати таким, що стосується його соціальнього захисту.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій останній просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що при зверненні до суду з даним позовом він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" як учасник бойових дій.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Законом України "Про судовий збір" передбачено звільнення від сплати судового збору осіб, які мають статус учасника бойових дій, однак таке звільнення обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин. Відтак, позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 ч. 4 ст.169 передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення позовної заяви чи апеляційної скарги без руху, які у разі не усунення такого недоліку, повертаються особі, яка її подала.
Позивач вважає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", надавши копію посвідчення, згідно з яким він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Разом з тим, за змістом частин першої, другої статті 132 КАС України, судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом № 3674-VI "Про судовий збір".
Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Відповідний висновок сформований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 545/1149/17, яка вирішила виключну правову проблему в неоднозначності застосування судами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підстави для відступу від неї відсутні.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.12.1996. Предметом спору в цій справі є рішення Вишгородської міської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та зобов'язання міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Тобто, у цій справі позовні вимоги стосуються факту набуття майнових прав на земельну ділянку.
Відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій мають пільги на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Тобто законодавець вирізняє переваги учасників бойових дій перед іншими особами у зазначених правовідносинах.
Отже, право на отримання земельної ділянки входить до переліку законних прав учасника бойових дій, в тому числі позивача, тому спір у вказаній справі можна вважати таким, що стосується соціальнього захисту позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 квітня 2021 року у справі №580/2606/20.
Таким чином, позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.
З огляду на викладене, суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення особи від сплати судового збору, та як наслідок, необхідність повернення позовної заяви позивачу.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що судові рішення винесено з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржувані ухвали підлягають скасуванню з направленням справи на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі №320/8860/21 скасувати.
Справу №320/8860/21 направити для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук А.Ю. Бучик