31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 809/1894/16
адміністративне провадження № К/9901/34409/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської облдержадміністрації на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 (суддя - Гундяк В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 (судді - Пліш М.А., Глушко І.В., Шинкар Т.І.)
у справі за позовом Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської облдержадміністрації до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування рішення, вимоги та припису,
Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської облдержадміністрації звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за №40 від 14.12.2016;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу №Ю 1230 від 14.12.2016 Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську;
- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 13.12.2016 №657.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року по справі №2а-3465/11 07.05.2014 року ОСОБА_1 позивачем виплачена заробітна плата за період вимушеного прогулу з 01.05.2003 по 01.08.2005 в сумі 26823 грн.
Відповідачем проведена позапланова перевірка позивача щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування за 2003, 2004, 2005 роки. За результатами перевірки пенсійним органом складено акт за №618 від 09.12.2016, згідно якого встановлено заниження страхових внесків, нарахованих у травні 2014 року на заробітну плату третій особі за період вимушеного прогулу з 01.05.2003 по 01.08.2005, та неподання індивідуальних відомостей про застраховану особу за вищевказаний період.
На підставі даного акту 13.12.2016 відповідачем видано припис за № 657 про усунення порушень вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, та сформовано вимогу від 14.12.2016 за №1230 про сплату недоїмки зі страхових внесків в загальній сумі 9584,66 грн.
14.12.2016 відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків за №40, яким до позивача застосовано фінансові санкції в загальному розмірі 14 856,22 грн.
Вважаючи прийняття рішення №40 від 14.12.2016 та вимоги про сплату боргу №Ю 1230 від 14.12.2016 протиправними та такими що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Водночас, як встановлено судами, незважаючи на факт виплати позивачем третій особі заробітної плати за період з 14.01.2003 по 01.08.2005 до органів пенсійного фонду індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за вищевказаний період подано не було, та страхові внески залишились несплачені.
Також встановлено, що на заробітну плату, виплачену третій особі за період з 14.01.2003 по 01.08.2005, нараховано та утримано відповідно 9737,03 грн та 1636,25 грн єдиного внеску. Вказані суми єдиного внеску 06.05.2014 перераховано до ДПІ в м. Івано-Франківську.
Постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 про відмову у задоволенні позову залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди покликалися на те, що позивачем сплачено заборгованість за період з 14.01.2003 по 01.08.2005, а не поточну заробітну плату, тому єдиний внесок слід було сплатити до бюджету Пенсійного фонду України, а не ДПІ в м. Івано-Франківську, так як адміністрування відповідних платежів за період до 01.01.2011 року чинним законодавством України покладено на органи ПФУ.
Суди виходили з того, що відповідно до абз.6 ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що оскаржуваний припис №657 від 13.12.2016 щодо вимог про подання Департаментом коригуючої звітності за 2005 рік є протиправним та незаконним, так як на момент проведення перевірки вказана звітність уже була подана без жодних порушень закону на виконання рішення суду.
Зокрема, покликається на те, що згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №809/1168/13-а 16.06.2015 видано виконавчий лист про зобов'язання Департаменту подати коригуючі звіти до органу Пенсійного фонду, органу Міндоходів України, щодо обчислених, утриманих та сплачених сум середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 01.08.2005 по 19.10.2005 за постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 та щодо його індивідуальних відомостей. Зазначене рішення суду позивачем повністю виконано, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 22.11.2016 ВП №48165507 та відповідною коригуючою звітністю.
Позивач вказав, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2014, яка залишена в силі постановою Верховного суду України від 27.01.2015 встановлено, що:
«… управління капітального будівництва ОДА було ліквідовано, а Головне управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства ОДА не є правонаступником управління, в якому працював позивач.».
Позивач вважає, що оскаржуваний припис про усунення порушень №657 від 13.12.2016 видано не тій особі, яка зобов'язана подати індивідуальні відомості до відповідача.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон), яким визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Вищевказаним Законом встановлено, що страхові внески, які перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно ч. 6 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Відомості про застрахованих осіб, зазначених у пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду безпосередньо цими особами, про осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про осіб, які підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, - Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.
Відповідно до абз. 6 ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Згідно ч.3 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частиною 10 ст. 20 цього Закону встановлено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 106 цього Закону за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Під час розгляду справи судами встановлено, що позивачем індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 не подано та страхові внески з спірний період не сплачено, доказів на спростування встановлених під час перевірки обставин позивачем не надано, що в силу приписів статті 106 Закону №1058 є підставою для застосування фінансових санкцій.
За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо правомірності прийнятих відповідачем рішень та прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №809/1947/16 зроблено наступний висновок:
«… Відповідно до Положення про Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА, затвердженого розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 17.11.2000 №808, Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА є структурним підрозділом Івано-Франківської ОДА, основними завданнями якого є забезпечення реалізації державної політики у галузі будівництва, будівельної індустрії, дорожнього господарства, інженерного забезпечення, соціального розвитку села та території області; виконання завдань з будівництва житлових будинків, об'єктів житла, освіти, охорони здоров'я, зв'язку, транспорту, торгівлі, громадського харчування, комунального господарства, культурно-побутового й іншого призначення, газифікації сільських населених пунктів та ефективного використання капітальних вкладень; сприяння впровадженню у будівництво прогресивних проектних рішень, нових будівельних матеріалів, конструкцій та виробів.
Водночас відповідно до Положення про Головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА, затвердженого розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 12.09.2005 №456, Головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА є структурним підрозділом Івано-Франківської ОДА, основними завданнями якого є, зокрема, забезпечення реалізації державної політики у галузі будівництва, будівельної індустрії, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та міського електротранспорту; виконання завдань з будівництва об'єктів житла, освіти, охорони здоров'я, зв'язку, транспорту, торгівлі, громадського харчування, комунального господарства, культурно-побутового й іншого призначення, газифікації сільських населених пунктів та ефективного використання капітальних вкладень; сприяння впровадженню у будівництво прогресивних проектних рішень, нових будівельних матеріалів, конструкцій та виробів.
Цим же Положенням передбачено, що структурним підрозділом Головного управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА є, зокрема, Управління капітального будівництва.
Аналіз наведених Положень дає підстави для висновку, що Головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА має аналогічний правовий статус, що й Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА, продовжило виконання його функцій та в спірних правовідносинах є правонаступником останнього.
Розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 02.04.2008 № 177 Головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства ОДА перейменовано в Головне управління регіонального розвитку та будівництва.
Згідно з Положенням про Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, що затверджене розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 13.07.2012 року №479, Департамент є правонаступником прав і зобов'язань Головного управління регіонального розвитку та будівництва.…».
Враховуючи такі висновки Верховного Суду колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА було ліквідовано, а він не є правонаступником управління, в якому працював позивач.
Доводи касаційної скарги в цілому не спростовують правильність висновків суду першої та апеляційної інстанції інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки за наслідками касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги встановлено, що при ухваленні рішень суду першої та апеляційної інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права не допущено, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України ,
Касаційну скаргу Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук