Дата документу 31.08.2022 Справа № 953/14307/20
Номер провадження 1-кп/554/655/2022
31.08.2022 р. Октябрський районний суд м.Полтави у складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4, ч. 5 ст. 27, п.п. 1,6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України,
В підготовче судове засідання не з'явилися потерпілі, раніше потерпілими та їх представником була подана заява про розгляд справи за їх відсутності.
Захисник обвинуваченого зеперечував проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності потепілих та іх представника, вважав, що заява про розгляд справи за їх відсутності повинна бути подана нова даному складу суду.
Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора та надав клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Дане клопотання подається захисником неодноразово і обгрунтування, які містить дане клопотання, ті ж самі.
Так, в обґрунтування клопотання захисник зазначає, що обвинувачення є необгрунтованим та незрозуміла правова кваліфікація, що ОСОБА_7 був затриманий з порушенням вимог КПК України. В подальшому в порушення приписів КПК України ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був неодноразово продовжений. У зв'язку із скасуванням ухвати слідчого судді, ОСОБА_7 незаконно утримувався під вартою з 19.05.2020 року по 24.06.2020 року, що в свою чергу виключає законність подальшого продовження тримання під вартою обвинуваченого. На час воєнного стану запобіжний захід продовжувався суддею одноособово, та за відсутності обвинуваченого, На даний час є підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в період доби з 22-00 год. до 07-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки обставини, які були підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, відпали з огляду на таке. Обвинувачений по суті очікує вироку та його подальшого засудження, що не узгоджується з положеннями дійсних та законних потреб кримінального провадження. Досудове розслідування здійснювала значна кількість працівників слідчих органів та прокуратури, проведений значний обсяг слідчих дій, вилучені документи зберігаються в правоохоронних органах. З плином часу причинно-наслідковий зв'язок поступово слабшає та з рештою може бути розірваний за умов, коли рішення про відмову у звільненні та повторне ув'язнення, в тому числі продовження запобіжного ув'язнення, грунтувались на підставах, не пов'язаних з цілями законодавчого органу або суду або на міркуваннях, які були необгрунтованими з огляду на такі цілі. За таких обставин тримання під вартою, яке було законним спочатку, перетворилось би на свавільне позбавленні волі, несумісне зі ст. 5 Конвенції. Також захисник в обґрунтування клопотання посилався на практику Європейського суду з прав людини та можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Крім того, в клопотанні зазначено, що матеріали на його обґрунтування були надані в підготовчому судовому засіданні 28.09.2020 року, серед яких є докази по поганий стан здоров'я як самого обвинуваченого так і його дитини.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
Прокурор заперечував проти клопотання про зміну запобіжного заходу.
Суд, заслухавши думку учасників справи, вважає за необхідне відкласти підготовче судове засідання для виклику потерпілих та продовжити відносно обвинуваченого дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не змінилися підстави, які враховувалися для обрання запобіжного заходу на досудовому слідстві і збереглися ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а в задоволені клопотання захисника відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 29.09.2020 року. Продовжуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку про обгрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_7 , а також про доведеність зазначених прокурором ризиків.
Дія вказаного запобіжного заходу неодноразово продовжувалась судом під час судового провадження.
Харківській апеляційний суд, розглядаючи апеляційні скарги сторони захисту на ухвали суду першої інстанції щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою, залишав вказані ухвали без змін, оскільки приходив до висновку щодо наявності передбачених законодавством України підстав для продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у готуванні до вчинення особливо тяжкого насильницького злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину з особливими потребами.
Станом на даний час судовий розгляд кримінального провадження не закінчений, свідки не допитані.
Оцінюючи доводи захисника та обвинуваченого відносно того, що із спливом певного часу ризики зменшуються та посилання на відповідну практику Європейського суду з прав людини, доводи щодо недоведеності ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також доводи щодо ігнорування судом презумпції перебування особи на свободі, суд враховує таке.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у цьому Кодексі, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»),
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Враховуючи наведене, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, у тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, та відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків.
За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винними, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, в тому числі ризик переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.
Наявність у обвинуваченого дружини, дитини з особливим потребами, з урахуванням вищезазначеного, суд не може визнати обставинами, які спростовують доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризиків вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливості запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Раніше судом вже неодноразово оцінювались доводи сторони захисту щодо незаконності затримання ОСОБА_7 , а також щодо безпідставного тримання ОСОБА_7 під вартою з 19.05.2020 року по 24.06.2020р.
Так, вказані вище обставини не відносяться до предмету доказування під час вирішення питання щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу або продовження його дії.
Як вбачається з матеріалів обвинувального акту, останній затверджений прокурором 28.08.2020 року.
Відповідно, затримання ОСОБА_7 28.01.2020 року та його тримання під вартою з 19.05.2020 року по 24.06.2020 року відбувалось на стадії досудового розслідування, в зв'язку з чим контроль за законністю затримання та подальшим триманням обвинуваченого під вартою відносився до компетенції слідчих суддів.
Враховуючи наведене, захисник не був позбавлений права оскаржувати законність тримання обвинуваченого під вартою в порядку ст. 206 КПК України до компетентних судів.
Як вбачається з матеріалів справи, захисник неодноразово звертався до слідчих суддів із скаргами в порядку ст. 206 КПК України. Відповідно, вказані питання були предметом судового контролю на стадії досудового розслідування.
Посилання захисника на те, що незаконне, за його доводами, тримання ОСОБА_7 під вартою в період з 19.05.2020 року по 24.06.2020 року виключає законність подальшого тримання обвинуваченого під вартою та є підставою для скасування запобіжного заходу, судом не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.
В даний час обвинувачений утримується під вартою на підставі відповідної ухвали суду, тобто на законних підставах, а саме на підставі відповідного судового рішення.
Доводи захисника відносно того, що ОСОБА_7 в разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, буде позбавлений можливості впливати на свідків та буде належним чином виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі з'являтись до суду, суд не може визнати підставою для зміни запобіжного заходу з огляду на таке.
Домашній арешт сам по собі не здатний запобігти можливості переховування від суду, впливу на свідків, оскільки, перебуваючи в умовах домашнього арешту, обвинувачений не буде позбавлений можливості залишити житло та пересуватись на власний розсуд.
У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який згідно пред'явленого обвинувачення пов'язаний із готуванням на посягання на життя двох осіб, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи і таке втручання в право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість має легітимну мету та відповідає вимогі пропорційності.
З урахуванням наведеного, а також враховуючи складність кримінального провадження, поведінку його учасників, інші обставини справи, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту відносно того, що тривалість перебування обвинуваченого під вартою на даній стадії розгляду справи сама по собі є достатньою підставою для відмови в клопотанні прокурора та зміні запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, суд відхиляє вказані вище доводи сторони захисту.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності на даній стадії судового провадженні підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, на домашній арешт, а також на інші більш м'які запобіжні заходи, стороною захисту не надано жодних доказів, що ризики, які раніше були враховані, змінилися або припинили існувати, в зв'язку з чим відмовляє у вказаному клопотанні сторони захисту.
Керуючись ст. ст. 314, 331 КПК України,
Задовольнити клопотання прокурора. В задоволенні клопотання захисника відмовити.
Продовжити відносно ОСОБА_7 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком до 29.10.2022 року.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під вартою протягом п'яти днів з дня її оголошення через Октябрський районний суд м. Полтава до Полтавського апеляційного суду.
Головуючий суддя - ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2
ОСОБА_3