31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 620/4118/21
адміністративне провадження № К/990/12830/22
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області про визнання незаконною вимоги,
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 травня 2022 року для розгляду цієї справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Коваленко Н.В., судді - Берназюк Я.О., Стрелець Т.Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2022 року на підставі розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, у зв'язку із відпусткою судді Берназюка Я.О., який входить до складу постійної колегії суддів, для розгляду справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Коваленко Н.В., судді - Стрелець Т.Г., Шарапа В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху.
В ході перевірки матеріалів касаційної скарги та вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження суддею-доповідачем Коваленко Н.В., суддями Стрелець Т.Г., Шарапою В.М. заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - без урахування спеціалізації.26 липня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року задоволено заяви суддів Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М. про самовідвід та передано касаційну скаргу до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 серпня 2022 року визначено головуючого суддю Загороднюка А.Г. , та суддів Білак М.В., та Калашнікову О.В.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу мотивує тим, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року та Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 820/3534/16, від 05 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 825/1481/16, від 11 жовтня 2018 року у справі № 813/4101/17, від 29 березня 2020 року у справі № 826/6926/17.
Відповідно до наведеної скаржником судової практики вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом, який в силу закону є обов'язковим до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована. Зокрема, «законна вимога» повинна відповідати вимогам закону та її змісту.
Водночас в оскаржуваних судових рішеннях зазначено інші підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, а саме - відсутність порушення порядку проведення перевірки в частині належного повідомлення позивача відповідачем та те, що оскарження позивачем вимоги, в якій зазначено розмір збитків само по собі не створює та не припиняє прав чи обов'язків особи, а лише фіксує певний факт. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до сталої судової практики застосування законодавства у спірних правовідносинах оскаржувана вимога не породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата - підконтрольної установи, і не може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства за позовом такої установи.
Вимога органу державного фінансового контролю в частині визначення характеру та обсягу збитків, як акт індивідуальної дії, вичерпала себе в момент її направлення підконтрольній установі, та самостійно не змінює обсяги прав та обов'язків позивача. Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що її єдиною метою є спонукання позивача (підконтрольної установи) до добровільного відшкодування у визначений строк збитків, виявленої останнім.
У зв'язку з цим звернення позивача з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства № 262506-14/1231-2021 від 15 березня 2021 року Управління Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області, які за своїм змістом спрямовані на відшкодування збитків, є неналежним способом захисту порушеного права, а тому такий позов не підлягає задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23 квітня 2019 року у справі №820/339/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 804/2282/16, від 17 червня 2021 року у справі №0440/6907/18 та від 22 липня 2021 року у справі № 520/1039/19.
При цьому скаржник не обґрунтовує необхідність відступлення від вказаних висновків Верховного Суду, як це передбачено пунктом 2 частиною четвертою статті 328 КАС України.
Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не можуть бути визнані достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, а тому скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим Верховний Суд в своїй ухвалі від 08 червня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху в цій справі на вказані обставини звертав увагу. Зазначена ухвала набрала законної сили.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм чинного законодавства та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Однак скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду, не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справі за подібними відносинами з цією справою, формально посилаючись лише на перелік постанова та деяких абзаців з цих постанов.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваним судовим рішенням з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та окремі витяги з постанов Верховного Суду.
Отже, посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, без зазначення в чому він вбачає подібність правовідносин, є необґрунтованим, а також не зазначення висновків судів, які суперечить позиції Верховного Суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивачем не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Враховуючи те, що заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області про визнання незаконною вимоги повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Г. Загороднюк