31 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/13473/21 пров. № А/857/3737/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Сеника Р.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року, прийняте суддею Лозовським О.А. у місті Луцьку у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (надалі - ГУНП у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності по не нарахуванню та не виплаті надбавки поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час з 01.05.2016 року по 14.07.2020 року включно у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час та надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції з 01.05.2016 року по 14.07.2020 року включно в розмірі до 100% від грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу з врахуванням окладу за спеціальним званням, нарахованої надбавки за стаж служби; зобов'язання встановити, нарахувати надбавку поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час з 01.05.2016 року по 14.07.2020 року включно у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, а також стягнути з ГУ НП у Волинській області нараховану надбавку поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний з 01.05.2016 року по 14.07.2020 року включно в сумі 68602,16 грн; зобов'язання встановити, нарахувати надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції з 01.05.2016 року по 14.07.2020 року включно в розмірі до 100% від грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу з врахуванням окладу за спеціальним званням, нарахованої надбавки за стаж служби, а також стягнути нараховану надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції з 01.05.2016 року по 14.07.2020 року включно в сумі 285575,15 грн; стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати доплати за службу в нічний час за період з 01.05.2016 року по 14.07.2020 року включно. Зобов'язано нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час за період з 01.05.2016 року по 14.07.2020 року включно у розмірі 35 відсотків посадового окладу ОСОБА_1 з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Позивач, перебуваючи на службі в поліції, залучався до несення служби в нарядах та в нічний час у вказаний період, що підтверджується відомостями щодо несення служби в добових нарядах в період з 01.01.2016 року по 13.07.2020 року.
Відтак, відповідач був зобов'язаний здійснювати позивачу доплату за відпрацьовані години у нічний час у розмірах і у строки, передбачені чинним законодавством.
Надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції встановлюється кожному поліцейському індивідуально залежно від специфіки умов проходження служби (успішне виконання повноважень, якість, складність, обсяг та важливість виконуваних завдань, залучення до розробки проєктів нормативно-правових актів тощо), а виплата проводиться на підставі наказу про її встановлення.
У поданих позивачем розрахункових листах ОСОБА_1 за період з листопада 2015 року по липень 2020 року відсутня інформація про виплату останньому надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції.
Ні позивачем, ані відповідачем суду не надано наказу керівника, на підставі якого здійснено встановлення ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції за період з 01.05.2016 року по 14.07.2020 року включно в сумі 285575,15 грн.
Враховуючи встановлене, відсутні підстави визнати протиправною бездіяльность відповідача щодо не нарахування та не виплати надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції з 01.05.2016 року по 14.07.2020 року включно в розмірі до 100% від грошового забезпечення.
В обґрунтування вимог щодо стягнення моральної шкоди позивач вказав, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо не проведення остаточного розрахунку при звільненні, позивач відчував душевні страждання та немайнові втрати.
Проте, суд зазначає, що позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 та ГУНП у Волинській області подали апеляційні скарги. Вважають, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 звертає увагу на те, що за загальним правилом виплата поліцейським надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції є обов'язковою. При цьому саме розмір цієї надбавки встановлюється кожному поліцейському індивідуально.
Звертає увагу на те, що відповідачем в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, зокрема, надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки, не встановлено жодному із працівників Любешівського ВП Камінь - Каширського ВП ГУНП у Волинській області за період з 01.07.2017 року по день звільнення зі служби позивача.
Такі дії керівництва можна трактувати як зловживання правами .
Зазначає, що враховуючи протиправну бездіяльність відповідача, а також глибину душевних страждань, характер та тривалість немайнових втрат, а також витрачений час та значні зусилля, що були необхідні для відновлення душевного спокою, позивач змушений звернутись до суду із вимогою про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити повністю позовні вимоги.
ГУНП у Волинській області у своїй апеляційній скарзі зазначає, що підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Поліцейським, що залучалися до служби у нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Довідка обліку несення позивачем служби в нічний час в період з 01.05.2016 року по 14.07.2020 року до відповідача не надходила.
Звертає увагу на те, що при розрахунку заборгованості по доплаті за службу в нічний час позивачем не враховано положення п.11 Розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, яким передбачено двогодинну перерву для відпочинку поліцейським, які несуть службу у нічний час, яка не включається у робочий час.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтом в частині задоволених позовних вимог, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України колегія суддів переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах МВС та Національної поліції.
Наказом ГУНП у Волинській області від 14.07.2020 року №210 о/с на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з посади начальника сектору превенції Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУНП у Волинській області з 14.07.2020 року.
На запит ОСОБА_1 ГУ НП у Волинській області листом від 17.09.2021 року №1409/04/29-2021 повідомило, що подання щодо встановлення ОСОБА_1 надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції до ГУ НП у Волинській області не надходило, у зв'язку з чим надбавка не встановлювалась та не виплачувалась. Крім того, довідка про залучення позивача до служби в нічний час з 05.11.2015 року по 13.07.2020 року до фінансового підрозділу ГУ НП у Волинській області не надходила, тому така доплата не виплачувалась.
Відповідно по частини 1, 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Виходячи з положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з підпунктом 3 пункту 5 постанови №988, визначено обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», Постанови №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських - наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Судом встановлено, що позивач, перебуваючи на службі в поліції, залучався до несення служби в нарядах та в нічний час у вказаний період, що підтверджується відомостями щодо несення служби в добових нарядах в період з 01.01.2016 року по 13.07.2020 року (а. с. 67-73).
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач був зобов'язаний здійснювати позивачу доплату за відпрацьовані години у нічний час у розмірах і у строки, передбачені чинним законодавством
Покликання відповідача на відсутність довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за відповідною формою як на підставу для не нарахування доплати не заслуговує на увагу, враховуючи те, що подання такої довідки є обов'язком роботодавця, що свідчить про неналежне виконання останнім своїх обов'язків. Зазначене не може бути підставою для позбавлення поліцейського доплати за службу в нічний час.
З огляду на викладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_1 на отримання доплати за службу в нічний час за період з 01.05.2016 року по 14.07.2020 рік включно у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, відповідно позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату надбавки за специфічні умови проходження служби, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Постанови № 988 керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надано право установлювати, зокрема, надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.
Відтак, покликання ОСОБА_1 на те, що за загальним правилом виплата поліцейським надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції є обов'язковою не заслуговує на увагу.
Підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 988 передбачено, що керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надано право установлювати, зокрема, здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.
Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», Постанови № 988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260)
За приписами пунктів 6, 7, 8 розділу І Порядку №260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення. За час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується.
Згідно з пунктом 4 розділу 2 Порядку № 260 надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції поліцейським виплачується в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби. Розмір надбавки встановлюється кожному поліцейському індивідуально залежно від специфіки умов проходження служби (успішне виконання повноважень, якість, складність, обсяг та важливість виконуваних завдань, залучення до розробки проектів нормативно-правових актів тощо) на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу відповідного органу поліції та оголошується наказом по особовому складу. Виплата надбавки проводиться на підставі наказу про її встановлення з дня, зазначеного в наказі, у разі відсутності дати - з дня підписання наказу. Поліцейським, які отримують підвищені посадові оклади, надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів. У разі несвоєчасного або неналежного виконання завдань, зниження результатів службової діяльності розмір установленої раніше надбавки за мотивованим поданням керівництва органу поліції може бути зменшено або надбавку взагалі скасовано, про що оголошується наказом.
Системний аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що керівникам органів, закладів та установ Національної поліції, надано право за наявності відповідних специфічних умов проходження служби в поліції, що підтверджується вмотивованим поданням, установлювати зазначену надбавку в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення.
Тобто, зазначена надбавка не є безумовною, а призначається у разі наявності передбачених підстав за рішенням керівника.
Отже, є помилковим посилання ОСОБА_1 на те, що мотивоване подання, стосується тільки відсоткового розміру цієї надбавки, а не встановлення самої надбавки за специфічні умови проходження служби та поліції, як щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 квітня 2020 року в справі №805/1874/18-а.
Як встановлено судом, за результатами роботи позивача подання керівника органу про встановлення останній надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції до ГУНП в Волинській області не надавались.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції з 01.05.2016 року по 14.07.2020 рік включно в розмірі до 100% від грошового забезпечення.
Крім того, аналізуючи вищевикладені правові норми, колегія суддів зазначає, що встановлення надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції є правом, а не обов'язком керівника, і її розмір залежить від особистого внеску поліцейського в загальний результат служби та виплачується у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.
Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
У статті 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 Цивільного кодексу України).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 року в справі №464/3789/17, від 27.11.2019 року в справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За змістом частини першої статті 73 та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, обов'язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.
Як стверджує позивач, моральну шкоду йому було заподіяно незаконною бездіяльністю ГУНП у Волинській області. Однак ним не надано суду жодних доказів в підтвердження факту заподіяння моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо) та причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяною шкодою.
Отже, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявленого позову в цій частині та відсутність підстав для його задоволення.
Крім того, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Відтак, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі № 140/13473/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Р. П. Сеник