ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 серпня 2022 року м. Київ № 640/5023/20
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) старшого державного виконавця Савчук Костянтин Петрович
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) старшого державного виконавця Савчук Костянтин Петрович в якому позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Савчук Костянтина Петровича, Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо відкриття виконавчого провадження від 05.06.2010р., стягнення виконавчого збору від 05.06.2019р., та арешт майна від 05.06.2019р., прийнятих на підставі Виконавчого напису № 8975 виконаного Літвінчук І.А., приватного нотаріуса Київського нотаріального округу від 19.12.2014р.
- зобов'язати старшого державного виконавця Савчук Костянтина Петровича, Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) скасувати неправомірні постанов щодо відкриття виконавчого провадження від 05.06.2019р., стягнення виконавчого збору від 05.06.2019р., та арешт майна від 05.06.2019., прийнятих на підставі Виконавчого напису № 8975 виконаного Літвінчук І.А., вчиненого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу від 19.12.2014р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/5023/20 та визначено розгляд справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем неправомірно та пропуском строку відкрито виконавче провадження.
Відповідач в свою чергу подав до суду відзив, в якому зазначає, що постанову винесено в межах норм чинного законодавства, а відтак у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
В Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 59270230, яке відкрите на підставі заяви Акціонерного товариства «УКСИББАНК» від 27.05.2019 року, про примусове стягнення з ОСОБА_1 , на підставі Виконавчого напису № 8975 виконаного Літвінчук І.А., приватного нотаріуса Київського нотаріального округу від 19.12.2014р.
Виконавче провадження було розпочато на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2019р.
З Виконавчого напису № 8975 виконаного Літвінчук І.А., приватним нотаріусом Київського нотаріального округу від 19.12.2014р., вбачається що, ОСОБА_1 повинна сплати на користь AT «УКРСИББАНК» - кредиторська заборгованість у розмірі - 79837 доларів США 19 центів; заборгованість по простроченим процентам у розмірі - 71572 доларів США 05 центів; витрати пов'язані з вчиненням виконавчого напису- 6500 гривень 00 копійок.
28.12.2005р. позивач уклала з АКІБ «УКРСИББАК» договір споживчого кредиту № 518-А1/12-2005И про надання мені кредиту в іноземній валюті в сумі - 86184 доларів США 00 центів.
В зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за договором споживчого кредиту № 518-А1/12-2005И з, ОСОБА_1 , рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 травня 2010 року було стягнуто у солідарному порядку з іншими відповідачами, на користь АКІБ «УКРСИББАК», заборгованість за кредитним договором № 518-А1/12-2005И від 28.12.2005р., у сумі - 101670 доларів США 94 цента, що курсом НБУ станом на 15.12.2009 року становить -811395 гривень 25 коп.
Вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованими та незаконними, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Кримінальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» (в тексті - Закон), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, та іншими нормативно-правовими актами (по рішенню - Інструкція) (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За ст.ст. 1, 17, 18, 25 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною першою та другою статті 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
За ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З приписів статей 25 та 31 Закону, в їх сукупності, слідує два правила надсилання сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження копій постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження. За правилом першим, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. Правилом другим встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, надсилаються адресатам рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому, поряд з необхідністю надсилання, зокрема, постанов про відкриття виконавчого провадження, необхідним є встановлення обставин отримання постанови про відкриття виконавчого провадження боржником, оскільки у разі ненадання останнім документального підтвердження виконання рішення самостійно, розпочинається примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Таким чином, на державного виконавця покладено обов'язок щодо відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача про примусове виконання рішення за відсутності підстав для повернення виконавчого документу стягувачові, при цьому положення чинного законодавства на державного виконавця не покладено обов'язку щодо перевірки правомірності видачі такого виконавчого документа.
Враховуючи викладене, оскільки виконавчий напис № 8975 від 19.12.2014, що видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович, оформлено у відповідності до вимог Закону, наявна заява стягувача про відкриття виконавчого провадження та відсутні будь-які інші підстави, які б унеможливлювали відкриття виконавчого провадження, 05.06.2019 року державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову № 59270230 про відкриття виконавчого провадження.
Щодо порушення строку на відкриття виконавчого провадження - суд встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент пред'явлення виконання) виконавчі документи можуть бути виконання протягом трьох років, крім посвідчень виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент пред'явлення до виконання) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, виконавчий напис № 8975 від 19.12.2014, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, пред'являвся на виконання до Шевченківського РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) три рази:
- 16.01.2015 року винесено постанову № 46029182 про відмову у відкритті виконавчого провадження;
- 16.10.2015 року винесено постанову № 49033578 про відмову у відкритті виконавчого провадження;
- 10.06.2016 року винесено постанову № 49033578 про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, строк на повторне пред'явлення до виконання виконавчого напису № 8975 від 19.12.2014, що видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, становив до 09.06.2019 року.
Оскільки стягувачем виконавчий напис № 8975 від 19.12.2014, що видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, пред'явлено до виконання 04.06.2019 року (тобто в межах трирічного строку), 05.06.2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) старшого державного виконавця Савчук Костянтин Петрович (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур