31 серпня 2022 року Справа № 160/9529/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не застосування для перерахунку пенсії позивачу, ОСОБА_1 , з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії у розмірі 77 % грошового забезпечення, при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/733/22 від 18.03.2022 року, яке набрало законної сили та яким визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті з 01.04.2019 р. пенсії згідно з оновленою довідкою від 13.12.2021 року за № ФД 100342 виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 77 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.04.2019 р. згідно з оновленою довідкою від 13.12.2021 року за № ФД100342, виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, що містяться у довідці з повною виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії з 01.04.20219 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач не погоджується з протиправними діями відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру його пенсії з 77% до 70% сум грошового забезпечення під час перерахунку пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 по справі № 160/733/22, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року отримана представником відповідач, проте, станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.
В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 2014 року. Позивачу було призначено пенсію за вислугу 29 років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-XII) у розмірі 77% сум грошового забезпечення.
На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 року № 160/733/22, зокрема, зобов'язано головне управління пенсійного перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2019 року відповідно до довідки, виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 13.12.2021 року № ФД 100342.
Однак, здійснивши відповідний перерахунок пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на підставі вищезазначеного рішення суду незаконного та протиправно здійснило зменшення основного розміру призначеної пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення, що є порушенням прав, свобод та законних інтересів позивача.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу за пенсійною справою № 100342 від 05.12.2013 основний розмір пенсії позивача складав 77% грошового забезпечення (вислуга років).
Станом на 01.06.2022 року основний розмір пенсії позивача складає 70% грошового забезпечення (вислуга років 29).
Позивач 12.05.2022 року звернувся до головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії у розмірі 77% грошового забезпечення.
За результатами розгляду зазначеної заяви, позивачем отримано відповідь головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 13.06.2022 № 16998-11806/Б-01/8-0400/22, у якій останньому відмовили у задоволенні вказаної заяви, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій, звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1,-100 процентів, до категорії 2, -95 процентів.
Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-17), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року та пунктом 23 розділу II Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80", а цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Проте, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення мені пенсії.
При цьому, згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-17 обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Таким чином, зміна максимального відсоткового розміру пенсії, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вже після призначення мені пенсії, не є підставою для зменшення вже призначеної пенсії під час проведення її перерахунку з 01.01.2018.
Враховуючи вищенаведене, при перерахунку пенсії позивача відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення.
Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються лише порядку призначення пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяких інших осіб у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, та в жодному разі не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Крім того, частиною 3 статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Отже, оскільки перерахунок пенсії був пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, при визначенні її відсоткового розміру не може поширюватися законодавство, яке було прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №686/12623/17 (№К/9901/849/17), в рішенні Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2019 року в справі №240/5401/18, адміністративне провадження № Пз/9901/58/18 (зразкова справа).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Аррас та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").
У рішенні Європейського суду з прав людини за заявою "Великоди Валентини Ніканорівни проти України" №43331/12 від 03 червня 2014 року щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому статями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, Європейський суд з прав людини констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.
Цим же рішенням Європейський суд з прав людини підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
З урахуванням викладеного, у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивачу при здійсненні перерахунку з 01.01.2018 року.
Враховуючи викладене, суд робить висновок про протиправність дій відповідача щодо перерахунку пенсії з 01.04.2019 року виходячи з 70 % суми грошового забезпечення, замість 77%.
Зважаючи на вищенаведені висновки Європейського Суду з прав людини, правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.04.2019 у справі № 766/12481/16-а щодо розуміння ефективності способу відновлення порушеного права, суд зробив висновок, що з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача на відповідне пенсійне забезпечення, що виключить подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень та необхідність повторного звернення до суду, є необхідним зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 77 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.04.2019 р. згідно з оновленою довідкою від 13.12.2021 року за № ФД100342, виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, що містяться у довідці з повною виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії з 01.04.20219 року.
При цьому, суд зазначає про недоцільність зазначення в резолютивній частині рішення про пенсії згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 року у справі № 160/733/22, яке набрало законної сили 14.05.2021 року, оскільки вказане судове рішення виконано відповідачем та перерахунок на його підставі вже проведений.
Суд вважає, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію в розмірі 77% грошового забезпечення, незалежно від того, згідно з якою довідкою здійснюється її перерахунок, і що це за перерахунок.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
При цьому судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За наведених обставин у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 цієї статті).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 06.07.2022 року, позивач за подання адміністративного позову сплатила 992,40 грн. судового збору.
Отже, оскільки задоволено основну позовну вимогу позивача, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії у розмірі 77 % грошового забезпечення згідно з оновленою довідкою від 13.12.2021 року за № ФД 100342 виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 77 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.04.2019 р. згідно з оновленою довідкою від 13.12.2021 року за № ФД100342, виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, що містяться у довідці з повною виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії з 01.04.20219 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992, 40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, та перебування судді Ніколайчук С.В. з 22.07.2022 року по 18.08.2022 року, повний текст рішення суду складено 31.08.2022 року.
Суддя С.В. Ніколайчук