29 серпня 2022 року місто Київ
справа № 760/20379/20
апеляційне провадження № 22-ц/824/7777/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Вербової І.М., Нежури В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Солом'янського районного суду міста Києва у складі судді Кушнір С.І. від 8 листопада 2021 року у справі за позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 1 вересня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у борг 1 500 доларів США та зобов'язався сплачувати 2,5 відсотки у гривнях щомісячно. Кінцевий строк повернення позики визначений за погодженням сторін, але не пізніше 12 місяців з моменту написання розписки.
23 березня 2020 року позивач звернулася до відповідача з вимогою про повернення суми боргу та відсотків за попередні місяці, однак відповідач свої зобов'язання не виконав і позику не повернув.
Посилаючись на те, що відповідач відмовляється добровільно повернути борг, ОСОБА_3 просила стягнути з нього суму позики в розмірі 42 000 грн., пеню в розмірі трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання в сумі 1 312 грн. 61 коп., проценти за користування позикою в сумі 12 600 грн. та витрати на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 8 листопада 2021 року позов ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 1 вересня 2019 року в розмірі 39 153 грн., відсотки в розмірі 10 872 грн. 90 коп., три проценти річних в розмірі 1 174 грн. 59 коп., судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено існування між сторонами договірних правовідносин, що виникли на підставі розписки від 1 вересня 2019 року і наявність у відповідача обов'язку повернути отримані у борг кошти. Разом з тим, еквівалент 1 500 доларів США має встановлюватися на момент ухвалення рішення і по основному боргу складає 39 153 грн., а по трьох процентах річних - 1 174 грн. 59 коп. Ураховуючи, що відповідач частково сплатив передбачені договором проценти, то з нього підлягає стягненню заборгованість про процентах в сумі 10 872 грн. 90 коп. Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, суд виходив із складності справи та принципу співмірності, внаслідок чого дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що між сторонами не було укладено договору позики, оскільки ОСОБА_1 складено лише проект розписки від 1 вересня 2019 року і фактичне отримання коштів не відбулося. Крім того, в цей день позивач перебувала за кордоном, що унеможливлювало передачу коштів.
Судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів від Державної прикордонної служби щодо перебування позивача у спірний період за кордоном.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_3 не подала відзив на апеляційну скаргу.
Процесуальні дії, вчинені судом апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування з Державної прикордонної служби інформацію щодо перетину позивачем кордону України у період з 1 серпня 2019 року по 31 жовтня 2109 року, оскільки наявні в матеріалах справи докази є достатніми для перевірки законності рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що згідно з розпискою від 1 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 у борг грошові кошти в розмірі 1 500 доларів США та зобов'язався сплачувати 2,5 проценти щомісячно в гривневому еквіваленті, згідно курсу на
день відправки на карту. ОСОБА_1 зобов'язався повернути основну суму, яка буде влаштовувати обох сторін, але не пізніше 12 місяців з моменту написання розписки (а.с.9).
26 грудня 2019 року ОСОБА_1 перерахував на картку ОСОБА_3 проценти по розписці за грудень 2019 року в сумі 873 грн., що еквівалентно 37,50 доларам США (а.с.46).
23 березня 2020 року ОСОБА_3 направила ОСОБА_1 вимогу про повернення заборгованості по розписці, однак останній зобов'язання за вищенаведеним договором позики не виконав, борг не повернув (а.с.10).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статі 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частина 2 статті 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з приписами статі 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3 , оскільки відповідач свої зобов'язання за договором позики від 1 вересня 2019 року не виконав, борг з процентами не повернув.
Отже, висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що між сторонами були відсутні боргові правовідносини, оскільки відповідач не отримував грошових коштів у позику, відхиляються колегією суддів з тих підстав, що зміст розписки від 1 вересня 2019 року свідчить про передання відповідачу грошових коштів у формі позики і підтверджує факт укладення договору позики між сторонами. При цьому будь-яких доказів на спростування даного факту скаржником не подано.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не могла передати відповідачу грошові кошти 1 вересня 2019 року, оскільки перебувала в цей час за кордоном, також є безпідставним з огляду на те, що відповідач фактично не заперечує написанням ним відповідної розписки про отримання грошових коштів у позику, а наявність у ОСОБА_3 оригіналу боргової розписки є достатнім доказом наявності права вимоги за договором позики.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує наявну в матеріалах справи копію платіжного доручення про сплату відповідачем процентів за договором позики (а.с.46), що безумовно свідчить про отримання відповідних коштів у борг та часткове виконання його умов, а саме виплату процентів за користування позикою.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 8 листопада 2021 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 8 листопада 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: