18 серпня 2022 року м. Київ
Справа №381/2791/20
Апеляційне провадження №22-ц/824/4929/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Ковалевської Л.М. 16 грудня 2021 року у м. Фастів, повний текст рішення складений 20 грудня 2021 року, за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Валька Ігоря Вікторовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним в частині покупця, визнання покупцем квартири, визнання права власності на квартиру,
Додатковим рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Валько Ігоря Вікторовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним в частині покупця, визнання покупцем квартири, визнання права власності на квартиру - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 26986, 00 грн. В іншій частині заяви - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розрахунки витрат на правничу допомогу були недостовірними та завищеними, оскільки якщо брати розрахунок фактично витраченого часу на правничу допомогу представником відповідача та його участі у судових засіданнях у Фастівському міськрайонному суді Київської області, то він складає 65 хвилин фактично витраченого часу саме в судових засіданнях. З розрахунку вбачається, що оплата передбачена за одну годину. Проте, жодне із засідань суду не тривало годину часу, що підтверджено протоколами судових засідань та звукозаписом. Отже, доведеними витратами є витрати в розмірі - 26986 грн.
Не погодилась із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , її представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Вказує на те, що судом першої інстанції не було задоволено жодної гривні компенсації понесених судових витрат за всі 5 представництв у суді за період з березня по листопад 2021 року.
Вказує, що згідно додаткової угоди №4 від 25 грудня 2020 року до Договору про надання правничої допомоги від 03 червня 2019 року сторони домовили що вартість представництва ОСОБА_1 в одному судовому засіданні становить 2048 грн за одне судове засідання, а за інші послуги - 1348 грн, в той час як суд дійшов невірного висновку про те, що адвокат Валько І.В. приймав участь у судових засіданнях із розрахунку оплата за одну годину. Вартість роботи не залежала від тривалості самого судового засідання.
Щодо участі в судовому засіданні 19 серпня 2021 року адвоката Малеванчука І.В. зазначає, що він не повинен був і не мав права подавати заяву до суду про стягнення витрат, як це зазначив суд, оскільки оплата за засідання була проведена не особисто адвокату Вальку І.В. або Малеванчуку І.В., а адвокатському бюро «Валько Ігор та партнери», яке є стороною договору.
Стосовно участі в судовому засіданні 19 листопада 2021 року зазначає, що представником відповідача було проведено ознайомлення із заявою позивача від 19 листопада 2021 року про залишення позову без розгляду, написано заяву до справи щодо її розгляду без відповідача та отримано копію прийнятого судового рішення. Всі ці дії в сукупності давали підстави для висновку, що представництво відповідача 19 листопада 2021 року мало місце і подані до суду документи були достовірними та не містили помилкових розрахунків.
З огляду на викладене, просить скасувати додаткове рішення в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення судових витрат в розмірі 10240 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.
В судовому засіданні 07 липня 2022 року представник відповідача - адвокат Валько І.В. підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити. Після оголошення перерви в судове засідання не з'явися.
Інші учасники в судове засідання не з'явились про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Тому керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2021 року позивач ОСОБА_2 через канцелярію суду подав заяву про залишення його позову без розгляду /а.с.149/.
Також 19 листопада 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розглянути питання про залишення позову без розгляду без його участі, вказавши що не заперечує про її задоволення, а також зазначивши, що заяву про стягнення судових витрат буде подано відповідно до вимог ЦПК України /а.с.150/.
Судове засідання 19 листопада 2021 року було проведено судом першої інстанції за відсутності сторін /а.с.151/.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним в частині покупця, визнання покупцем квартири, визнання права власності на квартиру - залишено без розгляду. Скасовано забезпечення позову за ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2020 року про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.152/.
29 листопада 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - Валько І.В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те що, в провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним в частині покупця, визнання покупцем квартири, визнання права власності на квартиру. 19 листопада 2021 року за заявою позивача позов залишено без розгляду. Однак, дії позивача змусили відповідача - ОСОБА_1 винаймати адвоката для представництва своїх прав та захисту своїх інтересів, витрачати час та гроші на пошук доказів на підтвердження своєї позиції. Брати участь самостійно в судовому процесі ОСОБА_1 не могла, адже вона не є фахівцем в галузі права. Крім того, спір істотний по наслідкам, адже предметом позову є її єдина квартира. На підставі викладеного, представник відповідача просив прийняти додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 37226,00 грн /а.с.157-162/.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представником відповідача надано суду в копіях:
договір №176/19 про надання правової (правничої) допомоги укладений 03 червня 2019 року між Адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери», в особі керуючого партнера Валька І.В. та Батєхіною Т.Б. з додатками 1-3 щодо продовження дії договору та додатком №4, яким визначені повноваження що представництва у цій справі в суду апеляційної та касаційної інстанцій, а також вартість наданих послуг за одне судове засідання 2048 грн та 1348 грн за 1 годину надання правової допомоги поза судовим засіданням /а.с.163-167/.
акт-рахунок № 11 прийому-передачі послуг від 30.11.2020 року /а.с.168/, акт-рахунок № 12 прийому-передачі послуг від 30.12.2020 року /а.с.172/; акт-рахунок № 13 прийому-передачі послуг від 28.02.2021 року /а.с.175/, акт-рахунок № 14 прийому-передачі послуг від 31.03.2021 року /а.с.177/, акт-рахунок № 15 прийому-передачі послуг від 30.06.2021 року /а.с.180/, акт-рахунок № 17 прийому-передачі послуг від 03.09.2021 року /а.с.182/, акт-рахунок № 19 прийому-передачі послуг від 19.11.2021 року /а.с.19/ в яких зазначений перелік виконаних адвокатом робіт, їх ціна та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт.
меморіальні ордери №5015502411 від 03.12.2020 року на суму 3396,00 грн /а.с.169/, №5015532011 від 03.12.2020 року на суму 4044,00 грн /а.с.170/, №5015535611 від 03.12.2020 року на суму 2696,00 грн /а.с.171/, №6520260311 від 11.01.2021 року на суму 4044,00 грн /а.с.173/, №6520256811 від 11.01.2021 року на суму 4044,00 грн /а.с.174/, №2866128611 від 05.03.2021 року на суму 674,00 грн /а.с.176/, №2793851111 від 05.04.2021 року на суму 2048,00 грн /а.с.178/, №2793881511 від 05.04.2021 року на суму 2048,00 грн /а.с.179/, №6559350711 від 06.07.2021 року на суму 3396,00 грн /а.с.181/, №3262712111 від 07.09.2021 року на суму 2048,00 грн /а.с.183/, №3262716111 від 07.09.2021 року на суму 2048,00 грн/а.с.184/, №8351141911 від 22.11.2021 року на суму 3396,00 грн /а.с.186/ відповідно до яких ОСОБА_1 за послуги адвоката сплатила 37226,00 грн.
16 грудня 2021 року через канцелярію суду представником позивача подано заперечення відповідно до якого останній просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу на 10240, 00 грн, оскільки якщо брати розрахунок фактично витраченого часу на правничу допомогу представником відповідача та його участі у судових засіданнях у Фастівському міськрайонному суді Київської області, то він складає 65 хвилин фактично витраченого часу саме в судових засіданнях. З розрахунку вбачається, що оплата передбачена за одну годину. Проте, жодне із засідань суду не тривало годину часу. Також вказується на необґрунтованість витрат пов'язаних з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду. У зв'язку цим представник позивача стверджує, що розрахунки витрат на правничу допомогу є недостовірними та завищеними.
В порядку визначеному ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 2-6 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача..
Положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 цієї норми ЦПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 виклала правовий висновок про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18.
У Постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 вказано на те, що визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
З наведених обставин справи вбачається, що в ході розгляду справи відповідач ОСОБА_1 приймала участь через представника, тобто нею було використано право на професійну правничу допомогу, яка надавалась Адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери» і зокрема адвокатами Валько І.В. та Малеванчук І.В.. Суду заявлено та надані докази про укладення договорів і оплати послуг з Адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери».
Умовами укладеної додаткової угоди до договору, визначена вартість наданих послуг за одне судове засідання 2048 грн та 1348 грн за 1 годину надання правової допомоги поза судовим зсіданням.
Розмір наданої Адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери» професійної правничої допомоги визначений в актах виконаних робіт та оплачений відповідачем ОСОБА_1 в сумі 37226 грн.
Суд першої інстанції вказав на те, що адвокат Валько І.В. приймав участь у судових засіданнях із розрахунку оплата за одну годину. Проте, жодне із засідань суду не тривало годину часу, що підтверджено протоколами судових засідань та звукозаписом. Однак, судом першої інстанції не враховані умови додаткової угоди № 4 якого визначено оплату за одне судове засідання в розмірі 2048 грн, тобто незалежно від його тривалості.
З матеріалів справи вбачається, що за участю представника відповідача ОСОБА_1 - Валько І.В. відбулося 4 судових засідань: 24 березня 2021 року, 01 червня 2021 року, 02 вересня 2021 року. В судому засіданні 19 серпня 2021 року участь приймав представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Малеванчук І.В., який діяв на підставі ордеру виданого 17 серпня 2021 року Адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери» /а.с.119-121/.
А отже висновок суду першої інстанції про фактично витрачений час в судових засіданнях 65 хвилин і визначення вартості цих послуг на погодинній основі слід визнати помилковим. При цьому слід зазначити, що участь адвоката Малеванчук І.В. має бути врахована, так як він діяв на підставі ордеру виданого Адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери», з яким був укладений договір відповідачем ОСОБА_1 .
Крім цього, підлягають до врахування надані послуги в суді першої інстанції з підготовки відзиву на позовну заяву та складення заяви про стягнення витрат на правову допомогу. Також в ході розгляду справи представником відповідача ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга на ухвалу суду про забезпечення позову, однак її вимоги задоволені частково.
Слід зазначити, що розгляд справи по суті не відбувся, так як позивачем була подана заява про залишення позову без розгляду, яка задоволена судом першої інстанції. При цьому в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу сторона відповідача вказує, що це вже третій ініційований позивачем судовий розгляд щодо права власності на квартиру набуту відповідачем у власність. Вказані твердження підтверджуються даними з Єдиного державного реєстру судових рішень (справа №381/1939/19 та справа №381/2357/19) та не спростовуються відповідачем. Ці обставини дають також підстави для застосування положень ч.5 ст. 142 ЦПК України.
Водночас сума, заявлена до стягнення витрат на правову допомогу, має бути співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Колегія суддів враховуючи критерії розумності та справедливості, а також складність справи, кількість та якість реально наданих та документально підтверджених послуг вважає, сума у розмірі 26986 грн є співмірною з обсягом наданої правової допомоги і результатом розгляду справи. А тому апеляційний суд погоджується з визначеною судом першої інстанції сумою витрат відповідача, які підлягають компенсація за рахунок позивача, так як таке право відповідача та обов'язок позивача визначені процесуальним законом.
Отже, доводи викладені у апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції щодо визначеного розміру компенсації понесених судових витрат не спростовують, судом також вірно застосовані норми процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів викладених у апеляційній скарзі не вбачається. Однак, як вже вказано вище, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з мотивами викладеними судом першої інстанції, а тому вважає за доцільне змінити мотивувальну частину додаткового рішення, виклавши її в редакції цієї постанови.
В порядку ст.141 ЦПК України та враховуючи, що визначений судом першої інстанції розмір судових витрат, що підлягає до компенсації не змінюється, судові витрати понесені відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою компенсації не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2021 року - змінити, виклавши мотивувальну частині рішення в редакції цієї постанови.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 29 серпня 2022 року.