Справа № 11-cc/824/2885/2022 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 757/16508/22
18 серпня 2022 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2022 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2022 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 вересня 2022 року включно із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, перебуваючого на посаді головного сержанта третьої роти НОМЕР_1 батальйону в/ч НОМЕР_2 , з повною загальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій просив повторно дослідити обставини, якими обґрунтовується пред'явлена ОСОБА_7 підозра та ризики, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.07.2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Як вважає сторона захисту, оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм кримінального процесуального закону, а відтак підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу проведено слідчим суддею неповно, однобічно, без належної оцінки всіх доказів, які мають значення для кримінального провадження, а викладені в оскаржуваній ухвалі висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На думку сторони захисту, клопотання слідчого не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 184 КПК України, оскільки викладені в ньому обставини та додані до нього матеріали не містять жодних належних та допустимих в розумінні кримінального процесуального закону доказів наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того автор апеляційної скарги стверджує, що всупереч вимогам ст. 184 КПК України, клопотання слідчого містить лише формальне посилання на кілька ризиків у кримінальному провадженні, зазначених у ст. 177 КПК України. Будь-яких обставин, на підставі яких слідчий прийшов до висновку про наявність таких ризиків, заявлене слідчим клопотання та долучені до нього матеріали не містять взагалі. Апелянт переконаний, що тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою та не доводить наявності існування ризику переховування підозрюваного від правоохоронних органів, а існування інших заявлених у клопотанні ризиків стороною обвинувачення також не доведено.
Захисник також звертає увагу суду, що слідчим у клопотанні та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу, оскільки не наведено підстав з яких інший запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.
На думку сторони захисту визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для підозрюваного, оскільки не є співмірним з майновим станом родини ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000301 від 14.04.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
06.07.2022 року о 12 год. 57 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
07.07.2022 року об 11 год. 35 хв. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України.
08.07.2022 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 за погодженням із прокурором другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
08.07.2022 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 вересня 2022 року включно із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України. Вагомість даних щодо причетності підозрюваного до вчинення зазначених кримінальних правопорушень доведена прокурором та сумнівів щодо їх достатності не викликала.
Системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ свідчить про наявність в КПК України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом.
Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчим суддею, судом (наприклад, статті 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 КПК України), так і слідчими, прокурорами (зокрема, статті 134, 271, 276 КПК України).
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має бути співмірним зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/бо можуть бути пов'язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже стандарт доказування (переконання) поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Враховуючи, що стандарт достатніх підстав (доказів) є нижчим ніж стандарту обґрунтованої підозри, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, доказів, які пов'язують підозрюваного до кримінального правопорушення, достатньо аби виправдати подальше розслідування та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Мюррей проти Сполученого Королівства).
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними доказами.
Зокрема причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень на даному етапі досудового розслідування підтверджується: показаннями свідка ОСОБА_10 , який повідомив, що ОСОБА_7 , за безпосередньої участі двох осіб 24.06.2022 року та 06.07.2022 року здобув йому за грошові кошти вогнепальну зброю та боєприпаси до неї; протоколом огляду грошових коштів для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 24.06.2022 року, відповідно до якого свідку ОСОБА_10 виділено грошові кошти на суму 70 000 грн. для проведення оперативної закупки; протоколом огляду від 24.06.2022 року, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_3 свідком ОСОБА_10 добровільно видано та у нього вилучено предмет, ззовні схожий на автомат системи «Калашникова» з маркуванням « НОМЕР_3 » з трьома предметами, схожими на магазини, тридцять предметів, ззовні схожих на патрони калібру 5,45 мм, предмет, ззовні схожий на автомат системи «Калашникова» моделі «АК-74» з номером « НОМЕР_4 »; висновком експерта від 06.07.2022 року за № КСЕ-19-22/18808БЛ, відповідно до якої видані ОСОБА_10 речі є нарізна вогнепальна зброя, а саме: автомат моделі «АК-74Н» калібру 5,45х39 мм, серійний номер № НОМЕР_5 , автомат моделі «АКМ» калібру 7,62х398 мм, серійний номер НОМЕР_3 , та бойові припаси нарізної вогнепальної зброї - 30 бойових проміжних патронів калібру 5,45х39 мм, що споряджені кулями «ПС» зі сталевим осердям; показаннями свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що ОСОБА_7 разом із групою осіб займається незаконним збутом вогнепальної зброї т бойових НОМЕР_6 протоколом огляду грошових коштів для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 06.07.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_10 виділено грошові кошти в сумі 110 000 грн. для проведення оперативної закупки; протоколом огляду від 06.07.2022 року, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_3 свідком ОСОБА_10 добровільно видано та у нього вилучено предмет, схожий на кулемет з маркуванням на ствольній коробці, колодці та стволі КС 164, пропіленовий мішок з написом на ньому, всередині якого знаходиться дерев'яний ящик з маркуванням на ньому 7,62Б-32 ГЖ 880 ШТ та Б 53-76-17ВТ104/76С, на кришці ящика з позначенням 27 кг та 2-ка, в якому знаходяться два металеві (цинкові ящики) з написами 7,62Б-32 ГЖ 440 ШТ та Б 53-76-17ВТ104/76С, та пропіленовий мішок з написом на ньому, всередині якого знаходиться дерев'яний ящик з маркуванням на ньому 7,62Б-32 ГЖ 880 ШТ та Б 49-76-17ВТ104/76С, на кришці ящика є позначення 27 кг та 2-ка, в якому знаходяться два металеві (цинкові ящики) з написами 7,62Б-32 ГЖ 440 ШТ та Б 49-76-17ВТ104/76С та іншими матеріалами у їх сукупності.
Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Таким чином, доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, є безпідставними та спростовуються наданими до суду матеріалами.
При цьому на даному етапі провадження колегія суддів не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Також, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, покарання за вчинення яких передбачає позбавлення волі на тривалий термін, а відтак, залишаючись на волі, може уникати кримінальної відповідальності.
Ризик знищення, спотворення або приховування будь-яких речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обумовлений тим, що наразі у кримінальному провадженні встановлено не всі обставини вчинення кримінальних правопорушень, перевіряється та відпрацьовується інформація щодо участі у вищевказаній групі також й інших осіб, яким на даний момент не повідомлено про підозру, а відтак існує ймовірність того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, матиме можливість, знищити, спотворити чи приховати речі та документи, що свідчитимуть про його причетність до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
Ризик незаконного впливу на інших учасників кримінального правопорушення пов'язаний з тим, що існує ймовірність, що підозрюваний може впливати на свідка ОСОБА_10 з метою зміни ним своїх показань.
Крім того підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у тому числі шляхом повідомлення іншим особам про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя суду першої інстанції, в сукупності із зазначеним, врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , а також обставину, що останній, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання за вчинене, в разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може уникати виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення кримінальних правопорушень та суворість можливого покарання за їх вчинення навіть з урахуванням особи підозрюваного, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не дає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи захисника, за змістом апеляційної скарги, про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження. Отже, твердження в апеляційній скарзі про незаконність висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу.
При цьому слідчий суддя місцевого суду не знайшов у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Що стосується доводів захисника стосовно непомірного розміру застави, визначеного слідчим суддею, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки вирішенню питання про необхідність тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Сума, що встановлюється для звільнення під заставу повинна бути належним чином обґрунтована і зафіксована в рішенні про заставу (Георгієв проти Болгарії п. п. 30, 31). А також повинні враховуватися кошти обвинуваченого (Хрістова проти Болгарії).
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, а відтак згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо таких осіб визначається в межах, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.»
ЄСПЛ відзначив, що відповідно до прецедентного права, гарантія, передбачена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, покликана забезпечити явку обвинуваченого (підозрюваного) у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, на законних підставах, визначив йому заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.
Такий розмір є відповідним і достатнім, у даному кримінальному провадженні. Колегія суддів дані про особу підозрюваного, який притягується до кримінальної відповідальності, конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , наявність на утриманні у нього неповнолітніх дітей та наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а тому правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України та зможе утримати його від спроби вчинити інше кримінальне правопорушення, або переховуватись від органу досудового розслідування та суду, тобто забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованого визначення слідчим суддею розміру застави є безпідставними.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.07.2022 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 вересня 2022 року включно із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3