ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 липня 2022 року тпи м. Київ № 761/30869/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач ), адреса: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 5, в якій позивач просить
- визнати протиправним рішення відділу субсидій Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про відмову в наданні житлової субсидії позивачу;
- зобов'язати відповідача вчинити дії з продовження надання позивачу субсидії, які призначаються у встановленому законом порядку.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 13 серпня 2021 року позивача повідомлено про припинення надання йому житлової субсидії, яка надавалась йому з 2016 року, у зв'язку з наявністю в нього заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг.
На переконання позивача, до вказаних відносин не може бути застосовано положення підпункту 5 пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 року, оскільки неодмінною умовою для застосування цього підпункту є заборгованість, строк позовної давності до якої не сплинув.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що згідно даних реєстру територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований один ОСОБА_1 .
Попередня субсидія на житлово-комунальні послуги позивачу була призначена відповідачем з жовтня 2020 року по квітень 2021 року (опалювальний сезон).
В червні 2021 року позивач звернувся до відділу субсидій відповідача з заявою про призначення та надання житлової субсидії, подавши декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії.
На підставі вказаних документів, відповідачем було зроблено відповідні запити щодо наявності або відсутності боргу.
Згідно отриманої інформації від КК «Центр комунального сервісу» по особовому рахунку позивача станом на 01 травня 2021 року, обліковується заборгованість за житлово-комунальні послуги, загальна сума якої складає 9264,11 грн, станом на 28 вересня 2021 року сума заборгованості становить 9372,01 грн, а тому, оскільки інформація щодо погашення боргу, підтвердження відсутності заборгованості, оскарженої в судовому порядку, до відповідача не надходило, субсидію на житлово-комунальні послуги не було призначено.
Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що згідно поданих документів позивачу була розрахована субсидія (опалювальний період) з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.
На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року адміністративна справа №761/30869/21 передана на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2021 року для розгляду адміністративної справи №761/30869/21 визначений суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У червні 2021 року позивач у встановленому законодавством порядку звернувся до відділу субсидій Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про надання житлової субсидії.
Листом від 13 серпня 2021 року №14/35-7396 Управлінням соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надано відповідь в якій зазначено, що оскільки встановлено наявність заборгованості у позивача по сплаті житлово-комунальних послуг, що перевищує станом на день звернення 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, рішення щодо призначення субсидії буде вирішено після надання документального підтвердження сплати заборгованості, або укладення договору про її реструктуризацію, або підтвердження відсутності заборгованості, оскаржену в судовому порядку.
Також, в матеріалах справи міститься копія повідомлення про призначення субсидії на ЖКП до особової справи №5580, відповідно до якого позивача про повідомлено про непризначення йому житлової субсидії з 01 травня 2021 року у зв'язку з наявністю боргу по оплаті житлово-комунальних послуг.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 30 вересня 2021 року №02/5787, за позивачем обліковується станом на 01 травня 2021 року заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 9264,11 грн, яка складається з: заборгованості по утриманню будинків та прибудинкових територій - 3426,02 грн; боргів попередніх періодів - 5603,13 грн; вивезення побутових відходів - 0,00 грн; постачання гарячої води КП «Київтеплоенерго» - 178,05 грн; централізоване опалення КП «Київтеплоенерго» - 0,39 грн; постачання та відведення холодної води і водовідведення гарячої води - 56,52 грн.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні субсидії, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ "Про житлово-комунальні послуги", (далі по тексту - Закон України від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України від 24 червня 2004 року №1875-IV закріплений обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Порядок призначення та надання житлових субсидій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, питання щодо надання субсидій врегульовано Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 807 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)(далі по тексту - Положення №848), яке визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо- тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Пунктом 3 Положення №848 передбачено, що житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку. Суми призначеної, але не виплаченої у зв'язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія, за письмовим зверненням такої особи, поданим протягом трьох місяців після смерті одержувача.
Відповідно до пункту 9 Положення №848 призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.
Згідно з абзацом 1 підпункту 5 пункту 14 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо структурним підрозділом з питань соціального захисту населення отримано інформацію про наявність простроченої понад три місяці (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії (крім заборгованості за послугу з постачання та розподілу природного газу, що нарахована виконавцем комунальної послуги з посиланням на рішення суду щодо норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у зв'язку з приведенням об'ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов).
Абзацом 4 підпункту 5 пункту 14 Положення №848 передбачено, що житлова субсидія у випадку, передбаченому абзацом першим цього підпункту, призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців з початку такого сезону, в іншому випадку - з місяця, що настає за тим, у якому до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення надійшло документальне підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі).
Згідно з приписами пункту 50 Положення №848 для призначення житлових субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п'ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості про: суму простроченої понад три місяці (на дату подання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув, а також сума простроченої понад три місяці (на дату подання такої інформації) заборгованості з оплати внеску за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами.
Пунктом 52 Положення №848 передбачено, що Відомості, зазначені в абзацах восьмому - дванадцятому пункту 50 цього Положення, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення можуть отримувати також від організацій, що здійснюють нарахування плати за житлово-комунальні послуги, внесків/платежів об'єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком за договорами з управителями або об'єднаннями, виконавцями комунальних послуг, інформаційно-обчислювальних центрів, розрахункових центрів, центрів нарахування плати за житлово-комунальні послуги, центрів муніципальних систем управління тощо.
Наведене дозволяє дійти висновку, що держава гарантує кожному громадянину право на отримання субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг, на умовах та у порядку, визначеному Положенням №848. В свою чергу на громадян, яким призначено субсидію, покладається обов'язок щомісячно сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії. Громадяни, які вже отримали субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг мають право її отримати на наступний період за умови відсутності простроченої заборгованості понад три місяці за отримані житлово-комунальні послуги. При цьому, законодавцем визначено можливість призначення субсидії з дати закінчення дії попередньої субсидії, у разі якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії на наступний сезон громадянин документально підтвердив сплату заборгованості, або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі).
Суд зазначає, що Положенням №848 не зобов'язано органи, що призначають субсидії, перевіряти достовірність відомостей про наявність боргу, вказаних у відомостях комунальних підприємств. У розумінні Положення №848 сам факт наявності таких відомостей у органу, який призначає субсидії, є підставою для відмови у її призначенні.
Разом із тим, отримувачу субсидії Положенням №848 надано можливість підтвердити відсутність боргу шляхом надання відповідних платіжних документів або документів на підтвердження виникнення виняткових випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо.
Як вже було зазначено судом, на виконання вимог Положення №848 відповідачем було направлено запит до організації, що здійснюють нарахування плати за житлово-комунальні послуги, у відповідь на який Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» надав довідку №02/5787 від 30 вересня 2021 року, з якої вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2020 року наявна заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 9084,26 грн, станом на 01 травня 2021 року - 9264,11 грн, станом на 01 червня 2021 року - 9297,57 грн, станом на липня 2021 року - 9327,69 грн, станом на 01 серпня 2021 року - 9357,80 грн, станом на 28 вересня 2021 року - 9372,01 грн.
Повідомленням про призначення субсидії на житлово-комунальні послуги від 25 червня 2021 року позивача повідомлено, що з 01 травня 2021 року субсидія не призначається з підстав наявності боргу.
За таких обставин, на переконання суду, відповідачем не порушено норм діючого законодавства при не призначенні позивачу субсидії з травня 2021 року у зв'язку з наявністю заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги понад три місяці.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №524/8130/17.
Щодо посилань позивача в тій частині, що вказана заборгованість включає в себе періоди, до яких мають бути застосовані строки позовної давності у три роки, суд не приймає до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).
При цьому, частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В даному випадку, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що взагалі між ним та організацією, що надає житлово-комунальні послуги, існує спір, який розглядається в судовому порядку та позивачем в межах цього спору було заявлено про застосування строків позовної давності, а тому у суду відсутні підстави вважати, що до зазначеної у довідці Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 30 вересня 2021 року №02/5787 заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг судом було застосовано строки позовної давності.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог, відповідно, про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем доведено правомірність своїх дій під час прийняття оскаржуваного наказу, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено та останній звільнений від сплати судового збору, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник