Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 523/13485/18
провадження № 61-8696св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила: встановити факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Одеси, громадянки України; встановити факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту її народження до моменту смерті ОСОБА_4 .
Позов мотивовано тим, що батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як чоловік та жінка, з 1985 року. За час проживання у них народилися діти - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки на момент народження дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не перебували у зареєстрованому шлюбі, вони не подавали спільні заяви та ОСОБА_4 особисто із заявою до органів ЗАГС не звертався щодо визначення походження дітей, то запис про батька ОСОБА_9 , відповідно до статті 55 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), проведено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові записані за її вказівкою.
З дня народження і по цей час позивач проживає в будинку АДРЕСА_1 , який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , у зв'язку з чим відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Встановлення факту батьківства необхідно позивачу для вирішення питання щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Одеси, громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено факт сумісного проживання однією родиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту народження ОСОБА_1 до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_9 доведено те, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя визнавав своє батьківство щодо неї, вона проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю у будинку АДРЕСА_1 , з дня народження до смерті ОСОБА_4 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2019 року скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач була зобов'язана довести в судовому засіданні ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а саме: факт визнання батьківства та проживання однією сім'єю за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_4 .
Під час розгляду справи суд першої інстанції не звернув уваги на наявні у справі докази, відповідно до яких ОСОБА_4 з 30 квітня 1976 року перебував у шлюбі з ОСОБА_11 , був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 та займав одну кімнату площею 25,0 кв. м.
Позивач ОСОБА_1 з 05 серпня 2005 року зареєстрована у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_3 .
Житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після його смерті ОСОБА_4 спадкові права не оформлював.
Наведені обставини спростовують підстави позову ОСОБА_1 , а отже, позивачем не доведено спільне проживання її матері та ОСОБА_4 , ведення ними спільного господарства, а також не надано доказів, що достовірно підтверджують визнання ОСОБА_4 свого батьківства стосовно позивача й спільного проживання однією сім'єю з ним з дня народження позивача й до дня смерті ОСОБА_4 .
За життя ОСОБА_4 ні мати позивача - ОСОБА_6 , ні сама позивач ОСОБА_9 після досягнення повноліття в 2006 році не вирішували питання щодо батьківства.
Крім наведеного, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_9 має право на захист свого права у випадку порушення його відповідачем ОСОБА_2 , але під час розгляду справи не доведено, що останній порушує права позивача, тому, відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), її право не підлягає судовому захисту.
Постановою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року - без змін.
Верховний Суд вказав, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд правильно застосував положення статті 53 КпШС України, на підставі належної оцінки поданих сторонами доказів дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які з достовірністю підтверджували, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за життя визнавав позивача своєю дочкою та спільно проживав з нею однією сім'єю з дня народження позивача до дня смерті.
У свою чергу, як зазначив суд касаційної інстанції, доводи касаційної скарги позивача вказаних висновків не спростовують та обмежуються констатацією факту, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 (відомості про батька якої у свідоцтві про народження записано зі слів матері), без доведення усіх складових, необхідних для встановлення такого факту.
Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
28 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що Суворовським районним судом м. Одеси при обробленні адвокатського запиту адвоката Куницького К. П. надіслано два рішення суду, зміст яких спростовує висновок суду апеляційної інстанції, заснований на припущеннях, та доводить, що за чотири роки до народження ОСОБА_1 ОСОБА_4 припинив шлюбні відносини з ОСОБА_12 .
Так, відповідно до районного народного суду Ленінського району м. Одеси від 05 березня 1985 року у справі № 2-233/1985 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_13 стягнуто аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_14 , 1977 року народження.
Згідно з рішенням суду Ленінського району м. Одеси від 26 березня 1993 року у справі № 2-241/93 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 припинено.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що сумісне проживання між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 припинено з 1984 року.
Також заявник посилалася на те, що згідно з листом Органу самоорганізації населення комітету мікрорайону «Балтський» (далі - ОСОНКМ «Балтський») від 22 квітня 2020 року № 21/04, надісланим на ім'я адвоката Куницького К. П. , при перевірці журналу видачі довідок встановлено, що довідки від 06 липня 2018 року за № 388, 389 видавалися ОСОБА_1 .
У свою чергу, зміст листа ОСОНКМ «Балтський» від 16 травня 2019 року № 19/05, підписаний ОСОБА_18 у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_19 , не відповідає дійсності через помилку.
На підставі зазначених обставин ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із цією заявою та просила задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції за результатом розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Постанову Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що заява про перегляд постанови у зв'язку із нововиявленими обставинами не містить належних обґрунтувань, а також доказів того, що рішення суду, на які посилалася заявник (рішення районного народного суду Ленінського району м. Одеси від 05 березня 1985 року у справі № 2-233/1985 про аліменти та рішення суду Ленінського району м. Одеси від 26 березня 1993 року у справі № 2-241/93 про припинення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , неможливо було надати при остаточному слуханні справи апеляційним судом. Окрім цього, під час перегляду рішення суду першої інстанції апеляційний суд взяв до уваги, що керівник ОСОНКМ «Балтський» Васильєв С. В. у листі від 16 травня 2019 року № 19/05 надав відповідь на запит адвоката Меркулової В. А. про те, що довідки від 15 червня 2011 року № 486, від 06 липня 2018 року № 388 щодо того, що ОСОБА_1 постійно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 не видавав.
Апеляційний суд дійшов висновку, що заявник не навела нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати чи змінити судове рішення, а доводи заявника, на які вона посилається як на нововиявлені обставини, не відносяться до таких у розумінні статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), тому підстави для перегляду і скасування постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами відсутні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу (в червні 2021 року - уточнену касаційну скаргу на виконання ухвали Верховного Суду від 07 червня 2021 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 2-23/2008, від 10 квітня 2019 року у справі № 461/4349/16-ц, постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18. Крім того, заявник посилається на те, що суд порушив норми процесуального права, оскільки не дослідив зібрані у справі докази.
Заявник вказує, що факти, наведені позивачем у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, не є переоцінкою доказів або новими доказами, ці факти є нововиявленими обставинами, мають істотне значення для розгляду справи, існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику.
Станом на час розгляду справи відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до Верховного Суду не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 передана на розгляд судді-доповідачу Ткачуку О. С.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 07 червня 2021 року про надання строку для усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 523/13485/18 із Cуворовського районного суду м. Одеси та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2021 року матеріали справи № 523/13485/18 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 20 червня 2022 року № 769/0/226-22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 523/13485/18 між суддями (у зв'язку з обранням судді Ткачука О. С. до Великої Палати Верховного Суду).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та матеріали справи № 523/13485/18 передано судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_20 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом ЗАГС Приморського РВК м. Одеси, актовий запис № 1829. Батьками записані: мати - ОСОБА_6 , батько - ОСОБА_21 . Запис про батька вчинено зі слів матері, відповідно до статті 55 КпШС України.
01 квітня 2011 року ОСОБА_20 зареєструвала шлюб з ОСОБА_22 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Першим Суворовським відділом ДРАЦС Одеського МУЮ, актовий запис № 164, та змінила своє прізвище із « ОСОБА_23 » на « ОСОБА_24 ».
Згідно з довідкою № 486 від 15 червня 2011 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_4 , без реєстрації. ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав до дня своєї смерті також за вказаною адресою, що підтверджується довідкою від 06 липня 2018 року № 389 та довідкою про склад сім'ї від 06 липня 2018 року № 388.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року у цивільній справі № 523/4703/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_25 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності у порядку спадкування за законом позов задоволено, встановлено факт родинних відносин та визнано, що ОСОБА_10 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідним братом відповідача ОСОБА_2 . Встановлено факт їх постійного проживання разом за адресою: АДРЕСА_4 , та за ОСОБА_2 визнано право власності на вказаний будинок у порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 .
Позивач зі своїм чоловіком ОСОБА_26 здійснили поховання ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою, договорами-замовленнями на поховання.
Свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 у судовому засіданні засвідчили, що позивач народилася в сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , через деякий час батьки посварились та мати позивача пішла жити в інше місце, а позивач залишилась жити з ОСОБА_4 , який доглядав за ОСОБА_30 як за рідною донькою. Позивач проживала з ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 , з дня народження і до дня його смерті.
Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні засвідчила, що є дочкою відповідача ОСОБА_2 та проживала з батьками в будинку АДРЕСА_1 до 2006 року. Дитиною (приблизно 10 років) бачила, що з ОСОБА_4 , після розірвання шлюбу, деякий час проживала ОСОБА_6 з дітьми, звідки потім пішла і по теперішній час в будинку АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_32 (позивач). У ОСОБА_4 був один шлюб і в тому шлюбі була дитина. Відповідач доглядав ОСОБА_4 , коли той був хворий, але проживав окремо у будинку АДРЕСА_2 . З позивачем родинних стосунків не підтримує.
У судовому засіданні оглянуті оригінали та до справи долучені копії історії розвитку дитини ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та бланків результатів дитячих аналізів з посиланням на місце проживання дитини - будинок АДРЕСА_1 , оглянуті оригінали фотографій, а копії додані до справи, також пред'явлено їх свідку ОСОБА_28 , на яких він вказав на позивача та ОСОБА_4 як на дочку та батька.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_4 з 30 квітня 1976 року перебував у шлюбі з ОСОБА_11 , що підтверджується копією паспорта на його ім'я, ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 та займав одну кімнату площею 25,0 кв. м, що підтверджується довідкою-випискою з домової книги ОСОНКМ « Балтський » про склад сім'ї та прописки від 06 липня 2018 року № 88, позивач ОСОБА_1 з 05 серпня 2005 року зареєстрована у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта на її ім'я, житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_10 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня, що підтверджується копією відповіді Суворовської районної державної нотаріальної контори у м. Одесі від 04 листопада 2019 року № 3059/01-16.
Керівник ОСОНКМ «Балтський» Васильєв С. В. у листі від 16 травня 2019 року № 19/05 надав відповідь на запит адвоката Меркулової В. А. про те, що довідки від 15 червня 2011 року № 486, від 06 липня 2018 року № 388 про те, що ОСОБА_1 постійно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 не видавав.
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими абовиключними обставинами.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду відповідні факти та аргументи. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю природою передбачає баланс між принципами правової визначеності та res judicata і правом на справедливий суд.
Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Законодавство, у тому числі й ЦК України, не містить визначення поняття «нововиявлені обставини», проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Ураховуючи викладене, сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Нововиявлені обставини характеризуються сукупністю таких ознак: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би суттєво змінити або прийняти інше рішення ніж те, яке було прийняте).
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції від 08 лютого 2019 року про задоволення позову ОСОБА_1 та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні її позову, посилався на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на наявні у справі інші докази, а саме: ОСОБА_4 з 30 квітня 1976 року перебував у шлюбі з ОСОБА_11 , що підтверджується копією паспорта на його ім'я, ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 та займав одну кімнату площею 25,0 кв. м, що підтверджується довідкою-випискою з домової книги ОСОНКМ « Балтський »про склад сім'ї та прописки від 06 липня 2018 року № 88, позивач з 05 серпня 2005 року зареєстрована у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта на її ім'я, житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Також апеляційний суд послався на те, що керівник ОСОНКМ «Балтський» Васильєв С. В. у листі від 16 травня 2019 року № 19/05 надав відповідь на запит адвоката Меркулової В. А. про те, що довідки від 15 червня 2011 року № 486, від 06 липня 2018 року № 388 щодо того, що ОСОБА_1 постійно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 не видавав.
Як на підставу для перегляду постанови за нововиявленими обставинами, заявник посилалася на отримані після прийняття Одеським апеляційним судом постанови від 27 листопада 2019 року:
1. Рішення районного народного суду Ленінського району м. Одеси від 05 березня 1985 року у справі № 2-233/1985 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_13 аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_14 , 1977 року народження, а також рішення суду Ленінського району м. Одеси від 26 березня 1993 року у справі № 2-241/93, згідно з яким шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 припинено. Факти, встановлені рішеннями судів у 1985 та 1993 роках, на думку заявника, спростовують висновки суду апеляційної інстанції та свідчать про те, що сумісне проживання між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 припинено у зв'язку з частими сварками та скандалами з 1984 року, у свою чергу позивач ОСОБА_1 народилася в 1988 році, через чотири роки після припинення шлюбних відносин ОСОБА_4 з ОСОБА_15 .
2. Лист ОСОНКМ «Балтський» від 22 квітня 2020 року № 21/04, надісланий на ім'я адвоката позивача - Куницького К. П. , відповідно до якого при перевірці журналу видачі довідок встановлено, що довідки від 06 липня 2018 року № 388 та № 389 видавалися ОСОБА_1 , зміст листа ОСОНКМ «Балтський» від 16 травня 2019 року № 19/05, підписаний ОСОБА_18 у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_19 , не відповідає дійсності через помилку. Крім того, відповідно до акта від 19 грудня 2019 року, засвідченого печаткою ОСОНКМ «Балтський», сусіди позивача підтверджують її постійне проживання за відповідною адресою разом із сином ОСОБА_34 .
Також заявник зазначала, що вказані відомості під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій їй відомі не були, про існування наведених рішень судів та обставин нелегітимності інформації, отриманої адвокатом Меркуловою В. А., вона дізналася після укладення договору з адвокатом Куницьким К. П. та отримання ним відповідних відомостей.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України і не мають як істотного, так і будь-якого значення для вирішення цієї справи.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком апеляційного суду в частині, що стосується листа ОСОНКМ «Балтський» від 22 квітня 2020 року № 21/04, оскільки, посилаючись на нього, заявник фактично намагається здійснити переоцінку доказів, що були досліджені апеляційним судом під час розгляду справи по суті позовних вимог, що суперечить пункту 1 частини четвертої статті 423 ЦПК України, відповідно до якого переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Водночас обставини, на які посилалася ОСОБА_1 у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами щодо рішень судів, на час розгляду справи по суті заявлених позивачем вимог у цій справі об'єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, хоча вони існували, однак стали відомими після ухвалення 27 листопада 2019 року апеляційним судом постанови, і є істотними для вирішення цієї справи, оскільки позивач просила встановити факт того, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свою чергу апеляційний суд відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 з 30 квітня 1976 року перебував у шлюбі з ОСОБА_11 , з посиланням на копію його паспорта в матеріалах справи. Надане заявником рішення суду Ленінського району м. Одеси 1993 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , де вказано про припинення їх шлюбних відносин з 1984 року, має значення для спірних правовідносин та могло суттєво вплинути на висновки апеляційного суду з цього питання.
Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні (підпункт 49.4.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17).
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Відмовляючи повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, апеляційний суд на наведене уваги не звернув та дійшов помилкових висновків, що надані заявником рішення судів за правовою природою не є нововиявленими обставинами, адже заявник указувала як на нововиявлені обставини не на саме по собі рішення судів, а на встановлені цими документами факти щодо відсутності зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , які були покладені в основу рішення суду, яке просить переглянути заявник, що в силу закону є нововиявленою обставиною.
Верховний Суд не може прийняти рішення про перегляд та скасування постанови Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами, оскільки це виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Тлумачення наведених процесуальних норм свідчить про те, що заява про перегляд судового рішення суду за нововиявленими обставинами по суті може бути розглянуто лише тим судом, що ухвалив судове рішення. Інакше, особа буде позбавлена права на перегляд такого судового рішення (частина сьома статті 429 ЦПК України).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції, про перегляд судового рішення якого подано заяву, на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи апеляційний суд має врахувати викладене вище, дослідити обставини справи та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і відзивам сторін; вирішити справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права; ухвалити законне і справедливе судове рішення.
Крім того, касаційний суд вважає за необхідне також зазначити, що заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами містить клопотання про поновлення позивачу строку для звернення до суду із цією заявою (а. с. 5 т. 2), проте будь-яких висновків щодо цього клопотання оскаржувана ухвала апеляційного суду не містить.
Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО. В. Ступак
Судді:І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик