Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 592/8859/15
провадження № 61-10516св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
стягувач - ОСОБА_2 ,
боржник - Публічне акціонерне товариство «Златобанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Златобанк» на ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 лютого 2021 року у складі судді Фоменко І. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із заявами про заміну сторони стягувача у виконавчих листах та у виконавчому провадженні.
На обґрунтування заяв посилалися на те, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року у справі № 592/8859/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк») про зобов'язання виконати обов'язок за договором банківського вкладу, яке набрало законної сили 22 лютого 2018 року, зобов'язано ПАТ «Златобанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Златобанк» (далі - АТ «Златобанк), виконати договори банківських вкладів (депозитів) - Угод про приєднання до Публічної угоди про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 19 листопада 2014 року № 078025 на суму 14 000,00 дол. США, № 078026 на суму 70 000,00 дол. США, № 078027 на суму 70 000,00 дол. США, № 078028 на суму 5 300,00 дол. США.
На примусове виконання зазначеного рішення суду видано чотири виконавчі листи.
За договором про відступлення прав вимоги від 18 грудня 2020 року ОСОБА_1 набув права вимоги за вказаними договорами банківських вкладів.
Посилаючись на необхідність примусового виконання судового рішення, заявники просили замінити стягувача у виконавчих листах з ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 .
Ухвалами Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 лютого 2021 року (провадження № 6/592/15/21, 6/592/16/21, 6/592/17/21, 6/592/18/21) заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено:
Замінено сторону стягувача за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року у справі № 592/8859/15-ц, яким зобов'язано АТ «Златобанк» виконати обов'язок за договором банківського вкладу (депозиту) - Угоди про приєднання до Публічної угоди про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 078025 (договір банківського вкладу) від 19 листопада 2014 року на суму 14 000 дол. США, а саме: ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 .
Замінено сторону стягувача за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року у справі № 592/8859/15-ц, яким зобов'язано АТ «Златобанк» виконати обов'язок за договором банківського вкладу (депозиту) - Угоди про приєднання до Публічної угоди про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 078027 (договір банківського вкладу) від 19 листопада 2014 року на суму 70 000 дол. США, а саме: ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 .
Замінено сторону стягувача за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року у справі № 592/8859/15-ц, яким зобов'язано АТ «Златобанк» виконати обов'язок за договором банківського вкладу (депозиту) - Угоди про приєднання до Публічної угоди про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 078028 (договір банківського вкладу) від 19 листопада 2014 року на суму 5 300 дол. США, а саме: ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 .
Замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні ВП 56275905 з примусового виконання виконавчого листа за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року у справі № 592/8859/15-ц, яким зобов'язано АТ «Златобанк» виконати обов'язок за договором банківського вкладу (депозиту) - Угоди про приєднання до Публічної угоди про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 078026 (договір банківського вкладу) від 19 листопада 2014 року на суму 70 000 дол. США, а саме: ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року АТ «Златобанк» не виконало. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчих листах та у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Постановою Сумського апеляційного суду від 26 травня 2021 року ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 лютого 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Оскільки у встановленому законом порядку договір про відступлення права вимоги від 18 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недійсним не визнаний, а тому всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2021 рокуАТ «Златобанк»звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяв.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що ОСОБА_2 просила здійснити заміну у виконавчому листі, проте суд вийшов за межі заявленої вимоги та здійснив заміну у виконавчому провадженні.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Тому відповідно до зазначеної норми ОСОБА_2 за всіма вкладами могла б отримати лише 200 000,00 грн.
Щодо решти вимог, то ОСОБА_2 мала заявити свої кредиторські вимоги до банку у порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним у цих правовідносинах, проте вона з кредиторськими вимогами не зверталася та не перебуває в реєстрі акцептованих вимог кредиторів АТ «Златобанк».
Згідно з Правилами формування та ведення баз даних вкладників, затвердженими рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 липня 2012 року № 3, у базі даних зазначається інформація саме про вкладника, з яким було укладено договір вкладу. Проте за вказаними договорами у переліку вкладників прізвища ОСОБА_2 не значиться.
Водночас виконавчий лист виданий на виконання рішення у справі № 592/8859/15, ухваленого на користь ОСОБА_2 , не може містити прізвище іншого позивача.
Договори про відступлення прав вимоги у цій справі є нікчемними, оскільки розрахунки за договорами не здійснювалися.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права: статей 26, 45, 52, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статей 512, 514, 717, 719 Цивільного кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Златобанк» на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2022 року справу призначено до розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року у справі № 592/8859/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Златобанк» про зобов'язання виконати обов'язок за договорами банківського вкладу позов задоволено. Зобов'язано АТ «Златобанк» виконати обов'язок за договорами банківського вкладу (депозиту) - угодами про приєднання до Публічної угоди про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 078025 від 19 листопада 2014 року на суму 14 000,00 дол. США, № 078026 від 19 листопада 2014 року на суму 70 000,00 дол. США, № 078027 від 19 листопада 2014 року на суму 70 000,00 дол. США та № 078028 від 19 листопада 2014 року на суму 5 300,00 дол. США, укладеними з ОСОБА_2 .
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 22 лютого 2018 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 22 лютого 2018 року залишено без змін.
На виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року видано виконавчі листи щодо зобов'язання ПАТ «Златобанк» виконати обов'язок за договорами банківського вкладу (депозиту) № 078025 від 19 листопада 2014 року на суму 14 000,00 дол. США, № 078026 від 19 листопада 2014 року на суму 70 000,00 дол. США, № 078027 від 19 листопада 2014 року на суму 70 000,00 дол. США та № 078028 від 19 листопада 2014 року на суму 5 300,00 дол. США.
18 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги № б/н, згідно з умовами якого ОСОБА_1 набув право вимоги за зобов'язанням ПАТ «Златобанк» за договорами банківських вкладів (депозитів) № 078025 від 19 листопада 2014 року на суму 14 000,00 дол. США, № 078026 від 19 листопада 2014 року на суму 70 000,00 дол. США, № 078027 від 19 листопада 2014 року на суму 70 000,00 дол. США та № 078028 від 19 листопада 2014 року на суму 5 300,00 дол. США, укладеними з ОСОБА_2 , за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року у справі № 592/8859/15-ц (т. 4, а. с. 4).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Аналогічні приписи містяться в частині п'ятій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із відповідними заявами, зокрема про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження
№ 61-4475св20).
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Встановивши, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 18 грудня 2020 року ОСОБА_3 є новим кредитором у правовідносинах з боржником ПАТ «Златобанк»за договорами банківських вкладів (депозитів) № 078025 від 19 листопада 2014 року на суму 14 000,00 дол. США, № 078026 від 19 листопада 2014 року на суму 70 000,00 дол. США, № 078027 від 19 листопада 2014 року на суму 70 000,00 дол. США та № 078028 від 19 листопада 2014 року на суму 5 300,00 дол. США, укладених з ОСОБА_2 , за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року у справі № 592/8859/15-ц, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідно до статті 442 ЦПК України зазначена обставина є підставою для заміни сторони стягувача.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ОСОБА_2 мала заявити свої кредиторські вимоги до банку в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якій є спеціальним у цих правовідносинах, проте у визначений зазначеним законом строк з кредиторськими вимогами не зверталася та не перебуває у реєстрі акцептованих вимог кредиторів АТ «Златобанк».
Верховний Суд відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.
Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу ліквідаційної процедури (частина четверта статті 49 Закону).
Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. До таких повноважень, зокрема, відноситься здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами та щодо задоволення вимог кредиторів банку, який ліквідується.
Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна банку.
Такі вимоги до банку кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду протягом 30 днів із дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. При цьому вимоги фізичних осіб - вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються (частина п'ята статті 45 цього Закону).
Згідно з частиною першою статті 49 Закону Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Разом із тим Верховний Суд звертає увагу на те, що спеціальний закон не передбачає заборони щодо поновлення такого строку в разі його пропуску з поважних причин, а Фонд та його уповноважена особа наділені повноваженнями вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц, у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 522/17150/15-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 757/3566/17-ц, від 30 липня 2020 року у справі № 522/16438/17.
Доводи касаційної скарги про вихід судом першої інстанції за межі заявлених вимог та здійснення заміни у виконавчому провадженні, а не у виконавчому листі є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили здійснити заміну сторони у виконавчих листах за договорами банківського вкладу № 078025, 078027, 0780287 та замінити стягувача у виконавчому провадженні за договором банківського вкладу № 078026.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про нікчемність договорів про відступлення прав вимоги, оскільки предметом спору у цій справі є заміна сторони виконавчого провадження, а не оскарження договору про відступлення прав вимоги.
Встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить до меж дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16).
Доводи заявника про те, що частину виконавчих листів повернуто стягувачу, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчих листах, оскільки на дату звернення заявника із зазначеними заявами строк пред'явлення виконавчих листів до виконання не сплив, а відповідно до статі 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення виконавчого документа переривається у разі його повернення стягувачу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Златобанк» залишити без задоволення.
Ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 лютого 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 26 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко