Справа № 522/22644/17
Провадження № 2-а/522/749/18
14 лютого 2018 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря Фуцур Н.В.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
01.12.2017 року позивач звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовом по якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суми додаткової премії та грошової компенсації за невикористану відпустку, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з дня призначення пенсії (19.09.2017 року), та виплатою пенсії без обмеження максимальним розміром.
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській провести з 19.09.2017 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково при її призначенні видів грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, додаткової премії та грошової компенсації за невикористану відпустку, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з дня призначення пенсії, тобто з 19.09.2017 року, та виплатою перерахованої пенсії без обмеження максимального розміру.
Позивач мотивує вимоги тим, він проходив військову службу у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу, з якої був звільнений, та з 19.09.2017 року ГУ ПФУ в Одеській області йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з обмеженням її максимальним розміром внаслідок безпідставного застосування вимог ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016 (далі - Закон № 1774-VIII) та частини 1 статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII, а також не були враховані під час призначення пенсії наступні додаткові види грошового забезпечення: щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, додаткова премія та грошова компенсація за невикористану відпустку.
Справа була розподілена в провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Тарасова А.В..
В провадження судді Абухіна Р.Д. справа надійшла 18.01.2018 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 173/18 від 17.01.2018 року, винесеного у зв'язку з рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 07.12.2017 року, за яким суддю Приморського районного суду м. Одеси Тарасова А.В. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.
Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси від 19.01.2018 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Відповідачем до суду 23.01.2018 року надано відзив, в якому зазначено, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими. ГУ ПФУ вказало, що складові зазначені позивачем є одноразові (не мають постійного характеру) і не входять до складу грошового забезпечення, передбаченого ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому не можуть бути враховані при перерахунку пенсії. Грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова допомога при звільнені надається військовослужбовцям один раз на рік, тому не відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в порядку ч. 3 ст. 43 вищевказаного Закону. Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні: 1) оклади за посадою, 2) військовим ( спеціальним) званням, 3) процентну надбавку за вислугу років, 4) щомісячні додаткові види грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення) , 5) премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року- страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином підстави для визнання протиправними дії чи бездіяльність головного управління, на їх думку, відсутні.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років.
Згідно повідомлення ГУ ПФУ в Одеській області про призначення пенсії від 31.10.2017 року № 3210/03 за пенсійною справою № 1501020423, при обчисленні позивачу пенсії враховано наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад 1170 грн., оклад за військовим званням 130 грн., процентна надбавка за вислугу років 455 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням, в тому числі: надбавка за роботу з таємними документами 10%, надбавка за виконання особливо важких завдань 50%, премія 400 %.
15.11.2017 року до ГУ ПФУ в Одеській області позивачем додатково до раніше поданих документів для призначення пенсії було подано довідку В/ч НОМЕР_1 від 10.11.2017року № 286 про виплачене йому грошове забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням, з якого відраховується єдиний соціальний внесок, та заяву про проведення перерахунку призначеної пенсії у зв'язку із поданням додаткових документів з урахуванням усіх додаткових видів грошового забезпечення, що були виплачені за останні 24 календарних місяці перед звільненням, в тому числі щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової винагороди на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суми додаткової премії та грошової компенсації за невикористану відпуску, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою сумою за минулий час.
Згідно довідки В/ч НОМЕР_1 від 10.11.2017 року № 286 за останні 24 місяці перед звільненням позивачу виплачувались, але не були враховані під час призначення пенсії: щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення, грошова допомога на вирішення соціально-побутових питань, додаткова премія та грошова компенсація за невикористану відпустку.
Листом ГУ ПФУ в Одеській області від 29.11.2017 року № 1880/Н-11 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, вказаних видів грошового забезпечення.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у звязку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
На підставі п. 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Відповідно до абзацу 10 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно із п. 7 постанови КМ України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей»(далі за текстом - постанова № 393) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Постановою КМ України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців ЗС України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, право на продовження відпустки, у разі хвороби, на кількість невикористаних днів цієї відпустки (ч.1 ст. 10-1 цього Закону).
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329; далі за текстом - Інструкція).
Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (пп. 3 п. 5 постанови № 1294, пп. 30.4 п. 30 розділу ХХХ Інструкції).
Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі МО України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Позивач також просить суд зобов'язати здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру.
Частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015) було встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до деяких законів України, в тому числі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати 10740 гривень.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме:
- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З огляду на це положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з дня ухвалення рішення про визнання їх неконституційними, тобто з 20.12.2016 року є такими, що втратили чинність.
Що стосується Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016р., який був прийнятий Верховною Радою України до прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, та набрав чинності з 1 січня 2017 року, то визначена в цьому Законі норма підпункту 1 пункту 10, якою в частині 7 ст. 43 Закону №2262-XII слова і цифри «у період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р.» замінені словами і цифрами «по 31 грудня 2017 р.» не може створювати будь-яких правових наслідків через те, що частина 7 ст. 43 Закону №2262-XII визнана неконституційною та повністю втратила чинність із 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суду України в своєму рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 зазначив, що забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей закріплено у частині п'ятій статті 17 розділу I "Загальні засади" Конституції України, який визначає такі основи конституційного ладу в Україні, як, зокрема, суверенітет, територіальна цілісність та недоторканність України, захист яких покладається на Збройні Сили України та інші військові формування.
Зазначене є підставою для висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України).
Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
Норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер.
Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Також Конституційний Суд України в пункті 7 Рішення № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 р. вже висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй».
Крім того пунктом 1 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Статтею 1-1 Закону №2262-XII визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (№2262-XII) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На час звернення позивача до суду з позовом будь-яких змін до Закону №2262-XII, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими би встановлювалися обмеження розміру пенсії по інвалідності для осіб, звільнених з військової служби, не вносилося, стаття 1-1 Закону №2262-XII є чинною, а частина 7 статті 43 втратила чинності.
З огляду на те, що Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, ч. 1 ст. 2 якого встановлюються обмеження пенсій певних категорій осіб максимальним розміром, не є спеціальним законом, який має законодавчо регулювати умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, внесення до нього Законом № 1774-VIII змін (в частині обмеження по 31.12.2017 розміру пенсій) не може бути підставою для зміни умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, в тому числі й обмеження пенсії максимальним розміром.
Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права містяться в постановах Верховного Суду України, зокрема в постанові від 28.04.2015 року (справа № 21-176а15), від 30.01.2012 року (справа № 21-139а11), в яких Верховний Суд України зазначає, що зміни умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (№2262-XII) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а норми інших законів не підлягають застосуванню щодо правового регулювання умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби.
Виходячи з цього відсутні правові підстави для здійснення відповідачем обмеження пенсії позивача граничним розміром.
Відповідно ч. 2 ст. 55 Закону №2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи, що відповідачем неправомірно відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, додаткової премії та грошової компенсації за невикористану відпустку, поновлення порушених прав позивача на належне пенсійне забезпечення має бути здійснено шляхом покладення на відповідача обов'язку провести перерахунок та доплату різниці в пенсії позивача між нарахованими та фактично виплаченими розмірами саме з 19.09.2017р. та по день проведення доплати.
Керуючись ст.ст. 7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163, 122, 183-2 КАС України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведення перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суми додаткової премії та грошової компенсації за невикористану відпустку, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з дня призначення пенсії (19.09.2017 року), та виплатою пенсії без обмеження максимальним розміром.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській провести з 19.09.2017 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при її призначенні видів грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, додаткові премії та грошової компенсації за невикористану відпустку, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з дня призначення пенсії, тобто з 19.09.2017 року, та виплатою перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Р.Д. Абухін
Повний текст рішення виготовлено 14.02.2018 року
14.02.18