вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
25.08.2022м. ДніпроСправа № 904/2133/22
За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання неплатоспроможним
Суддя Соловйова А.Є.
Секретар судового засідання Карпенко К.С.
Представники:
від заявника: не з'явився
арбітражний керуючий Юрченко О.М.: не з'явився
27.07.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області звернулась фізична особа ОСОБА_1 (Заявник) із заявою, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність в порядку передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою суду від 28.07.2022 прийнято до розгляду заяву фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Призначено підготовче засідання суду на 18.08.2022 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 18.08.2022 відкладено підготовче засідання на 25.08.2022 о 12:10 год.
24.08.2022 заявником подано письмові пояснення б/н від 23.08.2022 по справі №904/2133/22.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 25.08.2022, представник заявника та арбітражний керуючий не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, суд
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що:
- "неплатоспроможність" - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
- "грошове зобов'язання" - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 (пункти 53-56) зробив наступні правові висновки стосовно основної мети Кодексу України з процедур банкрутства:
- процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес (пункт 53);
- захист публічного інтересу знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України) (пункт 54);
- захист приватного інтересу полягає у максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів (пункт 55);
- однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів (пункт 56).
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному Кодексу України з процедур банкрутства для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою Четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі, вирішує інші питання; підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому Кодексу України з процедур банкрутства.
Аналогічний порядок проведення та мета підготовчого засідання визначені положеннями ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства, яка регулює питання відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб.
Зокрема, за ч.1 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з ч.2 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
У постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 (пункти 61, 70-73) Верховний Суд зробив, також, наступні правові висновки стосовно застосування статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, а також стосовно використання певних підходів при розгляді заяви кредитора та визнання кредиторських вимог:
- завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором, встановлення наявності спору про право, встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (пункт 61);
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство (пункт 70);
- наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, й порушує права боржника у справі про банкрутство (пункт 71);
- для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення (пункт 72);
- у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (пункт 73).
Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів. Поряд з цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами. Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексу України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
У даному випадку Заявником у якості підтвердження укладення договорів з кредиторами та наявності заборгованості наданий конкретизований список трьох кредиторів:
- АТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- АТ "Універсал банк";
- ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".
У справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, ).
Так заявником на підтвердження заборгованості перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК” долучена копія претензії вих.№00930К2U0S2IF від 26.08.2021, проте кредитного договору від 23.05.2017 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Білоруські Нафтопродукти" та АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, на який посилається заявник у своїй заяві, надано не було. Також не було долучено до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і Договору поруки №Р1509697808014586736 від 03.11.2017 укладеного з поручителем - ОСОБА_1 в якості забезпечення зобов'язань за вказаним вище договором.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд звертає увагу, що комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).
Стосовно наданої заявником довідки АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК від 14.06.2022 та Договору №20200730 від 30.07.2020 про відступлення прав вимоги суд зазначає, що такий документ не може бути прийнятий судом в якості безпосереднього доказу кредитних правовідносин ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Вищевказана довідка лише підтверджує наявну заборгованість у розмірі 13 336,22 грн станом на 14.06.2022, проте вона не встановлює строк повернення позики, період нарахування заборгованості а отже відсутні підстави вважати дану заборгованість простроченою.
Що стосується Договору №20200730 від 30.07.2020 про відступлення прав вимоги, даний договір не підтверджує зазначеної заявником заборгованості у сумі 168 029,17 грн, оскільки не додано первинних документів на яких ґрунтуються вимоги кредитора до боржника.
З огляду на положення ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, за якими визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України, суд при здійсненні провадження у справах про неплатоспроможність зобов'язаний застосовувати положення Господарського процесуального кодексу України , якими визначений порядок подання доказів.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Тобто, доказами, серед інших, є письмові документи, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), які стосуються наявного між сторонами спору або мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається (частина 1); докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3); суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4).
Відповідно ж до ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таким чином, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.
За змістом положень ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи за принципом диспозитивності сторін, згідно з яким справи розглядаються судом в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність застосування даного принципу диспозитивності полягає у здійсненні судом розгляду справи не інакше як на підставі доказів, які подав заявник або доказів, які витребувано судом у випадках, що передбачені Господарського процесуального кодексу України.
При цьому збирання доказів по справі не є обов'язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_1 не подано до суду належних доказів наявності кредитних зобов'язань, отримання кредитів та заборгованості (з відображенням періоду її виникнення за кожним з договорів) суд дійшов висновку про те, що заявник не довів обставин прострочених грошових зобов'язань перед кредиторами за станом на час подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до суду.
Згідно з п.1 ч.4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі.
Безпосередньо ж підстави для відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи наведені у ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Зокрема, за ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства такими підставами є:
- наявність прострочених зобов'язань боржника перед кредиторами не менше 30 розмірів заробітної плати,
- припинення боржником погашення кредитів у розмірі більше 50 % місячних платежів за кожним з кредитних зобов'язань упродовж двох місяців,
- ухвалення постанови у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення,
- існування інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі.
Таким чином, заявник не довів наявність прострочених зобов'язань перед кредиторами, припинення погашення ним кредитів за кожним з кредитних зобов'язань та взагалі наявність заборгованості перед кредиторами, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Керуючись ст.ст.115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, а також ст.ст.232, 234 Господарського процесуального кодексу України суд
У відкриті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 25.08.2022.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 30.08.2022.
Суддя А.Є. Соловйова