Справа № 444/1611/22
Провадження № 2-о/444/44/2022
25 серпня 2022 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Жовківська міська рада Львівського району Львівської області, Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про встановлення юридичного факту,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення юридичного факту. Просить суд встановити факт належності документа особі, а саме, що державний акт на право приватної власності на землю ЛВ № 266 виданий 15.06.2000р. та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 266 належить ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Зазначив, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представники зацікавлених осіб: Жовківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіального управління Міністерства юстиції (м. Львів) таЖовківської міської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення такого були повідомлені належним чином, однак на адресу суду надіслали клопотання про розгляд справи без їх участі. Зазначили, що при розгляді заяви повністю покладаються на думку суду. Не заперечили проти задоволення заяви.
А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі заявника, представників зацікавлених осіб, які не з'явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз'яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право (пункти 1 і 3).
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Судом встановлено, що встановлення юридичного факту належності документів не пов'язане із спадкуванням та можливим подальшим вирішенням спору про право, встановлення факту, що мають юридичне значення не може вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб (спадкоємців), а тому, суд прийшов до висновку, що вирішення питання встановлення юридичного факту приналежності документів необхідно розглядати саме в порядку окремого провадження.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення » в окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений
документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Заявник зазначив, що жодного спору про право не має.
Суд враховує, що прийняття рішення суду про встановлення юридичного факту приналежності документу, необхідне заявнику для усунення помилок.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного процесуального кодексу України.
Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють правовідносини щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, а саме: встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Також, окрім застосування до вказаних правовідносин вищезазначених норм, суд зважає на роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 (далі постанова Пленуму ВСУ).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Судом встановлено, що заявник - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі В"язова, Жовківського району Львівської області, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Червоноградським МВ УМВС України у Львівській області 19.10.1999 року (а.с. 5).
Батьком заявника є ОСОБА_2 , матір'ю- ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
Батько заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 (а.с. 12).
Батько заявника - ОСОБА_2 був головою колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на будинковолодіння від 27.11.1987 року, що вбачається з його копії (а.с.13).
Окрім цього, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства площею 0,7402 га. в с. В'язова на підставі державного акту на право приватної власності на землю ЛВ № 266 виданого 15.06.2000 р.
Однак, в даному державному акті допущено помилку в написанні імені батька заявника, так його ім'я записано « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_5 ».
Заявник ОСОБА_1 спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 прийняв, що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.11.2021 року (а.с.9).
З копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.07.2021р. на земельну ділянку пл. 0,2500 га. кадастровий номер 4622789200:03:013:0049 цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі державного акту від 15.06.2000р. ЛВ 266( а.с.14).
Дана обставина підтверджує той факт, що саме ОСОБА_2 належить даний державний акт.
Однак, при виготовленні даного державного акту була допущена помилка в написанні імені власника - батька заявника.
Заявник звернувся з приводу даної помилки до Туринківської сільської ради, де і було виправлено допущену помилку в імені. Однак, таке виправлення зроблено всупереч діючому законодавству і такий державний акт заявник не може представити в нотконтору.
З викладеного вище вбачається, що через допущену помилку в написанні імені його батька в державному акті на право приватної власності на землю у заявника виникли проблеми у підтвердженні родинних відносин та належності документів.
Оскільки, батько заявника помер, що підтверджено відповідними документами, тому встановлення такого факту можливе лише в судовому порядку.
З викладеного вище вбачається, що через допущену помилку в написанні імені батька заявника, у нього виникли проблеми у підтвердженні родинних відносин та належності документів, що змусило його звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності документів особі.
Суд враховує, що встановити юридичний факт, по іншому, як рішенням суду неможливо.
Суд приходить до висновку, що враховуючи наведені вище обставини, зазначений заявником факт, що має юридичне значення, знайшло своє підтвердження, і як наслідок, у суду є всі підстави встановити такий.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 .
Керуючись статтею 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 258-259, 263, 264, 268, 294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд -
Заяву задоволити.
Встановити факт належності документа особі, а саме, що Державний акт на право приватної власності на землю ЛВ № 266 виданий на ім"я ОСОБА_6 15.06.2000 р. та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 266 належить ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 25.08.2022 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.