30.08.22
33/812/116/22
Провадження №33/812/116/22 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у першій інстанції Шаронова Н. О.
Доповідач апеляційного суду Ямкова О.О.
30 серпня 2022 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
в складі:
головуючого- судді Ямкової О. О.
за участю:
секретаря Ковальського Є. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2022 року, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
- якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, -
Згідно постанови судді, 30 травня 2022 року о 9 годині 20 хвилин біля села Весняне Миколаївської області на автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» водій ОСОБА_1 керував автомобілем «DAF XF 95.380», державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог, передбачених пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України, а саме перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. При проходженні огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру визначено стан сп'яніння в 0,26 проміле.
ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погодившись із зазначеною постановою 27 липня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2022 року скасувати та провадження у справі закрити.
Разом з тим клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу, у зв'язку з воєнним станом та постійними бомбардуваннями Миколаєва та Одеси, тому пропустив строк з поважних причин.
Перевіривши доводи, викладені клопотанні про поновлення строку, вивчивши матеріали справи приходжу до висновку, що строк на подачу апеляційної скарги не підлягає поновленню з наступних підстав.
Згідно до положень частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Згідно матеріалів провадження судове рішення про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було постановлено 29 червня 2022 року. В той же день постанова судді направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень та її копія надіслана на адресу ОСОБА_1 , але апеляційна скарга подана ним лише 27 липня 2022 року. Тобто, поза межами строку встановленого статтею 294 КУпАП.
З матеріалів адміністративної справи та постанови суду вбачається, що ОСОБА_1 , як особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, не був присутнім в судовому засіданні, але про дату та час судового слухання його належним чином та завчасно було повідомлено (а.с.15-20). Письмових заяв та клопотань від ОСОБА_1 про відкладення слухання справи з будь-яких поважних причин, зокрема за воєнним станом чи станом здоров'я на адресу суду подано не було.
Посилання на неможливість своєчасного подання апеляційної скарги на воєнний стан не може вважатися належним доказом щодо поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки за час розгляду справи та її оскарження в апеляційному порядку такі обставини не змінилися, а отже не могли впливати виключно на написання змісту скарги.
Разом з тим такі доводи підтверджують обізнаність правопорушника про дату та зміст ухваленої судом постанови, та не містять даних про можливість обліковувати строк на оскарження з іншої дати, ніж дати ухвалення судового рішення.
Таким чином, будучі обізнаним про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, особа, відносно якої складено протокол, тривалий час не цікавилася рухом справи і наслідками її розгляду, та не подала вчасно апеляційну скаргу без об'єктивних на то причин.
Отже, апелянтом пропущений десятиденний строк, передбачений на оскарження постанови в справах про адміністративні правопорушення, а наведені причин, які перешкодили йому в передбачений законом строк подати апеляційну скаргу не є поважними.
За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду апелянтом був пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП, суд
Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2022 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частино 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу з додатками невідкладно повернути - ОСОБА_1 .
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча О. О. Ямкова