30.08.22
22-ц/812/659/22
Єдиний унікальний номер судової справи: 479/944/21
Номер провадження 22- ц /812/659/22 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
29 серпня 2022 року м. Миколаїв Справа № 479/944/21
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Серебрякової Т.В., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Стрілець К.О.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про день, час і місце судового засідання,
розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Манжосом Ігорем Миколайовичем, на рішення, яке постановив Кривоозерський районний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Репушевської О.В., у приміщенні цього суду 30 березня 2022 року о 14 годині 25 хвилині, повний текст якого виготовлений 11 квітня 2022 року, за позовом ОСОБА_1 до Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності на нежитлову будівлю в порядку спадкування за законом,
встановив:
У листопаді 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Манжос І.М., звернувся з позовом до Кривоозерської селищної ради, третя особа. яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності на нежитлову будівлю в порядку спадкування за законом.
Позов мотивовано тим, що після смерті чоловіка позивачки ОСОБА_3 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на нежитлову будівлю, що розташована в АДРЕСА_1 , яку спадкодавець отримав, як член колективного сільськогосподарського підприємства ім. Мічуріна с. Курячі Лози.
На підставі майнового сертифікату №433 ОСОБА_3 , належала частка в пайовому фонді реформованого КСП «ім. Мічуріна» в розмірі 2 862 грн.
01 червня 2001 року між співвласниками майна реформованого КСП «ім. Мічуріна» у формі основних засобів та СФГ «ім. Мічуріна» було укладеного Договір оренди, у відповідності до якого СФГ «ім. Мічуріна» взяло в оренду належне співвласникам реформованого КСП «ім. Мічуріна» нерухоме майно у вигляді: будівлі корівника, інвентарний №6, пункт штучного запліднення, інвентарний №11 та санпропускник, інвентарний № 13.
По закінченню договору оренди дію цього договору було припинено.
28 березня 2006 року загальними зборами співвласників майна КСП «ім.Мічуріна» виділено в натурі нерухоме майно: будівлі корівника, інвентарний №6, пункт штучного запліднення, інвентарний №11 та санпропускник, інвентарний №13.
На підставі акту приймання передачі виділеного майна в натурі від 28 березня 2006 року ОСОБА_3 прийняв у відповідності до рішення загальних зборів співвласників майна КСП «ім. Мічуріна» в розмірі Ѕ частки нерухоме майно у вигляді: нежитлової будівлі (корівник (А-1), загальною площею 808,6 кв.м., нежитлової будівлі пункт штучного запліднення (прибудова) - (а), загальною площею 38,6 кв.м., нежитлової будівлі санпропускник (прибудова)-(а1), загальною площею 7,70 кв.м.
В свою чергу, СФГ «ім. Мічуріна» видано ОСОБА_3 накладну №105 від 28 березня 2006 року, що свідчить про виконання усіх вимог по передачі нерухомого майна в натурі.
Посилаючись на те, що позивач є спадкоємцем першої черги та нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу, представник позивача просив визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частки нежитлової будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка складається з: корівника (А-1), загальною площею 808,6 кв.м, пункт штучного запліднення (прибудова) - (а), загальною площею 38,6 кв.м, санпропускника (прибудова) - (а-1), загальною площею 7,70 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано до суду об'єктивних даних про те, що у спадкодавця ОСОБА_3 виникло право власності на спірне майно на законних підставах, оскільки ОСОБА_5 не надано до суду доказів щодо дотримання порядку паювання майна членів КСП ім.Мічуріна, та відповідно підстав набуття у власність спадкодавцем майна - 1/2 нежитлового приміщення у вигляді корівника, загальною площею 808.60 кв.м., - пункту штучного запліднення, загальною площею 38.60 кв.м., - санпропускника, загальною площею 7.70 кв.м..
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів підтверджуючих, що за життя ОСОБА_3 , останнім в установленому законом набуто право на вказані нежитлові приміщення.
Із встановленого суд зауважив, що якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , що подана її представником - адвокатом Манжосом І.М., просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що СФГ «ім. Мічуріна» було видано ОСОБА_3 накладну №105 від 28 березня 2006 року, що свідчить про виконання усіх вимог по передачі нерухомого майна в натурі. В цей же день за правилами, свідоцтво про право на майновий пай вважається погашеним у зв'язку із виділенням майна в натурі. Відсутність реєстрації права власності на спірний об'єкт не позбавляє позивача отримати право на цей об'єкт в порядку спадкування.
Відповідач та третя особа відзив не подавали.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановив суд, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його дружина - позивач ОСОБА_1 (а.с.11).
Як вбачається зі спадкової справи №276/2018 позивач ОСОБА_1 прийняла всю спадщину у встановленому законом порядку, подавши заяву про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк.
Як вказано у позові, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із нежитлової будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю як члену колективного сільськогосподарського підприємства ім. Мічуріна с. Курячі Лози за майновим сертифікатом №433, він мав частку в пайовому фонді реформованого КСП ім. Мічуріна в розмірі 2862 грн.
Державним нотаріусом Першої первомайської державної нотаріальної контори в оформленні спадкових прав на зазначене нерухоме майно позивачу ОСОБА_1 відмовлено, так як правовстановлювальний документ відсутній та роз'яснено, що питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступному його власнику (спадкоємцю) повинно вирішуватись у судовому порядку (а.с.11).
Рішенням виконавчого комітету Кривоозерської селищної ради №1870 від 27 вересня 2021 року громадській нежитловій будівлі, загальною площею 854.9 кв.м присвоєно поштову адресу за наступними реквізитами: АДРЕСА_1 (а.с.22)
На замовлення позивача 03 вересня 2021 року працівниками ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «АрхСіті» Україна було виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами(а.с.12-21).
Судом встановлено, що нежитлова будівля, на Ѕ частки право власності на яке просить визнати позивач, знаходиться на території Кривоозерської селищної ради (до 2021 року - Курячелозівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області).
До позову не надано будь-яких даних щодо віднесення вказаної частки будівлі до пайового фонду КСП ім. Мічуріна.
З довідки СФГ ім. Мічуріна від 22 лютого 2018 року №25 доданої до апеляційної скарги слідує, що на базі реорганізованого колгоспу імені Мічуріна Кривоозерського району Миколаївської області рішенням загальних зборів колгоспу зареєстровано колективне сільськогосподарське підприємство імені Мічуріна (КСП) протокол №1 від 05 лютого 1992 року. Згодом на базі КСП ім. Мічуріна згідно рішення загальних зборів зареєстровано сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Мічуріна (СГВК) протокол №1 від 12 січня 2000 року. Згідно рішення загальних зборів протокол № 1 від 10 січня 2001 року зареєстровано сільське (фермерське) господарство імені Мічуріна (СФГ).
Матеріали справи не містять даних щодо ліквідації або припинення СФГ ім. Мічуріна.
Згідно позовних вимог ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх спадкових прав щодо майна свого померлого чоловіка ОСОБА_3 , як співвласника майна колективного сільськогосподарського підприємства - КСП ім. Мічуріна.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Обґрунтовуючи підставність позову, позивач ОСОБА_1 вказувала, що право власності у спадкодавця ОСОБА_3 на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 , виникло на підставі «Акту приймання передачі виділеного майна в натурі групі співвласників належного їм згідно майнових сертифікатів, яке перебуває в оренді в СФГ ім. Мічуріна згідно договору оренди від 01 червня 2001 року. 28 березня 2006 року СФГ ім. Мічуріна видало ОСОБА_3 накладну №105.
Зі змісту вищезазначеного Акта вбачається, що комісія по паюванню майна, з одного боку, та уповноважений - ОСОБА_3 , діючий на підставі довіреностей, виданих Курячелозівською с/р 27 лютого 2006 року: - №54 - від ОСОБА_6 , майновий сертифікат №765 на суму 1 800 грн.; - №55 - від ОСОБА_7 , майновий сертифікат №572 на суму 3924 грн.; - №68 - від ОСОБА_8 майновий сертифікат №332 на суму 1233 грн.; - №53 - від ОСОБА_3 майновий сертифікат №434 на суму 2533 грн.; - ОСОБА_3 майновий сертифікат №433 на суму 2862 грн.; склали акт про те, що ОСОБА_3 приймає, а комісія уповноважених по паюванню передає виділене майно в натурі, 1 групи «Будівлі і споруди» на загальну суму - 6550 грн., в т.ч.: - 1/2 корівника, загальною площею 490 кв.м., балансова вартість 6000 грн.; -1/2 пункту штучного запліднення, площею 24 кв.м., балансова вартість 500 грн; - 1/2 санпропускника, загальною площею 4 кв.м., балансова вартість 50 грн.
Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року №2114-XII (далі - Закон №2114-XII) та Указом Президента України №62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту прав селян у процесі формування аграрного сектора економіки».
За положеннями ст.7 Закону №2114-XII об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Згідно положень ст.9 Закону №2114-XII до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 затверджено, зокрема Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих (далі - Методика) і Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - Положення).
Пунктом 2 цієї Методики визначено, що співвласники - члени підприємства, в тому числі реорганізованого, за якими зберігається право на майнові паї у пайовому фонді підприємства, але які не отримали його в натурі чи не передали як внесок до статутного фонду правонаступника; майновий пай - частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.
Положенням передбачено, що комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, створена з метою забезпечення захисту прав на пайовий фонд майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, в тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства, основним завданням якої є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 (далі - Порядок), майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.
Згідно з абзацом шостим пункту 14 Порядку для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Виходячи із зазначеного право власності на майновий пай посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого перебуває в компетенції сільської, селищної або міської ради. Водночас закон не обмежує особи строком на отримання нового свідоцтва про набуття у власність майнового паю (його частини). Отже, сама по собі відсутність нового свідоцтва про набуття у власність майнового паю (його частини) не свідчить про неможливість його отримання та, відповідно, про відсутність права на майновий пай.
Згідно з Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 року за № 305/5496 (далі - Порядок розподілу та використання майна), що був чинним на час проведення паювання майна колишнього КСП ім.Мічуріна (п. 8) кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використати його на відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.
Відповідно до п.12 цього ж Порядку розподілу та використання майна, збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників, зокрема, для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі в спільну часткову власність єдиним комплексом.
Відповідно до пункту 15 Порядку розподілу та використання майна, виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.
Згідно з пунктом 16 цього Порядку розподілу та використання майна, визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.
Суд першої інстанції вірно констатував, що позивачем не надано будь-яких даних щодо віднесення спірної частини будівлі до пайового фонду КСП ім. Мічуріна.
Доказів про виділення в натурі спадкодавцю ОСОБА_3 спірного нерухомого майна зборами співвласників майна колишнього КСП ім. Мічуріна до справи не надано, оскільки відповідні протоколи засідань співвласників майна матеріали справи не містять.
Позивачем не надано свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат), виданий на ім'я ОСОБА_3 , з відповідними відмітками про виділення йому Ѕ частки спірного нерухомого майна в натурі індивідуально.
Матеріали справи не містять протоколи засідань комісії по паюванню майна господарства, документи, які регламентують повноваження вказаної комісії, її склад, копії довіреностей, на які міститься посилання у Акті приймання-передачі від 28 березня 2006 року, та інш.
Згідно положень ст.41 Конституції України, ст.328 ЦК України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що судове рішення, за загальним правилом, не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, установлених актами цивільного законодавства.
Набуття права власності на майно колективних сільськогосподарських підприємств на підставі рішення суду не передбачено. Як зазначено вище, таке право набувається громадянами України на підставі членства у колективних сільськогосподарських підприємств у порядку та спосіб, визначений законом.
За положеннями ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише ст.ст.335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). За положеннями ст.392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у спадкодавця право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати особою документа, який посвідчує його право власності.
Майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, так як існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, нежитлові будівлі, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Враховуючи, що відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб спадкодавець ОСОБА_3 набув право на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Аналізуючи вищезазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про те, що позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б свідчили, що у спадкодавця ОСОБА_3 за життя виникло право власності на спірне майно на законних підставах, дотримання порядку паювання майна членів КСП ім. Мічуріна, та відповідно підстав набуття індивідуально у власність спадкодавцем майна - 1/2 нежитлового приміщення у вигляді корівника, загальною площею 808,60 кв.м., - пункту штучного запліднення, загальною площею 38,60 кв.м., - санпропускника, загальною площею 7,70 кв.м.
За такого, висновок районного суду про те, що якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування, є правильним. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
Сам по собі Акт приймання передачі виділеного майна в натурі групі співвласників належного їм згідно майнових сертифікатів, яке перебуває в оренді в СФГ ім. Мічуріна згідно договору оренди від 01 червня 2001 року та накладна №105 видана СФГ ім. Мічуріна від 28 березня 2006 року ОСОБА_3 , вищезазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджують виділення спірного майна в натурі індивідуально спадкодавцю.
Визнання даного позову іншими учасниками справи, не заслуговують на увагу, оскільки не є достатніми підставами для його задоволення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням вказаних норм матеріального права дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом, оскільки не доведено підстав виділення спірного майна в натурі індивідуально спадкодавцю, через що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, то подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України за результатами апеляційного перегляду судових рішень на користь ОСОБА_1 не підлягають компенсуванню судові витрати за подання та розгляд апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Манжосом Ігорем Миколайовичем, залишити без задоволення, а Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: Т.В. Серебрякова
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складений 30 серпня 2022 року.