Справа № 548/1125/22
Провадження № 2-о/548/24/22
16.08.2022 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Коновода О.В.,
при секретарі судового засідання - Скрипніченко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Полтавська обласна прокуратура про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник 03 серпня 2022 року звернулася до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Від заявника надійшла заява про розгляд справи без її участі, заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.
Від прокуратури Полтавської області клопотань про відкладення судового засідання чи про розгляд без їхньої участі до суду не надходило.
Суд, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, проаналізувавши надані докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявниця, ОСОБА_2 , в період з 01.09.1986 р. по 01.07.1988 року навчалась у Київському технікумі готельного господарства на факультеті «Правознавство». За рішенням державної кваліфікаційної комісії від 01.07.1988 року їй присвоєно кваліфікацію «юрист». Зазначене доводиться копією диплому серія НОМЕР_1 від 01.07.1988 р., листом Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства від 08.07.2022 р. № 118-01-07, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 29.04.2020 р. № 00026243420, копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 , виданого відділом рагс Хорольської РДА Полтавської області.
У період з 08.08.1988 р. по 04.06.1991 р. заявниця працювала секретарем судових засідань в Октябрському районному суді м. Полтави.
З 23.06.1997 р. і до сьогодні працює в органах прокуратури послідовно займаючи посади: - з 23.06.1997 р. до 28.08.1997 р. - стажиста на вакантній посаді старшого помічника прокурора Семенівського району; - з 28.08.1997 р. до 28.07.1998 р. - стажиста на посаді помічника прокурора Семенівського району; - з 28.07.1998 р. до 05.08.1999 р. - помічника прокурора Семенівського району; - з 05.08.1999 р. до 06.06.2000 р. - старшого помічника прокурора Семенівського району; - з 26.10.2000 р. до 08.11.2004 р. - помічника прокурора Семенівського району;- з 08.11.2004 р. до 28.02.2007 р. - помічника прокурора Октябрського району м. Полтави; - з 28.02.2007 р. до 10.09.2007 р. - старшого помічника прокурора Октябрського району м. Полтави; - з 10.09.2007 р. до 27.12.2011 р. - помічника прокурора Хорольського району; - з 27.12.2011 р. до 11.06.2012 р. - старшого помічника прокурора Хорльського району; - з 11.06.2012 р. до 15.12.2015 р. - старшого прокурора прокуратури Хорольського району; - з 15.12.2015 р. до 13.04.2016 р. - прокурора Лубенської місцевої прокуратури; - з 13.04.2016 р. і до сьогодні - начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області. Зазначене доводиться довідкою Октябрського районного суду м. Полтави від 17.01.2022 р. № 01.2-10/22/2022 і записами у трудовій книжці Заявниці серія НОМЕР_3 .
Згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Згідно ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти;
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Згідно ст. 28 Закону України «Про вищу освіту» в Україні діють заклади вищої освіти таких типів:
1) університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
2) академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов'язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
3) коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність.
Статус коледжу отримує заклад освіти (структурний підрозділ закладу освіти), в якому обсяг підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра становить не менше 30 відсотків загального ліцензованого обсягу.
Законом Української РСР «Про народну освіту» від 28.06.74 р., який діяв на час навчання ОСОБА_1 , технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.
Після набуття чинності Закону України «Про освіту» (№ 1060-12) (з 1991 р.) та Закону України «Про вищу освіту» (№ 2984-14) (з 2002 р.) технікуми та училища були віднесені до вищих навчальних закладів 1 рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Вищими навчальними закладами згідно ч.1 та ч.3 ст.43 Закону України «Про освіту» (в редакції від 03.07.2014 року) є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів технікумам, училищам та іншим прирівняним до них вищим навчальним закладам встановлено перший рівень акредитації.
Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації. Такі ж положення щодо освітньо-кваліфікаційних рівнів вищих навчальних закладів містять ст.ст.6, 8, 24, 25 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції від 20.05.2014 року).
Документи, які засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями, згідно ст.9 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції від 20.05.2014 року) є диплом молодшого спеціаліста, диплом бакалавра, диплом спеціаліста, диплом магістра.
Молодший спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Неповна вища освіта - це освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.
Таким чином, середня спеціальна освіта, здобута за часів існування Радянського Союзу в технікумах та училищах, була прирівняна відповідно до чинного законодавства до неповної вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Зазначений висновок слідує з листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 16.03.2011 р. № 4.7-17/674.
З 2020 року після набрання чинності Закону України «Про фахову вищу освіту» українські коледжі та технікуми почали надавати фахову передвищу освіту: готувати фахових молодших бакалаврів і більше не набирали вступників на «молодшого спеціаліста».
Як слідує з листа Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства від 08.07.2022 р. № 118-01-07, ОСОБА_3 дійсно навчалася в Київському технікумі готельного господарства на денній формі навчання за спеціальністю «Правознавство» з 01.09.1986 р. (наказ про зарахування від 25.07.1986 р. № 554). З 01.07.1988 р. відрахована зі складу студентів у зв'язку із закінченням навчального закладу (наказ від 01.07.1988 р. № 403) і здобула кваліфікацію - юрист (диплом НОМЕР_4 від 01.07.1988 р.). Київський технікум готельного господарства згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 27.10.2016 р. № 1287 перейменовано на Київський державний коледж туризму та готельного господарства. Київський державний коледж туризму та готельного господарства згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 04.06.2020 р. № 757 перейменовано на Київський фаховий коледж туризму та готельного господарства.
Таким чином, отримана ОСОБА_1 освіта у Київському технікумі готельного господарства на факультеті «Правознавство» з присвоєнням кваліфікації «юрист» належить до вищої юридичної освіти.
Як зазначалося вище, після здобуття вищої юридичної освіти ОСОБА_1 в період з 08.08.1988 р. по 04.06.1991 р. працювала секретарем Октябрського районного суду м. Полтави.
Відповідно до п.п.1.2, 1.4 Посадової інструкції секретаря місцевого загального суду, затвердженої Наказом ДСА України 20.07.2005 року №86, секретар суду є посадовою особою апарату місцевого загального суду, статус якої визначено Законом України «Про державну службу». На вказану посаду призначаються особи, які мають вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» або «Правоохоронна діяльність» з освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче молодшого спеціаліста, без вимог до стажу роботи.
Посада секретаря суду віднесена до четвертої категорії посад державних службовців.
Статями 1 та 2 Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження,
Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладене здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Отже, лише після введення в дію вищезазначених нормативно-правових актів постала вимога щодо обов'язкової наявності вищої освіти у осіб, які займають посади державних службовців. Такої вимоги, на час коли ОСОБА_1 працювала на посадах державного службовця в період з 08.08.1988 р. по 04.06.1991 р. не було, а тому Заявниця вважає, що положення ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в частині наявності у осіб вищої юридичної освіти, що обіймають посаду державних службовців, на неї не поширюються.
Оскільки Законом України «Про прокуратуру» передбачено зарахування до відповідного стажу роботи часу роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, у т.ч. на тих, які ОСОБА_1 обіймала з 08.08.1988 р. по 04.06.1991 р. працюючи секретарем Октябрського районного суду м. Полтави, Заявниця вважає, що вказана норма застосовується і до неї, оскільки наявності вищої освіти на той час не вимагалося.
У постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2015, № 1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» конкретно не вказано який освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти необхідний для зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки за вислугу років працівників органів прокуратури. З дня прийняття постанови і по даний час на законодавчому рівні не надано роз'яснень з цього приводу, що унеможливлює в іншому порядку встановити цей юридичний факт.
Зарахування стажу роботи ОСОБА_4 на посаді секретаря судового засідання Октябрського районого суду м. Полтави з 08.08.1988 р. по 04.06.1991 р., що складає 2 роки 9 місяців 26 днів, відноситься до спеціального стажу роботи, що дає право ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» тобто змінить її майнові права .
Однак, у зазначеному положенні та Законі України «Про прокуратуру» відсутнє посилання щодо рівня вищої освіти та відсутня вимога щодо повної вищої юридичної освіти.
Наявність відповідного стажу підтверджується ксерокопією трудової книжки, копіями наказів та розпоряджень.
Таким чином, ОСОБА_3 має право на зарахування часу роботи на державній службі, а саме стаж державної служби на посаді секретаря судового засідання Октябрського районого суду м. Полтави з 08.08.1988 р. по 04.06.1991 р., що складає 2 роки 9 місяців 26 днів, до часу роботи в органах прокуратури для одержання щомісячної надбавки за вислугу років працівників органів прокуратури.
Це випливає також із змісту ч.3 ст.22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про вставлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання, тому дана заява підсудна Хорольському районному суду.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Факт, про встановлення якого просить Заявниця має для останньої юридичне значення, оскільки надає в подальшому можливість скористатися правом на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 83, 89, 259, 263-265, 268, 273, 315-119, 354 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса проживання : АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Полтавська обласна прокуратура (Ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 02910060, адреса знаходження : вул. 1100 річчя Полтави, 7 м. Полтава ) про встановлення факту, що має юридичне значення,-задовольнити.
Встановити юридичний факт, що період роботи ОСОБА_4 на посаді секретаря судового засідання Октябрського районого суду м. Полтави з 08.08.1988 р. по 04.06.1991 р., що складає 2 роки 9 місяців 26 днів, відноситься до спеціального стажу роботи, що дає право ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 16.08.2022 року.
Суддя : О.В. Коновод