Справа №295/10914/17
Категорія 26
2/295/257/22
17.08.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Перекупка І.Г.,
при секретарі Конончук Ю.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Продцентр» про стягнення заборгованості, зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Продцентр» до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, -
До Богунського районного суду м. Житомира звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ПРОДЦЕНТР» про стягнення боргу. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 05 січня 2016 р. між ПАТ «ПРОДЦЕНТР» та ОСОБА_3 було укладеного договір позики, згідно якого борг Позичальника, який виник зі зобов'язання повернути перевитрати за авансовим звітом Позичальника за період 2015 р. в сумі 513 259,96 грн. мав бути повернутий в сумі 245 000,00 грн. до 01 травня 2016 р., а залишок боргу в сумі 268 259,96 грн. піддягає платі згідно чинного законодавства.
01 квітня 2016 між ОСОБА_3 та ПАТ «ПРОДЦЕНТР» було укладено договір позики, згідно якого борг Позичальника, який виник зі зобов'язання повернення перевитрат за авансовим звітом за період з 01.01.2016 р. по 01.04.2016 р. складає 2450 000,00 грн. і має бути повернутий до 01 червня 2016 р.
Надалі позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_3 , помер і позивачка прийняла спадщину після смерті останнього, що підтверджується свідоцтвом про прийняття спадщини за законом від 18.05.2017 р.
Зважаючи на вказане та враховуючи, що відповідач не виконав зобов'язання за договорами позики перед її батьком, позивачка просить стягнути з ПАТ «ПРОДЦЕНТР» борг в сумі 907 926,14 грн.
02.11.2018 р. ОСОБА_1 подала позовну заяву (уточнену), якою доповнили підстави позовних вимог ст. 1053 ЦК України, посилаючись на те, що зі змісту договорів позиваки вбачається, що вони укладені саме у зв'язку із новацією боргу у позикове зобов'язання.
05.06.2018 р. відповідачем по справі було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання договір позики недійсними.
Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою аргументовані тим, що надані до матеріалів справи договори позики від 01 квітня 2016 р. та 05 січня 2016 р. зі сторони ПАТ «ПРОДЦЕТР» підписані директором Толоконніковою Ганною Константинівною, яка діяла з перевищенням наданих їй повноважень, визначених п. 10.7. Статуту Товариства без належного погодження укладених правочинів з вищим органом управління Товариства, тому вказані правочини є недійсними. ПАТ «ПРОДЦЕНТР» також зазначає, що за вказаними договорами позики жодних грошових коштів не передавалося та моменту передачі коштів не визначалося, що свідчить про відсутність істотної умови договору позики.
ПАТ «ПРОДЦЕНТР» просив суд прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первинним позовом та визнати недійсними договір позики від 05 січня 2016 р. та договір позики від 01 квітня 2016 р., укладені між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «ПРОДЦЕНТР».
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2019 р. зустрічну позовну заяву ПАТ «ПРОДЦЕНТР» про визнання договорів позики недійсними прийнято до спільного розгляду з первинним позовом.
В січні 2019 р. представником відповідача було надано відзив на позовну заяву про стягнення боргу, в якому зазначила, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки договори позики від 05 січня 2016 р. та від 01 квітня 2016 р. не відповідають вимогам ст. 1046 ЦК України та не можуть розглядатися як новація в розумінні ст. 604, 1053 ЦК України. Відповідач також зазначає, що позивач не надавав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказані в договорах позики грошові кошти взагалі Товариству надавалися, оскільки звіти про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт, акти закупівлі не є доказами надання Товариству вказаних коштів.
Позивачем по справі неодноразово подавалися клопотання про витребування доказів, зокрема документів щодо використання коштів, наданих на відрядження та під звіт, акти закупівлі, картки рахунку 372 за період 2015 р. на суму 513 259,96 грн. та за період з 01.04.2016 р. на суму 245 000, 00 грн. та інших первинних документів та додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та по зобов'язанням підприємства перед ОСОБА_3 та інших звітів та журналів.
Відповідачем надано до матеріалів справи заперечення та долучено копії первинних бухгалтерських документів, реєстри та інші документи, що випробовувалися позивачем.
Зокрема відповідачем було надано належним чином засвідченні копії реєстрів видаткових касових ордерів співробітнику ОСОБА_3 за 2015 р., за 1 квартал 2016 р., видаткові касові ордери за вказаний період щодо видачі ОСОБА_3 грошових коштів під звіт на закупівлю продукції, авансові звіти, банківські виписки, копія головної книги, обороти по рахунку 10, 103, оборотно-сальдові відомості по рахунку 3721, баланси, накази, протоколи загальних зборів акціонерів Товариства тощо.
24.10.2019 р. позивачем по справі було заявлено клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи із визначенням переліку питань, які необхідно поставити перед експертами.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 24.10.2019 р. клопотання позивача було задоволено, призначено по справі економічну експертизу, виконання якої доручити ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз».
На вирушення експерта поставити наступні питання:
1. Чи підтверджується документально за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Продцентр» перевитрати за авансовими звітами ОСОБА_3 по субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 513 259,00 грн. та за період з 01.01.2016 р. по 01.04.2016 р. в сумі 245 000,00 грн.?
2. Чи підтверджується документально виплата коштів з каси ПАТ, «Продцентр» підзвітній особі ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 2 445 804,33 грн. та за період з 01.01.2016 р. по 01.04.2016 р. в сумі 628 786,94 грн.?
3. Чи підтверджується документально виплата коштів з каси ПАТ, «Продцентр» підзвітній особі ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 513 259,00 грн. та за період з 01.01.2016 р. по 01.04.2016 р. в сумі 245 000,00 грн.?
4. Чи підтверджується документально закупівля ПАТ «Продцентр» сільськогосподарської продукції через підзвітну особу ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 2 453 078,46 грн. та за період з 01.01.2016 р. по 01.04.2016 р. в сумі 546 849,82 грн.?
Оплату за проведення експертизи покласти на позивача. На час проведення експертизи провадження у справі зупинити.
12.12.2019 р. на адресу суду від експертної установи - ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» надійшов лист з якого вбачається, що при телефонній розмові з представником платника, секретаріатом НІСЕ було встановлено, що за проведення експертизи ОСОБА_1 сплачувати не буде. Кошти не надійшли за проведення експертизи, тому матеріали справи повертаються до суду.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 16.12.2019 р. поновлено провадження у цивільній справі та справу призначено до судового розгляду.
06.04.2021 р. позивачем по справі було повторно заявлено клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи із визначенням переліку питань, які необхідно поставити перед експертами.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.04.2021 р. клопотання позивача було задоволено, призначено по справі економічну експертизу, виконання якої доручено Вінницькому науково-дослідному експертно-кримінальному центру МВС України.
На розгляд експерта поставлені питання, запропоновані позивачем, а саме:
1. Чи відповідає вимогам бухгалтерського обліку і звітності га діючим нормативним актам відбиття в бухгалтерському обліку господарсько-фінансових операцій в представлених експертам документах?
2. Чи правильно проводилося документальне оформлення втрат за авансовими звітами ОСОБА_3 по субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» за період з 01.01.2015 р. по 01.04.2016 р.?
3. Якщо зазначені в питаннях 1, 2 порушення допускалися, то у випадку, якщо на підставі наданих на дослідження документів можливо достовірно встановити обставини, дати відповіді на такі питання:
3.1. Чи підтверджується документально за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Продцентр» перевитрати за авансовими звітами ОСОБА_3 по субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» за період з 01.01.2015 р по 31.12.2015 р. у сумі 513 259,00 грн. та за період з 01.01.2016 р. по 01.04.2016 р. в сумі 245 000,00 грн.?
3.2. Чи підтверджується документально виплата коштів з каси ПАТ «Продцентр» підзвітній особі ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 244 5804,33 грн. та за період з 01.01.2016 р. по 01.04.2016 р. в сумі 628 786,94 грн.?
3.3. Чи підтверджується документально закупівля ПАТ «Продцентр» сільськогосподарської продукції через підзвітну особу ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 2 453 078,46 грн. га за період з 01.01.2016 р. по 01.04.2016 р. в сумі 546 849,82 грн.?
03.06.2021 р. на адресу суду надійшло клопотання судового експерта від 28.05.2021 р. про проведення аудиту, ревізії чи перевірки та уточнення (заміну) питань та надання додаткових документів, необхідних для складення висновку експерта.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 18.06.2021 р. поновлено провадження у цивільній справі та справу призначено до судового розгляду.
20.07.2021 р. в судовому засіданні представник позивача адвокат Кочетов Л.Г. заявив клопотання про заміну судового експерта з Вінницького науково-дослідного експертно-кримінальному центру МВС України на Рівненський НДЕКЦ МВС України.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 20.07.2021 р. клопотання позивача було задоволено, призначено по справі економічну експертизу з вищевказаних питань, виконання якої доручено Рівненському НДЕКЦ МВС України.
27.08.2021 р. на адресу суд надійшло повідомлення від Рівненського НДЕКЦ МВС України про неможливість проведення експертизи від 17.08.2021 р.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала і просила задовільнити їх повністю, представник відповідача просили відмовити у задоволені первісного позову повністю та просила задовільнити зустрічний позов про визнання недійсними договір позики.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи встановив.
05 січня 2016 р. між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «ПРОДЦЕНТР» в особі директора Толоконнікової Ганни Костянтинівни було укладено договір позики.
Згідно п. 1 вказаного договору, за цим договором борг позичальника, який виник із зобов'язання повернення перевитрат за авансовими звітами Позикодавця на підставі звітів про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт, актів закупівлі, по рахунку 372 за період 2015 р. у сумі 513 259,96 грн. частково замінюється позиковим зобов'язанням, за яким Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцеві грошові кошти у сумі 245 000 грн. у строк до 01 травня 2016 р.
Пунктом 2 Договору передбачено, що залишок боргу Позичальника перед Позикодавцем із повернення перевитрат Позикодавця за період 2015 р. у сумі 268 259, 96 грн. підлягає сплаті згідно чинного законодавства.
01 квітня 2016 р. між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «ПРОДЦЕНТР» було укладено договір позики, згідно якого борг позичальника, який виник із зобов'язання повернення перевитрат за авансовими звітами Позикодавця на підставі звітів про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт, актів закупівлі, по рахунку 372 за період з 01.01.2016 р. по 01.04.2016 р. у сумі 245 000,00 грн. замінюється позиковим зобов'язанням, за яким Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцеві грошові кошти у сумі 245 000 грн. у строк до 01 червня 2016 р.
Пунктом 3 Договору передбачено, що залишок боргу Позичальника перед Позикодавцем із повернення перевитрат Позикодавця за період 2015 р. у сумі 268 259, 96 грн. підлягає сплаті згідно чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Отже, досліджуючи договори позики, суди повинні виявляти справжню природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (постанова Верховного Суду України від 18.09.2013 р. по справі № 6-63цс13).
Таким чином, договір позики, як документи який підтверджує боргове зобов'язання, має містити чіткі умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання та підтвердити факт передачі грошових коштів.
З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України необхідно встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 р. у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 р. у справі № 6-996цс17, які підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 р. у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Ця судова практика є незмінною.
Вказане свідчить про те, що договір позики вважається укладеним за умови, що в момент його підписання позикодавцем було передано позичальнику грошові кошти.
Умови наданих позивачем договорів позики не містять відомостей про факт передачі грошових коштів позикодавцем позичальнику в момент укладення вказаних договорів. Зі змісту договорів позики від 05 січня 2016 р. та 01 квітня 2016 р. вбачається, що вони укладені з метою заміни одних зобов'язань, які виникли з повернення перевитрати за авансовим звітом Позичальника на позичкові зобов'язання.
При цьому позивачем до матеріалів справи не було надано жодних доказів на підтвердження виникнення факту перевитрат за авансовими звітами ОСОБА_3 перед ПАТ «ПРОДЦЕНТР» за період 2015 р. та перше півріччя 2016 р.
Натомість, зі сторони відповідача було надано реєстри видаткових касових ордерів співробітнику ОСОБА_3 за 2015 р., за 1 квартал 2016 р., видаткові касові ордери за вказаний період щодо видачі ОСОБА_3 грошових коштів під звіт на закупівлю продукції, авансові звіти, банківські виписки, копія головної книги, обороти по рахунку 10, 103, оборотно-сальдові відомості по рахунку 3721, баланси, накази, які підтверджують факт того, що ОСОБА_3 отримував грошові кошти за авансовими звітами.
З пояснень наданих головних бухгалтером відповідача № 9 від 15.05.2019 р. вбачається, що за 2015 р. ОСОБА_3 під звіт було видано грошові кошти на суму 244 5804,33 грн., на що ОСОБА_3 оформив акти закупівель с/г продукції на суму 2 453 078,46 грн. За перше півріччя 2016 р. ОСОБА_3 під звіт видано кошти на суму 628 786,94 грн., а оформлено актів закупівлі с/г продукції на суму 546 849,85 грн.
Згідно довідки наданої відповідачем від 15.05.2019 р. згідно даних бухгалтерського обліку, які ведуться на ПАТ «Продцентр» по рахунку 3721 за період 2015-2016 роки заборгованості підприємства перед ОСОБА_3 не рахується.
Згідно ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.
Відповідно до вимог ст. ст. 81, 83 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки договір позики є укладеним з моменту передання грошей, а в даному випадку відносини являються безгрошовими, то у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості з ПАТ «ПРОДЦЕНТР» на підставі договору позики від 05 січня 2016 р. та договору позики від 01 квітня 2016 р. слід відмовити.
Відповідачем Приватним акціонерним товариством «ПРОДЦЕНТР» було подано зустрічний позов про визнання недійсними договорів позики від 05 січня 2016 р. та 01 квітня 2016 р., з підстав невідповідності вказаних договорів вимогам ст. ст. 1046, 1047, 1051 УК України.
Як зазначалося вище, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі відповідачу грошових коштів за договорами позики від 05 січня 2016 р. та від 01 квітня 2016 р., що згідно статті 1051 ЦК України надає право позичальнику ПАТ «ПРОДЦЕНТР» оспорити вказаній договори на тій основі, що грошові кошти не були одержані.
Також позивач за зустрічним позовом посилається на те, зо оскаржувані договори позики були укладені від іменні Товариства посадовою особою з перевищенням наданих їх повноважень
Зі змісту оскаржуваних договір позики вбачається, що від імені позичальника - ПАТ «ПРОДЦЕНТР» вказані договори підписані директором ОСОБА_4 , яка була обрана на посаду директора 01.06.2011 р. на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Житомирський комерційний центр громадського харчування» (протокол № 15 від 01.06.2011 р.).
Повноваження директора визначаються розділом 10 статуту Товариства в редакції затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 01 червня 2011 р.
Згідно пунктів 10.3. та 10.6. Статуту Товариства, директор вирішує всі питання діяльності Товариства, пов'язані з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради та вчиняє правочини від імені Товариства ( в межах встановлених цим статутом та рішеннями органів управління Товариством).
Відповідно до пункту 10.7.2. Статуту, до компетенції директора Товариства належить прийняття рішень про вчиненні правочинів ( укладення договорів), що вчиняються (укладаються) Товариством, окрім правочинів ( договорів), вчинення (укладення) яких потребує відповідного рішення Загальних зборів або Наглядової ради.
Пунктом 8.25 Статуту Товариства передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів належить прийняття рішень про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є предметом такого договору, перевищує 25 % вартості активів товариства за даним останньої річної фінансової звітності Товариства.
Згідно п. 9.18 Статуту Товариства визначено, , що до виключної компетенції Наглядової Ради належить, зокрема прийняття рішень про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуги, що є його предметом становить від 10% до 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності.
Згідно наявних в матеріалах справи документів, а саме фінансової звітності за 2015 та 2016 роки та наданих довідок, вбачається, що вартість активів ПАТ «ПРОДЦЕНТР» станом на 31.12.2015 р. складала - 2 382 000,00 грн., а станом на 31.12.2016 р. - 208 2000,00 грн.
Отже, 10% від вартості активів Товариства станом на 31.12.2015 р. становить 238 200,00 грн., а станом на 31.12.2016 р. - 208 200,00 грн.
Зважаючи на те, що в договорах позики фігурують суми 513 259,00 грн. та 245 000,00 грн., тому для укладення таких правочинів від імені товариства необхідно було отримання рішення Наглядової Ради про вчинення значного правочину.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який в період з 2011 р. по 2018 р. був головою Наглядової ради Товариства, вказав, що протягом всього часу перебування його на посаді голови Наглядової ради, Наглядова рада, як орган управління Товариством, жодних рішення з приводу надання згоди на укладення значних правочинів з ОСОБА_3 не приймала. Останній також зазначив, що Загальними зборами акціонерів ПАТ «ПРОДЦЕНТР» не приймалося рішень щодо надання згоди на укладення правочинів з ОСОБА_3 . Крім того свідок пояснив, що ОСОБА_3 був акціонером Товариства та працював на посаді головного інженера ПАТ «ПРОДЦЕНТР».
З переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства вбачається, що ОСОБА_3 був акціонером ПАТ «ПРОДЦЕНТР» та володів 7 простими іменний акціями, що складає 0,000187 % у статутному капіталі Товариства. Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Житомирський комерційний центр громадського харчування» від 11.09.2009 р., оформленим протокол № 12 від 11.09.2009 р., ОСОБА_3 було обрано до складу виконавчого органу - правління Товариства.
Наказом № 13 від 21.06.2011 р. ОСОБА_3 було переведено з посади заступника голови правління на посаду головного інженера Товариства.
За змістом положень статей 11, 509, 526, 599 ЦК України зобов'язальні правовідносини виникають, у тому числі, з договорів, які мають виконуватися належним чином відповідно до їх умов та вимог законодавства, припинення яких обумовлюється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
З огляду на положення статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.
З урахуванням зазначеного Суд приходить до висновку, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що позикодавець за договорами позики, що є предметом оскарження, на момент їх укладення був акціонером Товариства та працював на посаді головного інженера Товариства мав бути обізнаний із установчими документами Товариства та усіма рішеннями, які приймалися виконавчими органами та вищим органом управління Товариства, тому мав знати про наявність обмежень у повноваженнях директора Товариства щодо укладення правочинів.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість наявних правових підстав для задоволення зустрічного позову та визнання недійсними договорів позики від 05 січня 2015 р. та від 01 квітня 2016 р.
Разом з тим, на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України з позивача за первісним позовом підлягають стягненню на користь відповідача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 524,00 грн.
ПАТ «ПРОДЦЕНТР» у зустрічному позові було завлено до стягнення з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Представництво інтересів ПАТ «ПРОДЦЕНТР» у даній справі здійснювалося адвокатом Сірою Аліною Василівною на підставі Договору № 25 на надання правничої допомоги від 21.05.2018 р., укладеного між ПАТ «ПРОДЦЕНТР» та Адвокатське бюро «Аліна Сіра та Партнери».
Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору Адвокатське Бюро зобов'язується надати Клієнту правничу допомогу з надання консультацій та здійснення дій по представництву інтересів та захисту праві Клієнта у судах України.
Згідно пункту 4.1. Договору, сторони погодили, що розмір гонорару визначається з розрахунку 1 година роботи Адвоката - 1000,00 грн., але в будь-якому випадку становитиме не менше 10 000,00 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції, які Клієнт зобов'язаний сплатити на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро протягом одного місяця з моменту укладення договору.
Проте, Адвокат Сіра А.В. заявила у судових дебатах про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Зважаючи на складність справи, час витрачений на участь у судових засіданнях суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. є співмірними із складністю даної справи.
Керуючись ст. ст. 80, 91, 92, 241, 509, 526, 599, 626, 640, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 82, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Продцентр» про стягнення боргу у сумі 907 926 (дев'ятсот сім тисяч дев'ятсот двадцять шість грн.) 14 коп., відмовити.
Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Продцентр» до ОСОБА_1 про визнання договорів позики від 05 січня 2016 року та від 01 квітня 2016 р., укладених між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Продцентр» недійсними, задовольнити.
Визнати недійсним договір позики від 05 січня 2016 р., укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Продцентр».
Визнати недійсним договір позики від 01 квітня 2016 р, укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Продцентр».
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Продцентр» (10029, м. Житомир, вул. КОТОВСЬКОГО, 61, Код ЄДРПОУ: 01549863) понесені судові витрати з яких 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн.) 00 коп. компенсація суми сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі грн.) 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Богунського районного
суду м. Житомира І.Г. Перекупка