29 серпня 2022 року
м. Київ
справа №560/16056/21
адміністративне провадження №Зі/990/60/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В., розглянувши в порядку письмового провадження
заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Задачіна Олександра Анатолійовича
про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Данилевич Надії Андріївни від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2022
у справі №560/16056/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
У провадженні Верховного Суду перебуває касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №560/16056/21 (касаційне провадження №К/990/20941/22).
23 серпня 2022 року до Верховного Суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Данилевич Надії Андріївни від участі у розгляді вказаної касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2022 року зазначену заяву визнано необґрунтованою та передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для проведення автоматизованого розподілу щодо визначення судді для її вирішення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29 серпня 2022 року заяву про відвід судді Данилевич Н.А. від участі розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №560/16056/21 розподілено на суддю Жука А.В.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Заявник мотивує свою заяву про відвід судді Данилевич Н.А. тим, що суддя Данилевич Н.А. була головуючою у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка ухвалила постанову у справі №822/1584/16, на висновки якої посилалися суди, ухвалюючи оскаржувані у цій справі рішення.
З матеріалів касаційної скарги Судом з'ясовано, що предметом спору в цій справі є наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - ГУ НП у Хмельницькій області) №310 о/с від 12 жовтня 2021 року, яким позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Зі змісту оскаржуваних судових рішень випливає, що оскаржуваний у цій справі наказ №310 о/с від 12 жовтня 2021 року був прийнятий у зв'язку з ухваленням Верховним Судом постанови від 24 вересня 2020 року у справі №822/1584/16, якою скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року про скасування наказів ГУ НП в Хмельницькій області про звільнення у порядку дисциплінарного стягнення і поновлення на роботі ОСОБА_1 , і залишено в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року, якою у задоволенні позову відмовлено.
Таким чином, прийняття Верховним Судом постанови від 24 вересня 2020 року у справі №822/1584/16 є однією з обставин, у зв'язку з якою виник спір у справі №560/16056/21.
Заявник не погоджується з правильністю висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №822/1584/16 та вважає, що Верховний Суд розглянув справу за обставин, за яких ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції, а тому наказ №310 о/с від 12 жовтня 2021 року не міг бути виданий на підставі постанови Верховного Суду від 24 вересня 2020 року, оскільки міг бути виданий лише на виконання дисциплінарного стягнення, якого на час видання наказу №310 о/с у ОСОБА_1 не існувало внаслідок скасування наказу №462 від 11.05.2016. На переконання представника позивача, саме відповідач в ході розгляду касаційної скарги був зобов'язаний повідомити Верховному Суду ту обставину, що ОСОБА_1 поновлений на службі в поліції з 19 грудня 2016 року, та отримавши постанову Верховного Суду від 24 вересня 2020 року не вчиняв дій щодо негайного виконання дисциплінарного стягнення, та всупереч вимогам ст. 252 КАС України негайно не звернувся до Верховного Суду для визначення способу виконання судового рішення.
Оцінюючи доводи поданої заяви про відвід, Суд виходить з наступного.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи (частина друга статті 36 КАС України).
При цьому, слід зазначити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, водночас, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Верховний Суд зауважує, що з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наявність безсторонності суду має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Як вбачається зі змісту заяви про відвід, заявник фактично висловлює незгоду з постановою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №822/1584/16, яку прийнято колегією суддів Верховного Суду під головуванням Данилевич Н.А.
Однак, Верховний Суд звертає увагу на те, що частиною четвертою статті 36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
На думку Суду, наведені у заяві про відвід обставини не можуть свідчити про необ'єктивність судді Данилевич Н.А. під час прийняття відповідного процесуального рішення та розгляду цієї справи, оскільки дії суду при вирішенні процесуальних питань, що виникають під час розгляду справи та характер прийнятих судових рішень (в тому числі, в інших справах) не можуть вважатися обставинами, які викликають сумнів в безсторонності судді та бути підставою для їх відводу.
Суд наголошує, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Втім, будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували неупередженість або необ'єктивність судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Данилевич Н.А. в результаті розгляду цієї справи заявник не надає.
Таким чином, висловлені заявником сумніви щодо необ'єктивності та посилання на невідповідність судді принципам неупередженості не підтверджуються фактичними обставинами та доказами.
Суд також звертає увагу на відсутність інших підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Данилевич Н.А. і викликали б необхідність її відводу.
З урахуванням зазначеного, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Задачіна Олександра Анатолійовича про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Данилевич Наталії Андріївни від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №560/16056/21 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Задачіна Олександра Анатолійовича про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Данилевич Наталії Андріївни від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №560/16056/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
А.В. Жук,
Суддя Верховного Суду