29 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 560/16594/21
адміністративне провадження № К/990/21954/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року
у справі №560/16594/21
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур (на правах місцеих), Хмельницької обласної прокуратури
про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення коштів,
у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації місцевих прокуратур, військових прокуратур (на правах місцевих), Хмельницької обласної прокуратури, в якому просила:
-визнати протиправними та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №186;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Хмельницької обласної прокуратури від 21 жовтня 2021 року №1254к, яким позивачка звільнена з посади прокурора Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області з 29 жовтня 2021 року;
- зобов'язати Хмельницьку обласну прокуратуру поновити позивачку посаді прокурора Шепетівської окружної прокуратури або на рівнозначній посаді прокурора в органах Хмельницької обласної прокуратури та органах прокуратури України з 29 жовтня 2021 року і зарахувати час вимушеного прогулу в загальний стаж та стаж роботи на посадах прокурора;
- стягнути з Хмельницької обласної прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора та уповноважену ним кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) призначити новий час (дату) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №186 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Хмельницької обласної прокуратури від 21 жовтня 2021 року №1254к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області.
Зобов'язано Хмельницьку обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області.
Стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2021 року по 21 квітня 2022 року у сумі 42012,00 грн (сорок дві тисячі дванадцять гривень).
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на публічній службі в органах прокуратури та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць звернуто до негайного виконання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку.
Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у справі №560/16594/21 є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, сформованих у справах №420/4663/20, 280/25298/19, 420/4196/20,
Проте застосовність висновків Верховного Суду повинна здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору.
Так, із текстів оскаржуваних судових рішень установлено, що 07 жовтня 2019 року позивачем на ім'я Генерального прокурора подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Відповідно до змісту цієї заяви ОСОБА_1 підтвердила, що усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113, її буде звільнено з посади прокурора.
04 листопада 2020 року позивач складав іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за наслідками якого набрала 92 бали.
Так, 04 листопада 2020 року та 05 листопада 2020 року позивач подала до голови Першої кадрової комісії заяви із поясненням поважних причин, які призвели до такого результату та скарги на неналежний стан роботи комп'ютерної техніки та додано відповідні підтверджуючі документи.
Першою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів прийняте рішення від 20 листопада 2020 року, оформлене протоколом №12, про задоволення заяви ОСОБА_1 ; внесення її до графіку для складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; виключення ОСОБА_1 зі списку осіб, які 04 листопада 2020 року та відповідно, 06 листопада 2020 року не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Проте, рішенням, оформленим протоколом від 25 серпня 2021 року №6 П'ятнадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) відмовила у включенні ОСОБА_1 до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Рішенням П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), оформленим протоколом від 13 вересня 2021 року №11, позивачка включена до переліку прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), які за результатами іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, яке відбувалося 02 листопада 2020 року -09 листопада 2020 року, набрали менше прохідного балу, і неуспішно пройшли атестацію.
Також, рішенням П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №186 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" позивачка не допущена до етапу проходження співбесіди та визнана такою, що неуспішно пройшла атестацію.
На підставі рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №186 наказом керівника Хмельницької обласної прокуратури від 21 жовтня 2021 року №1254к ОСОБА_1 звільнена з 29 жовтня 2021 року з посади прокурора Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє судове рішення Верховного Суду у справі №280/25298/19, що не дає змоги встановити чи застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Так, у справах 420/4663/20, 420/4196/20 прокурори не набрали необхідну кількість балів на другому етапі атестації після чого звернулись до кадрових комісій із заявами, у яких просили надати можливість повторно скласти іспит, посилаючись на те, що у ході складання тесту комп'ютер працював некоректно, із затримками та/або у зв'язку із незадовільним самопочуттям. За результатами розгляду указаних заяв кадровими комісіями були прийняті рішення про неуспішне проходження прокурорами атестації, у зв'язку з чим такі були звільнені із займаних посад.
Натомість, у цій справі наявне рішення Першої кадрової комісії про задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та в подальшому П'ятнадцятою кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження атестації прокурором без фактичного повторного допуску до такого тестування, згідно рішення Першої кадрової комісії.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про те, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у справах №420/4663/20, 420/4196/20, про які зазначає заявник, стосуються інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Так, у тексті касаційної скарги указано, що на даний час відсутні позиції Верховного Суду у справах вищенаведеної категорії з урахуванням обставин наявності процедурного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, ухваленого за результатами складання зазначеного іспиту (ненабрання мінімального прохідного балу), що у відповідності до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є підставою для касаційного оскарження рішень судів.
Проте, всупереч вимогам пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявником не сформовано чіткого переліку норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, не указано у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 328, 330, 332 КАС України Суд, -
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі №560/16594/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур (на правах місцеих), Хмельницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення коштів - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяО.В. Калашнікова