Справа № 560/5138/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
29 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
у квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради (УПСЗН Хмельницької міської ради) в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність УПСЗН Хмельницької міської ради, що полягає у невиплаті заборгованості стягувачу;
- стягнути на користь позивача недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком в сумі 7345,00 грн з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги за рахунок бюджетних асигнувань УПСЗН Хмельницької міської ради;
- стягнути на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з урахуванням індексу споживчих цін за рахунок бюджетних асигнувань УПСЗН Хмельницької міської ради.
07 червня 2022 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.04.2015 року.
Позивач перебуває на обліку у УПСЗН Хмельницької міської ради та отримує щорічну разову грошову допомогу до 5 травня.
Так, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року у справі №560/11765/21, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
24 грудня 2021 року позивачу видано виконавчий лист у вказаній адміністративній справі.
Згідно постанови від 18 січня 2022 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №560/11765/21, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом 24 грудня 2021 року.
Відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації від 16 лютого 2022 року №01.03-495 станом на 01.02.2022 року існує заборгованість по 2451 рішенню щодо щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік на суму 18275,54 тис. гривень.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, предметом спору у даній справі є, зокрема, стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради недоплаченої позивачу грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком в сумі 7345 гривень на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року у справі №560/11765/21, яке набрало законної сили.
Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382-383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду; визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця.
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Колегія суддів, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшла висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року у справі №560/11765/21.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення по справі №560/11765/21 на стадії виконання судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку ст. 382 КАС із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 та від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення, а тому обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, оскільки суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.