26 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 160/2468/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року (головуючий суддя Букіна Л.Є.)
у справі № 160/2468/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 задоволено частково позов ОСОБА_1 , пред'явлений до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 на підставі довідці, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 23.09.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 на підставі довідки, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, від 23.09.2019 з урахуванням посадового окладу у сумі 5060,00 грн., окладу за військовим (спеціальним) званням у сумі 1410,00 грн. та виплатити утворену заборгованість (з урахуванням раніше виплачених сум) з компенсацією витрати частини доходів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 виплату пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Рішення суду набрало законної сили 07.07.2020.
29 липня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.
Заява мотивована тим, що відповідач свідомо ухиляється від виконання рішення суду, яке набрало законної сили і є обов'язковим для виконання на всій території України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач частково виконав рішення суду, обставин, які б свідчили про недобросовісність дій відповідача під час виконання рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від його виконання судом не встановлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що рішення суду першої інстанції від 05.06.2020 є невиконаними, а відповідач в свою чергу ввів в оману суд, що стало наслідком прийняття протиправного рішення.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В абз. 1 пп. 3.2 п. 3 рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
У Рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 заява № 18357/91, п. 40, Європейський суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. (ч.3 ст.14 КАС України).
Виходячи в наведеного, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством.
Згідно із ч. 1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказана правова норма, як правильно зазначено судом першої інстанції, має на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.
В даному випадку, підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю стали встановлені судом першої інстанції обставини, що свідчать про часткове виконання рішення суду у цій справі, а саме: здійснення перерахунку пенсії. Стосовно виплати позивачеві перерахованої пенсії відповідач повідомив листом від 23.04.2021 № 13630-8173/Т-01/а-0400/1, що спірна доплата буде виплачена при виділенні відповідних коштів.
За висновком суду першої інстанції наведене не є свідченням недобросовісності дій відповідача під час виконання рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від його виконання.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судом першої інстанції, оскільки лише наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль.
Також суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду України (справи № 21-66а14, № 21-199а15, №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а), що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, і як наслідок, про відмову у задоволені заяви про встановлення судового контролю.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі № 160/2468/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко