ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 липня 2022 року м. Київ № 640/24628/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Адміністрації Державної прикордонної служби України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Адміністрації прикордонної служби України (далі також - відповідач), в якому просить:
1. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 на день виключення зі списків особового складу 31.10.2019 року у зв'язку зі звільненням компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018 - 2019 роки загальним терміном 28 календарних днів.
2. стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРЮОФОП 00034039) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористану додаткову відпустку, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018 - 2019 роки, загальним терміном 28 календарних днів, у сумі 33 269 грн. 60 коп. (тридцять три тисячі двісті шістдесят дев'ять грн. 60 коп) - із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44 (із змінами).
3. зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (код ЄДРЮОФОП 00034039) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018 - 2019 роки) із розрахунку 1 188,20 грн. в день, по день фактичного розрахунку включно - із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44 (із змінами).
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач двічі звертався до відповідача із рапортом щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2018, 2019 роки як учаснику бойових дій у зв'язку із звільненням позивача зі служби.
Разом з тим, станом на день подання цього позову до суду, позивачем відповіді від відповідача не отримано, належну компенсацію відповідачем не виплачено.
Зокрема, позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, посилаючи на статті 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через канцелярію суду 08.01.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить провадження закрити з підстав виплати грудні 2019 року позивачеві як учаснику бойових дій грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки до дня відкриття судом провадження у справі.
Таким чином, оскільки спір у справі відсутній, відповідач просить суд провадження у справі закрити на підстав пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Через канцелярію суду 20.01.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій проти закриття провадження заперечує з тих підстав, що розрахунок із позивачем здійснено не у жовтні, а у грудня 2019 року, що не змінює факту бездіяльності відповідача в частині виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку вчасно.
Крім того, ні про розмір, ні про складові нарахованих коштів 13.12.2019 року, через півтора місяця після звільнення позивача, останнього відповідач не повідомив.
Враховуючи викладене, позивач просить клопотання, викладене у відзиві, залишити без розгляду з підстав його необґрунтованості.
Через канцелярію суду 29.01.2020 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримано правову позицію, викладену у відзиві, та додатково вказано, що затримка у виплаті належної позивачеві компенсації спричинена нестачею коштів Державної прикордонної служби України.
Через канцелярію суду 03.02.2020 року позивачем подано заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог та про зміну позовних вимог.
У вказаній заяві позивачем, зокрема, повідомлено суд, що відповідачем компенсацію за невикористану у 2018-2019 роках додаткову відпустку, передбачену пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплачено, позаяк позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості втратили актуальність.
Враховуючи викладене, позивач просить суд залишити без розгляду позовну вимогу про стягнення з Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРЮОФОП 00034039) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсації за невикористану додаткову відпустку, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018 - 2019 роки, загальним терміном 28 календарних днів, у сумі 33 269 грн. 60 коп. (тридцять три тисячі двісті шістдесят дев'ять грн. 60 коп.) - із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44 (із змінами).
В той же час, просить суд не закривати провадження у справі за клопотанням відповідача, викладеним у відзиві, оскільки вважає, що повне відновлення законних прав позивача неможливе без визнання протиправності його бездіяльності та стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2022 року заяву ОСОБА_1 від 03.02.2020 року в частині залишення позову без розгляду в частині позовних вимог задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018 - 2019 роки, загальним терміном 28 календарних днів, у сумі 33 269 грн. 60 коп. (тридцять три тисячі двісті шістдесят дев'ять грн. 60 коп.) - із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44 (із змінами), залишено без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2022 року Клопотання Адміністрації Державної прикордонної служби України про закриття провадження у справі задоволено частково. Закрито провадження у справі №640/24628/19 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 на день виключення зі списків особового складу 31.10.2019 року у зв'язку зі звільненням компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018 - 2019 роки загальним терміном 28 календарних днів. Клопотання Адміністрації Державної прикордонної служби України про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку, повернути заявнику без розгляду. У задоволенні клопотання Адміністрації Державної прикордонної служби України про закриття провадження у справі в решті позовних вимог відмовлено.
Зокрема, вирішуючи заяву позивача від 03.02.2020 року в частині зміни предмета позову, судом встановлено, що позивач просить суд пункт 3 прохальної частини позовної заяви розглядати в наступній редакції: «Стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРЮОФОП 00034039) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) кошти в якості середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (не виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2018-2019 роки) за період із 01.11.2019 до дня фактичного розрахунку 13.12.2019, тобто терміном 43 дні, із розрахунку 1 188,20 грн. в день - на загальну суму 51 092 грн. 60 коп. (п'ятдесят одна тисяча дев'яносто дві грн. 60 коп.), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами).».
Отже, фактично, позивачем змінено спосіб захисту порушеного права та уточнено період та суму, за які останній вважає складає несвоєчасний розрахунок при звільненні, що не змінює підстав позову.
Вирішуючи цю частину заяви позивача від 03.02.2020 року на дотримання вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено відповідність такої останнім.
Враховуючи викладене, судом здійснюється подальший розгляд справи в наступній редакції позовних вимог: стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРЮОФОП 00034039) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) кошти в якості середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (не виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2018-2019 роки) за період із 01.11.2019 до дня фактичного розрахунку 13.12.2019, тобто терміном 43 дні, із розрахунку 1188,20 грн. в день - на загальну суму 51 092 грн. 60 коп. (п'ятдесят одна тисяча дев'яносто дві грн. 60 коп.), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами).
У матеріалах справи міститься також відзив відповідача (06.02.2020 року) на заяву про зміну позовних вимог, у якому проти їх задоволення заперечує, оскільки вважає безпідставним застосовування до спірних правовідносин положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Полковником юстиції ОСОБА_1 подано рапорт Голові Державної прикордонної служби України 22.10.2019 року про надання додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» як учаснику бойових дій - за 2018 та 2019 роки, а у випадку неможливості - виплатити компенсацію за невикористані дні такої відпустки.
Відповідно витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 23.10.2019 року №1072-ОС «Про особовий склад» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби по Адміністрації Державної прикордонної служби України за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону в запас полковника юстиції ОСОБА_1 (П-003816), який перебуває у розпорядженні Голови Державної прикордонної служби України.
Полковником юстиції ОСОБА_1 подано рапорт Голові Державної прикордонної служби України 28.10.2019 року, в якому просить нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану в 2018 та 2019 роках додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченому Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» та «Про відпустки».
Згідно з витягом з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 31.10.2019 року №1101-ОС «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, полковника юстиції ОСОБА_1 виключено із списків особового складу 31.10.2019 року; призначено до виплати полковнику юстиції ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 (двадцять шість) повних календарних років служби в сумі 468315 грн. 90 коп.
Відповідно до витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 06.12.2019 року №1269-ОС відповідно до Законів України «Про відпустки», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», враховуючи рішення Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18 від 16.05.2019 року, внесено зміни у пункт наказу Голови Державної прикордонної служби України від 31.10.2019 року №1101-ОС стосовно полковника юстиції ОСОБА_1 (П-003816), доповнивши абзацом: «Виплатити грошову компенсацію за 28 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2018 та 2019 роки».
Згідно з Розрахунковим листом за грудень 2019 року ОСОБА_1 нараховано 33 622,68 грн. грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки я учаснику бойових дій, які позивачем на рахунок отримано 13.12.2019 року.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що полягає у невчасній виплаті компенсації за невикористану додаткову відпустку за період із 01.11.2019 року до дня фактичного розрахунку 13.12.2019 року, тобто, терміном 43 дні, яка, відповідно до розрахунку позивача складає 51 092 грн. 60 коп., позивач просить стягнути вказану суму судовим рішенням.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 116 кодексу законів про працю України (із змінами і доповненнями) (далі також - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В свою чергу, відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу належного розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Отже, частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Водночас, частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17.
Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що у спірному випадку на нього не поширюється відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачу, що не заперечується відповідачем, підлягала нарахуванню та виплаті грошова компенсація за невикористану в 2018 та 2019 роках додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченому Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу».
Проте, здійснюючи розрахунок із позивачем при звільненні останнього зі служби в Адміністрації Державної прикордонної служби України на підставі наказів Голови Державної прикордонної служби України від 31.10.2019 року №1101-ОС та від 06.12.2019 року №1269-ОС, відповідачем обов'язок щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану в 2018 та 2019 роках додаткової відпустки позивачу як учаснику бойових дій, передбаченому Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», не виконано.
Вказане підтверджується безпосередньо відповідачем, підставою чого вказано відсутність належного фінансування Державної прикордонної служби України.
В той же час, суд зауважує відповідачу, що відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати і несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником настає у разі наявності вини роботодавця, при цьому сама по собі відсутність у нього грошових коштів не є поважною причиною.
В подальшому, відповідно до витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 06.12.2019 року №1269-ОС відповідно до Законів України «Про відпустки», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», враховуючи рішення Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18 від 16.05.2019 року, внесено зміни у пункт наказу Голови Державної прикордонної служби України від 31.10.2019 року №1101-ОС стосовно полковника юстиції ОСОБА_1 (П-003816), доповнивши абзацом: «Виплатити грошову компенсацію за 28 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2018 та 2019 роки».
Згідно з Розрахунковим листом за грудень 2019 року ОСОБА_1 нараховано 33 622,68 грн. грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які позивачем на рахунок отримано 13.12.2019 року.
В свою чергу, позивач розмір суми, отриманої 13.12.2019 року, не оскаржує.
Позаяк, після винесення наказу від 06.12.2019 року №1269-ОС роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Отже, оскільки при звільненні відповідачем не проведено повного розрахунку, а саме, не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №813/356/16.
Так позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2019 року по день фактичного розрахунку - 13.12.2019 року (день розрахунку за наказом від 06.12.2019 року №1269-ОС), тобто, в кількості 43 календарних днів.
Водночас, згідно з матеріалів справи, наказом від 31.10.2019 року №1101-ОС позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення з 31.10.2019.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 821/1226/16).
Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому, строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 31.10.2019 року, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.
При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові від 06.08.2020 року у справі № 813/851/16, відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі також - Порядок №100).
Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до пункту 7 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.
Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
Згідно з Архівною відомістю за період з січня 2019 року по грудень 2019 року, розмір грошового забезпечення позивача за два місяці, що передували місяцю звільнення зі служби, позивач отримав за серпень-вересень 2019 року 36 231, 02 грн.
Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 61 календарний день.
Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 251,26 грн. (36 231, 02 грн./61 календарний день = 593,95 грн.).
Затримка розрахунку при звільненні становить 44 календарний день (період з 31.10.2019 року до 13.12.2019 року).
Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, обчислений згідно Порядку №100, становить 26 133,80 грн. (середньоденне грошове забезпечення 593, 95 грн. х 44 календарний день), який підлягає стягненню на користь позивача.
В той же час, заявлена позивачем сума до стягнення у розмірі 51 092 грн. 60 коп. є суб'єктивним розрахунком позивача, що спростовано матеріалами справи.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми затримки з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (із змінами), суд дійшов наступних висновків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктом 1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Дослідивши розрахунковий лист за грудень 2019 року стосовно нарахувань ОСОБА_1 , судом встановлено, що нарахування «Грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 28 к/д» здійснено у сумі 33 622,68 грн.
В свою чергу, з вказаної суми утримано податку на доходи фізичних осіб 6 052,08 грн., що не суперечить положенням Порядку № 44.
Суд зауважує, що стягнення компенсації у розмірі 6 052,08 грн. не є оспорюванням позивачем суми грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, нарахованої у розмірі 33 622,68 грн.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що виплата стягнутої суми затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 133,80 грн. має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 у сумі 6 052,08 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені судом обставини протиправності дій відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема шляхом виходу за їх межі для належного захисту порушеного права позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», та докази щодо наявності інших судових витрат у матеріалах справи відсутні, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суду міста Києва,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 31.10.2019 до дня фактичного розрахунку 13.12.2019 року терміном 44 дні у сумі 26 133, 80 грн. (двадцять шість тисяч сто тринадцять грн. 80 коп.), з одночасним стягненням компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6 052, 08 грн. (шість тисяч п'ятдесят дві грн. 08 коп.) відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44 (із змінами).
3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Адміністрація Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26).
Повне рішення складено 20.07.2022 року.
Суддя Л.О. Маруліна