ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
25 серпня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22022160000000050 від 05.04.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 111 КК України, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 111 КК України.
У судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, в обґрунтування якого прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні сторона захисту зазначила, що ризик впливати на свідків прокурором недоведений, оскільки свідки як такі відсутні в кримінальному провадженні, ризики про спотворення доказів прокурор також не довів, та взагалі всі ризики, зазначені прокурором в клопотанні не доведені, у зв'язку з чим заперечили проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
ЄСПЛ неодноразово зазначав у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, за які передбачено покарання у тому числі у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він має постійне місце проживання, раніше не судимий, водночас у суду відсутні відомості, що обвинувачений на території України має постійну роботу та джерело доходу. Крім того, судом враховується, що згідно обвинувачення ОСОБА_6 ставиться у вину співробітництво із ФСБ держави агресора. Зазначені обставини на переконання суду беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення і, ці ризики є доведеними прокурором.
Крім того, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще не розпочатий, у зв'язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст.23 КПК України, не допитаний сам обвинувачений та свідки.
Сторона захисту зазначила, що ризик впливу на свідків не обґрунтований, оскільки свідки відсутні, однак вказані твердження спростовуються реєстром матеріалів досудового розслідування, в якому зазначений перелік свідків обвинувачення, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (т.1 арк. с. 10).
Таким чином, вказані обставини свідчать, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи на волі може переховатися від суду, вживати заходів щодо впливу на свівдків та продовжити свою злочинну діяльність, що було доведено прокурором в судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.
Вищезазначені обставини кримінального провадження свідчать про те, що на даній стадії кримінального провадження справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_6 на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_6 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_6 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Щодо альтернативного запобіжного заходу у виді застави, розмір якої визначено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2022 року, суд не вбачає підстав для зміни цього розміру, у зв'язку з чим визначений судом розмір застави, як альтернативний запобіжний захід продовжує свою дію на умовах, визначених в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2022 року.
Керуючись ст. 331, 370, 372 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 жовтня 2022 року.
Альтернативний запобіжний захід у виді застави, визначений ухвалою від 01.07.2022 року у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3721500 (три мільйони сімсот двадцять одна тисяча п'ятсот) гривень обвинуваченому ОСОБА_6 та покладених обов'язків, в разі внесення застави - залишити без змін.
Строк дії ухвали суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов'язків, в разі внесення застави, становить до 23 жовтня 2022 року.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 29 серпня 2022 року о 09:30 годині в залі судового засідання Приморського районного суду м. Одеси №106.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/6898/22
Номер провадження № 1-кп/ 522/1761/22
Головуючий суддя - ОСОБА_1