Справа № 314/200/22
Провадження № 2/474/82/22
Іменем України
26.08.22 року смт. Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 20 077 грн. 24 коп., -
встановив:
18.01.2022р. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк “Укргазбанк” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому вказав, що ОСОБА_1 (далі - відповідач), 16.05.2019р. підписав заяву-договір № 2019/І_С/025-001376 про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк “Укргазбанк”, які розміщенні на офіційному сайті www.ukrgasbank.com. Банк відкрив клієнту картковий рахунок та субрахунок за програмою кредитування: “Універсальна картка “Домовичок” (в рамках ЗКП), на якому встановлено орієнтовна сума кредиту 10 000 грн. 00 коп., можливу суму кредиту - 300 000 грн. 00 коп., щомісячний платіж по кредиту 7 % мінімум 50 грн.00 коп., пільговий період 30 днів, відсоткова ставка 30 % річних відсоткова ставка на пільговий період 0,00001 % річних, відсоткова ставка на прострочену заборгованість 48%; строк дії договору 12 місяців. Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, однак відповідач порушує умови договору. Внаслідок порушення взятих на себе зобов'язань за договором, станом на 20.07.2021р. заборгованість відповідача перед банком складає 20 077 грн. 24 коп., з яких: 16 614 грн. 85 коп. - заборгованість по кредиту; 426 грн. 95 коп. - заборгованість по процентах (поточна); 2 572 грн. 58 коп. - заборгованість по процентах (прострочених).
23.08.2022р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, вважає, що виконував умови кредитного договору № 2019/ОВР/025-000522 (заява-договір № 2019/І_С/025-001376 від 16.05.2019р.), зазначивши, що працював транспортним водієм-експедитором на ТОВ “АБУ менеджмент” де йому видавалась заробітна карточка з кредитною карточкою “Домовичок”. На вказаній карточці кредитного ліміту не було. Ліміт появився через два місяці на суму 16 500 грн. 00 коп. Кредитний договір тривав з 16.05.2019р. по 15.05.2020р. та в подальшому продовження вказаного договору ним не підписувалось. У зв'язку з карантином, 01.07.2020р. з вказаної посади був звільнений. Перше смс-повідомлення щодо кредитної заборгованості йому прийшло в жовтні місяці, коли він перебував на обліку в центрі зайнятості, як безробітний. 13.08.2021р. працевлаштувався на фірму “Автомагістраль південь” та за рішенням Апеляційного суду по справі № 474/157/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 034 грн. 22 коп., у нього відраховувалось 50 % заробітку. Так, як з 24.02.2022р. року в країні почалася війна, він втратив роботу та не мав можливості сплачувати заборгованість за вказаним кредитний договором, у зв'язку з чим просить відхилити позов до закінчення війни.
Представник позивача в судове засідання, призначені на 28.06.2022р., 12.08.2022р., 26.08.2022р., не з'явився, хоча належним чином, в порядку визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату і місце судового розгляду.
Водночас 18.08.2022р. представник позивача подав до суду клопотання № 2003, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглянути справу за його відсутності, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судові засідання, призначені на 28.06.2022р., 12.08.2022р., 26.08.2022р., не з'явився, хоча належним чином, в порядку визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлений про час, дату і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв'язком судових повісток за адресою реєстрації місця проживання.
Водночас 23.08.2022р. відповідач звернувся до суду із заявою, в якій просить прийняти рішення згідно чинного законодавства та розглянути справу за його відсутності.
З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі сторін за наявними у справі доказами.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідив письмові докази наявні в матеріалах судової справи, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2019р. між позивачем та відповідачем підписана заява-договір № 2019/І_С/025-001376 про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк “Укргазбанк”.
Згідно інформації викладеної у вказаній заяві-договорі відповідач висловив свою згоду з тим, що підписана заява-договір разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, а також “Тарифами”, які викладені на банківському сайті www.ukrgasbank.com., складає між ним та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві.
Згідно підписаної заяви-договору № 2019/І_С/025-001376 від 16.05.2019р. відповідачу встановлено кредит у формі дозволеного овердрафту на умовах: за програмою кредитування “Універсальна картка “Домовичок”; кредитний договір № 2019/ОВР/025-000522, строк дії ліміту дозволеного овердрафту 12 місяців; максимальна сума кредиту - 300 000 грн. 00 коп; процентна ставка - 36% річних, процентна ставка за простроченим кредитом - 48% річних ( відсоткова ставка на прострочену заборгованість) щомісячний платіж по кредиту 7% мінімум 50 грн. 00 коп.
На виконання умов договору відповідачу було відкрито субрахунок та видано платіжну картку, що підтверджується розпискою, підписаною відповідачем в розділі договору “Розписка про отримання платіжної картки”.
17.05.2021р. позивачем, у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості, на адресу відповідача було направлено вимогу № 129/17922/2021 про дострокове повернення всієї суми кредиту, яку відповідач отримав 27.05.2021р. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100190635710).
Відповідач, у свою чергу, зобов'язання за договором належним чином не виконав, систематично порушував його умови, що підтверджується, зокрема, випискою по рахунку та розрахунком заборгованості за договором № 2019/ОВР/025-000522 від 16.05.2019р. та станом на 20.07.2021р. заборгованість відповідача перед банком складає 20 077 грн. 24 коп., з яких: 16 614 грн. 85 коп. - заборгованість по кредиту; 426 грн. 95 коп. - заборгованість по процентах (поточна); 2 572 грн. 58 коп. - заборгованість по процентах (прострочених).
Щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на приписи чинного законодавства в сфері кредитних правовідносин слід зазначити таке.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому ст.ст. 76-80 та 82 ЦПК України визначено поняття доказів, їх належності, допустимості, достатності та достовірності, а також підстави звільнення від доказування.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ АТ “Укргазбанк”).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті. За такого, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з наданих позивачем доказів позов є обґрунтованим, при цьому суд не бере до уваги обставини наведенні відповідачем у відзиві на позов, оскільки останнім не надано жодних доказів на їх підтвердження, а відтак позов підлягає задоволенню.
Водночас щодо умов заяви-договору № 2019/І_С/025-001376 від 16.05.2019р., згідно яких відповідач висловив свою згоду з тим, що підписана заява-договір разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, а також “Тарифами”, які викладені на банківському сайті www.ukrgasbank.com, складає між ним та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві, слід зазначити таке.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-договір, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд, встановивши наведені обставини, вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим позивачем, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови і правила банківських послуг і Тарифи, відсутність в заяві-договорі домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови і правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з ч .6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Оскільки Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи банку, розміщені на сайті позивача, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.11.2013р. шляхом підписання заяви-договору.
За таких обставин, суд вважає, що надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи банку не є складовою укладеного сторонами кредитного договору та не визначають його суттєві умови, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991року № 1023-XII “Про захист прав споживачів” (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН “Керівні принципи для захисту інтересів споживачів”, прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, позивач дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Вищевказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019р. по справі № 342/180/17.
На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 481 грн. 00 коп., понесені позивачем при подачі позову до суду, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 20 077 грн. 24 коп. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк” заборгованість за кредитним договором № 2019/ОВР/025-000522 (заява-договір № 2019/І_С/025-001376 від 16.05.2019р.) станом на 20.07.2021р. в розмірі 20 077 (двадцять тисяч сімдесят сім) грн. 24 коп., з яких: 16 614 (шістнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 85 коп. - заборгованість по кредиту; 426 (чотириста двадцять шість) грн. 95 коп. - заборгованість по процентах (поточна); 2 572 (дві тисячі п'ятсот сімдесят дві) грн. 58 коп. - заборгованість по процентах (прострочених).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк” судові витрати у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано “29” серпня 2022 року.
Суддя Ф.Г. Сокол