Справа № 461/3933/22
Провадження № 2-др/461/37/22
29.08.2022 року,Галицький районний суд м. Львова у складі головуючого судді Мироненко Л.Д., при секретарі судового засідання Пахолко Д.О., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого органу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича,-
У провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходилась зазначена скарга.
Приватним виконавцем було подано до суду заяву про ухвалення по справі додаткового рішення. Свої вимоги мотивував тим, що ухвалою суду від 11 серпня 2022 року вищезазначену скаргу було залишено без розгляду. При цьому, 12 серпня 2022 року приватний виконавець Білецький І.М. здійснив оплату послуг адвоката на суму 10000 грн., на підставі договору про надання правової допомоги. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень, які просить стягнути з скаржника.
Частиною четвертою статті 270 ЦПК України встановлено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час і дату судового засідання.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали заявленого клопотання, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати;
За ч. ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Порядок розподілу судових витрат у разі залишення позову без розгляду регламентовано саме ст. 142 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Таким чином, законодавцем у ст. 142 ЦПК України чітко визначено порядок вирішення питання про розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що залишення скарги без розгляду не свідчить про її безпідставність і необґрунтованість. На цій стадії судового процесу суд не встановлює обґрунтованості чи необґрунтованості скарги, не встановлює фактичні обставини, не досліджує надані докази та не надає доводам учасників відповідної оцінки, оскільки не розглядає скаргу по суті. Тобто, вирішення питання обґрунтованості чи безпідставності та доведеності заявлених у скарзі вимог входить до виключних повноважень суду, який має зробити висновки за результатами розгляду скарги по суті. Інших доказів необґрунтованих дій скаржника суду надано не було.
Крім того, суд приходить до висновку, що положення ст.ст. 133, 137, 142 ЦПК України стосуються розгляду справ в порядку позовного провадження. Оскільки, предметом розгляду у вказаному провадженні була скарга на дії приватного виконавця, то заява про вирішення питання щодо судових витрат не підлягає задоволенню.
За таких обставин суд не вбачає підстав для компенсації за рахунок скаржника понесених приватним виконавцем витрат, пов'язаних з розглядом скарги, у зв'язку із чим в її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 44,141,142,247 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого органу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, -- відмовити в повному обсязі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Головуючий суддя Л.Д. Мироненко