ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 липня 2022 року м. Київ № 640/33513/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 07 вересня 2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії державного службовця з урахуванням сум, з яких було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, на підставі архівних довідок від 17 серпня 2021 року за № 100-12084.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з метою приведення розміру пенсії до встановленого законом рівня позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогою про донарахування до призначеної йому в 2007 році пенсії усіх складових заробітної плати згідно архівних довідок. Проте, відповідачем було протиправно відмовлено у перерахунку пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 16 грудня 2021 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з чим пенсії в порядку та на умовах, визначених вищенаведеним законом, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
07 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням архівних довідок № 100-12084, виданих 17 серпня 2021 року Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією.
Листом від 05 жовтня 2021 року № 2600-0305-8/158588 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VII не передбачено проведення перерахунку пенсії державним службовцям.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суспільні відносини, які охоплювали діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу на момент призначення пенсії позивачу, регулювалися Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (надалі за текстом - Закон № 3723-XII).
Так, за змістом статті вказаного 37 Закону, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.
Частиною другою статті 37-1 Закону № 3723-XII передбачалося, що перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У частині другій статті 33 Закону № 3723-XII було закріплено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
При цьому, частиною першою статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, надбавка за особливі умови проходження державної служби та премії до державних і професійних свят, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, входили до системи оплати праці державного службовця.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Порівнюючи надані позивачем архівні довідки № 100-12084, видані 17 серпня 2021 року Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією, з відомостями про заробітну плату, що зазначені у матеріалах пенсійної справи, судом встановлено, що їх суми відрізняються. При цьому, в архівних довідках суми заробітної плати є більшими.
Однак, жодних пояснень щодо відмінностей сум заробітної плати у пенсійній справі та архівній довідці відповідачем не зазначено, з чого можна зробити висновок, що при призначенні пенсії позивачу протиправно не було враховано всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким передбачено, що в разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про державну службу", є необґрунтованими і безпідставними, оскільки положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії та її перерахунку в разі зміни посадових окладів, а не у випадку, коли здійснюється перерахунок у зв'язку з неправильним визначенням розміру пенсії при первинному її призначенні.
Суд звертає увагу, що пенсіонер не може бути в подальшому позбавлена вже досягнутих нею прав у зв'язку з прийняттям нових законів, якими звужуються чи взагалі скасовуються такі права.
Час звернення особи до пенсійного органу за спірним перерахунком має значення в такому випадку лише для визначення дати, з якої такий перерахунок необхідно здійснити, а не для визначення права на перерахунок.
Тому, визначаючись щодо початку періоду, з якого порушене право позивача підлягає захисту, суд виходить із такого.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Враховуючи те, що з заявою про перерахунок пенсії та з архівною довідкою позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 07 вересня 2021 року, у відповідності до статті 45 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії позивачу повинно бути здійснено з 01 вересня 2021 року.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно її заяви про перерахунок пенсії від 07 вересня 2021 року та архівних довідок від 17 серпня 2021 року № 100-12084.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 вересня 2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії державного службовця з урахуванням сум, з яких було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, на підставі архівних довідок від 17 серпня 2021 року за № 100-12084.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Аверкова