ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 липня 2022 року м. Київ № 640/10356/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
У травні 2020 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), в якій просить:
- визнати неправомірними дії до ГУ ПФУ щодо врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% при перерахунку пенсії з 01.10.2017 на підставі пункту 4.3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV);
- зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії за віком з 01.10.2017 в розмірі 3907,90 грн та провести індексацію пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - постанова №124) з 20.02.2019 та проводити в подальшому перерахунки та індексації згідно з законодавством.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що після проведеного з 01.10.2017 відповідачем його пенсії ГУ ПФУ враховувало величину оцінки одного року страхового стажу 1% на підставі пункту 4.3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, однак внаслідок такого перерахунку розмір його пенсії зменшився, що суперечить положенням пункту 4 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV. Крім того позивач зазначає, що відповідачем було здійснено індексацію його пенсії згідно із пунктом 2 постанови № 124, після чого основний розмір його пенсії збільшився, однак зменшена долатав до старого розміру пенсії.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 28.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому представником зазначено про відсутність підстав для задоволення позову. На виконання вимог ухвали суду надано копію пенсійної справи позивача.
Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 10.11.2016.
Пенсія позивачу призначена (за новою формулою): коефіцієнт стажу 0,41083 - 493 міс.; коефіцієнт стажу з врахуванням кратності 1, 35 - 0,55463; розмір пенсії за віком - 3408, 45000; доплата за понаднормативний стаж - 67.8000 - за 6 років; загальний розмір пенсії за віком 3476, 25000.
Із 01.10.2017 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016рр. (3764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%. Розмір пенсії за віком склав (8291,45*0,43167) - 3579,17; доплата за понаднормативний стаж - 90,40; доплата до старого основного розміру пенсії (01.10.2017) - 328,73; розмір пенсії з надбавками - 3998,30.
03.03.2020 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, якою просив не здійснювати перерахунок пенсії відповідно до пункту 4.3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV з 01.10.2017 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Листом від 08.04.2020 №6816-7082/К-02/8-2600/20 в задоволенні заяви відмовлено з посиланням на набуття з 11.10.2017 чинності Законом України від 03.10.2017 N 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), у зв'язку з цим проведені автоматизовані перерахунки пенсій з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки - 3764,40 грн., при цьому величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1% (коефіцієнт страхового стажу - 0,43167). У разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Підстави для застосування коефіцієнту 1, 35 % страхового стажу відсутній.
Вважаючи протиправними такі дії ГУ ПФУ щодо розрахунку його пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії), за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См*Вс)/100%*12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.
Частиною першою статті 27 Закону № 1058-ІV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Законом №2148-VІІІ (в цій частині набрав чинності з 01.10.2017) внесено зміни до частини першої статті 25 Закону № 1058-ІV та визначено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Крім того, Прикінцеві положення Закону № 1058-IV доповнено пунктами 4-3 та 4-4.
Так, пунктом 4-3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Крім того, пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, однак пенсія позивачу призначена до 01.10.2017, тому дане положення не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Законом №2148-VIII у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
При цьому, після проведення перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 зі зменшенням величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% розмір пенсії позивача до виплати не зменшився, а тому звуження обсягу його прав і свобод не відбулось.
Отже, відповідач діючи відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону 1058-IV не порушив вимоги законодавства та не обмежив права позивача на перерахунок пенсії.
Враховуючи викладене, підстав для визнання протиправними дій відповідача немає, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
З огляду на відмову в задоволенні основної вимоги, не підлягає задоволенню й похідна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу з 01.10.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Щодо виплати пенсії з 20.02.2019 з урахуванням індексації, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Постановою від 20.02.2019 №124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Судом встановлено, що при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2019 відповідачем було застосовано коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення пенсії позивача, на 1,17, внаслідок чого цей показник збільшився до 4404,35 грн. (3764,40 грн. х 1,17), що відповідає вимогам постанови №124.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає про необґрунтованість позову і відсутність підстав для його задоволення у повному обсязі.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Чудак