ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 липня 2022 року м. Київ № 640/4563/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
доЦентрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - позивач або ДП «НАЕК «Енергоатом») подано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва позов до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2018 № 0012491402, № 0012511402, № 0012521402, № 0012531402.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 640/4563/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 10.04.2020 по справі № 640/4563/19 касаційну скаргу позивача задоволено частково; скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019; задоволено адміністративний позов ДП «НАЕК «Енергоатом» в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2018 № 0012521402, № 0012511402 та № 0012531402; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 05.12.2018 № 0012521402, № 0012511402 та № 0012531402; направлено на новий розгляд до суду першої інстанції справу в частині позовних вимог ДП «НАЕК «Енергоатом» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 05.12.2018 № 0012491402.
В обґрунтування наявності підстав для направлення адміністративної справи на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд акцентує увагу ненаданні правової оцінки таким, що мають істотне значення для вирішення справи та входять до предмета доказування у справі обставин щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій за порушення граничних строків розрахунку за зовнішньо-економічними операціями на підставі податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 № 0012491402.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 (суддя Пащенко К.С.) прийнято адміністративну справу № 640/4563/19 до провадження, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 18.06.2020.
Вказаної дати судом оголошено перерву, справу призначено до розгляду на 23.07.2020.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2020 здійснено заміну відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на правонаступника - Офіс великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43141471) (надалі - відповідач або Офіс ВПП ДПС або контролюючий орган); закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.09.2020.
У судовому засіданні 03.09.2020 судом оголошено перерву до 22.10.2020, завершено стадію дослідження доказів.
Призначеного дня судом ухвалено про подальше здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2022 замінено відповідача у адміністративній справі № 640/4563/19 з Офісу великих платників податків Державної податкової служби України (адреса: 04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, ідентифікаційний код 43141471) на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44082145).
Щодо суті позову, суд зазначає, що позивач, обґрунтовуючи протиправність висновків контролюючого органу та, як наслідок, відсутність підстав донарахування пені за прострочення відповідних зобов'язань, вказував на те, що у даному випадку оплата імпортованих товарів була проведена за рахунок кредитних коштів, розміщених на рахунку банка-кредитора, - Європейського банку реконструкції та розвитку (далі за текстом - ЄБРР), за межами України, а відтак, такі операції не контролюються на предмет дотримання установлених законодавством України строків розрахунків.
Як на правову підставу наведених вище обґрунтувань позивач посилається на приписи пункту 4.7 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України 24.03.1999 № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631, якими визначено, що у випадку оплати товару, що імпортується, за рахунок коштів, отриманих на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на і поточний рахунок резидента, контроль за такою операцією здійснює той банк, який надав кредит (незалежно від того, чи відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента) або банк, що обслуговує кредит, залучений резидентом від нерезидента.
Тобто, на думку позивача, операції, щодо яких оплата здійснювалась не резидентом, а кимось іншим (кредитором, зокрема), не містяться в списку операцій, що підлягають контролю за дотриманням граничних строків розрахунків.
Відповідь на відзив містить аналогічні твердження.
У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що перевіркою встановлено пропуск строку поставки товарів за зовнішньоекономічними контрактами, що є порушенням статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР. Окрім того, звертає увагу на імперативний характер норм вказаного Закону, передбачена яким відповідальність настає незалежно від причин, з яких сталося порушення. Також, Офіс ВПП ДПС вважає безпідставними посилання позивача на статтю 250 Господарського кодексу України, оскільки дія названої статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактами (договорами): № 15202-118-GOODS-1 від 25.12.2015, № 33201-106-GOODS-1 від 16.01.2016, № 16203-110-GOODS-1 від 27.01.2016, а також дотримання умов індивідуальних ліцензій на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України № 120 від 31.08.2016 та № 76 від 19.07.2017 за період діяльності з 25.12.2015 по 19.10.2018, за результатами якої контролюючим органом складено акт від 15.11.2018 № 3484/28-10-14-02/24584661.
Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР - несвоєчасна поставка імпортного товару: контракт № 15202-118-00008-1 від 25.12.2015 із нерезидентом «ОТ Еnегgу Services a.s.» (Чехія) - порушено строк поставки товару на суму 1 710 596,33 євро на 6 днів; порушено строк поставки товару на суму 1 421 968,29 євро на 105 днів; порушено строк поставки товару на суму 1 145 391,86 євро на 27 днів; порушено строк поставки товару на суму 407 222,25 євро на 9 днів; контракт № 33201-106-00008-1 від 16.01.2016 із нерезидентом INETEC - Institut za nuklearnu tehnologiju d.o.o. (Хорватія) - порушено строк поставки товару на суму 1 195 240,97 євро на 77 днів; контракт № 16203-110-00008-1 від 27.01.2016 із нерезидентом РРА Тгасіе, spol. S.r.o. (Словаччина) - порушено строк поставки товару на суму 676 022,50 євро на 17 днів.
За результатами розгляду заперечення до акта перевірки висновки щодо встановлених порушень відповідачем залишено без змін.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2018 № 0012491402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 25 691 837,13 грн.
За результатами оскарження в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 05.12.2018 № 0012491402 рішенням Державної податкової служби України від 15.02.2019 № 7586/6/99-99-11-04-02-25 залишено без змін.
Незгода з податковим повідомленням-рішенням суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також обмеження щодо її здійснення встановлені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ, відповідно до абзацу чотирнадцятого статті 1 якого імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Стаття 5 Закону наділяє всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності рівним правом здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.
Водночас, реалізувати відповідне право можна лише з певними обмеженнями, які, зокрема, встановлені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (скорочено - Закон № 185/94-ВР).
Одним з таких обмежень є закріплення статтею 2 Закону № 185/94-ВР присічних строків розрахунків при імпорті товарів. Згідно вказаної норми імпортні операції на умовах відстрочення поставки здійснюються не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідальність за порушення наведеної вище вимоги Закону № 185/94-ВР передбачена статтею 4 вказаного Закону, яка встановлює, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Отже, Закон № 185/94-ВР встановлює відповідальність за порушення строків розрахунків за наслідками виконання зовнішньоекономічних контрактів, і єдиною підставою для звільнення від такої відповідальності визнає наявність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Згідно із пунктом 1 постанови Національного банку України від 03.03.2016 № 140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», що діяла на момент здійснення операції, та на момент виникнення заборгованості, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону № 185/94-ВР, здійснювались у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Відповідно до пункту 1 постанови Національного банку України від 07.06.2016 № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (у редакції від 28.07.2016), яка почала діяти з 29.07.2016, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону № 185/94-ВР, здійснювались у строк, що не перевищує 120 календарних днів.
В даному випадку підлягає врахуванню правова позиція Верховного Суду, висловлена в якості обґрунтування підстав для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зокрема, наявність складу валютного правопорушення, передбаченого статтею 2 Закону № 185/94-ВР, законодавець пов'язує, в першу чергу, з фактом вчинення резидентом дій або допущення бездіяльності, що зумовили недотримання граничних строків поставки за імпортними операціями.
При цьому, значення має не лише сам факт допущення вчинення відповідних дій чи допущення бездіяльності, а й також можливість резидента вплинути на перебіг таких строків.
Валютне правопорушення фактично є правовою підставою юридичної відповідальності, а відтак, як і будь-яке інше правопорушення, характеризується сукупністю об'єктивних і суб'єктивних ознак, що утворюють його склад.
Об'єктивна сторона становить собою сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення, таких як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність) суб'єкта права, його шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв'язок між діянням і його результатом.
В свою чергу, суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
За умови відсутності хоча б одного елемента суб'єктивної чи об'єктивної сторони діяння, хоч і не перестає бути неправомірним, однак втрачає статус правопорушення та, відповідно, не може бути підставою для застосування до суб'єкта державно-правового примусу у вигляді юридичної відповідальності певного виду та міри.
Наведені обставини мають бути встановлені в ході судового розгляду справи, як такі, що є ключовими при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування до резидента - учасника зовнішньо-економічних відносин фінансової відповідальності за порушення граничних строків розрахунків при імпорті/експорті товарів/послуг, визначених Законом № 185/94-ВР.
Так, з'ясуванню підлягають обставини погодження, оплати та поставки товарів за контрактами (договорами) від 25.12.2015 № 15202-118-GOODS-1, від 16.01.2016 № 33201-106-GOODS-1, від 27.01.2016 № 16203-110-GOODS-1.
Як вбачається з матеріалів справи, в рамках гарантійної угоди, підписаної між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку 25.03.2013 та ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Гарантійної угоди (Україна: Комплексна (Зведена) програма підвищення рівня безпеки енергоблоків атомних електростанцій) (КзПБ) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку» позивачу відкрито кредитну лінію на суму 300 млн євро для фінансування заходів у рамках КзПБ.
В рамках виконання КзПБ позивачем укладено наступні зовнішньоекономічні контракти: від 25.12.2015 № 15202-118-00008-1 із нерезидентом «ОТ Еnегgу Services a.s.» (Чехія), від 16.01.2016 № 33201-106-00008-1 із нерезидентом INTEC-Institut za nuklernu tehnologiju d.o.o. (Хорватія), від 27.01.2016 № 16203-110-00008-1 із нерезидентом РРА Тгаdе, spol. S.r.o. (Словаччина).
Так, між позивачем, представленим Відокремленим підрозділом «Атомкомплект» (далі Покупець), з одного боку та ТОВ «Екстрим ЛТД», «ОТ Energy Services a.s.», «EMC LIMITED», які 24.03.2015 заключили між собою договір консорціуму для подачі конкурсної заявки для участі в торгах на поставку товарів та виконання відповідних послуг, а саме Щитів постійного струму, а також для укладання та виконання договору з покупцем (далі разом називаються Постачальник), з іншого боку укладений контракт від 25.12.2015 № 15202-118-GOODS-1.
Згідно додаткової угоди від 10.06.2016 № 1 до контракту від 25.12.2015 № 15202-118-GOODS-1 представником консорціуму назначено «ОТ Energy Services a.s.», який наділений правом вести справи від імені та за дорученням ТОВ «Екстрим ЛТД» та «EMC LIMITED».
Платежі будуть здійснюватись: ЄБРР від імені Покупця по запиту Покупця, згідно Положення та умов кредитного договору ЄБРР, та/або Покупцем зі свого рахунку при оплаті за рахунок коштів кредиту Євроатома.
Банківські реквізити Постачальника для здійснення оплати:
Постачальник: «ОТ Energy Services a.s.»
Банківський рахунок Постачальника: 107-8038180277/0100
Банк Постачальника: «Komerci Banka A.S.»
Адреса банка Постачальника: Na Prikope 33, Прага 1, Чехія, 11407, ID 45317054.
Зареєстрований в Торгівельному реєстрі Обласного суду в м. Прага, Частина В, Запис № 1360.
IBAN: CZ15 0100 0001 0780 3818 0277.
SWIFT: KOMBCZPPXXX.
Постачальником надано гарантію повернення авансового платежу, згідно договору сума якого складає 2406 897,49 євро. Дана гарантія надається іноземним банком (клієнтом якого є «ОТ Energy Services a.s.») - Komerci Banka A.S. (Прага 1, На Прикопє 33 СР, 969, 11407, ідентифікаційний номер 45317054, Чехія. Дана гарантія виплачується протягом 5 днів після отримання першої вимоги, шляхом SWIFT-повідомлення, на адресу Komerci Banka A.S. про порушення Принципалом (Постачальником) своїх зобов'язань по договору та не поверненню авансового платежу Постачальником. Така вимога виконується банком без заперечень та без вимоги надання доказів, підстав та причин висування вимоги та суми вказаної в ній.
Предмет контракту: Щити постійного струму для енергоблоків № 3, 4, 5 та 6 ЗАЕС, 3 та 4 РАЕС, 1 та 2 ХАЕС, 3 ПЮАЕС.
Вартість контракту: 12 034 487,43 євро.
Згідно умов р. 11.1.1 контракту, передбачено здійснення авансового платежу у розмірі 20% від загальної вартості контракту; р. 20.1 контракту передбачена оплата неустойки за ставкою 0,7% в тиждень, від вартості непоставленого в строк товару.
Згідно повідомлення про використання кредиту ЄБРР 06.07.2016 було здійснено платіж у сумі 2 406 897,49 євро на користь нерезидента I&C Energо a.s. на його рахунок в банку Komerci Banka a.s. номер рахунку: асс. No.: 107-8038180277/0100. IBAN: НОМЕР_1 . SWIFT: KOMBCZPP, як аванс у розмірі 20% за товари та послуги, які поставляються згідно рахунку від 19.02.2016 № VZ300608. Граничний строк поставки товару по даному авансовому платежу - 03.11.2016.
У розділі 2.02 Стандартних положень та умов ЄБРР термін «Вибірка коштів» означає використання Позичальником частини Доступної суми у формі платежу або платежів, здійснених Банком для Позичальника або за дорученням Позичальника.
Згідно повідомлення від 28.07.2016 № 37-2016АА Постачальник підтверджує, що на рахунок консорціуму «ОТ Energy Services a.s.», ТОВ «Екстрим ЛТД» та «EMC LIMITED» згідно із рахунком № НОМЕР_2 зараховано 07.07.2016 авансовий платіж на суму 2 406 897,49 євро. Дане повідомлення направлено за підписом комерційного директора ТОВ «Екстрим ЛТД» Сергія Бондаренка, до уваги директора ВП «Атомкомплект» ОСОБА_1 та провідного інженера ВП «Атомкомплект» ОСОБА_2 .
Товар від нерезидента «I&C Energо a.s.» (Чехія) по авансовому платежу від 06.07.2016 на суму 2 406 897,49 євро, та по якому уповноваженим банком ПАТ «Укрексімбанк» надійшло повідомлення про порушення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортними контрактами, надійшов згідно митних декларацій ІМ40ДЕ:
без порушення граничного строку поставки товару:
- від 11.10.2016 № 400040000/2016/004597 на суму 696 301,16 євро;
та із порушенням граничного строку поставки товару:
- від 10.11.2016 № 204020001/2016/010808 на суму 288 628,04 євро (перетин митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 09.11.2016);
- від 03.03.2017 № UA112100/2017/000023 на суму 276 576,43 євро (перетин митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 22.02.2017);
- від 27.03.2017 № UA504070/2017/200238 на суму 738 169,61 євро (перетин митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 21.03.2017);
- від 04.04.2017 № UA112100/2017/000235 на суму 761 985,75 євро (перетин митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 30.03.2017).
Окрім того, між позивачем, представленим Відокремленим підрозділом «Атомкомплект» (далі Покупець), з одного боку та Компанією «INTEC-Institut za nuklernu tehnologiju d.o.o.» (Республіка Хорватія), Компанією «VUJE a.s.», які створили консорціум «INTEC-VUJE» на підставі Угоди про спільне співробітництво (консорціумі) від 16.12.2014 та зобов'язуються нести солідарну відповідальність за виконання Договору (далі Постачальник), з іншого боку укладений контракт від 16.01.2016 № 33201-106-GOODS-1.
Предмет контракту: системи вихорострумового контролю та автоматизованого дистанційного глушення теплообмінних труб парогенераторів ПГВ-213 та ПГВ-1000.
Вартість контракту: 5 976 204,85 євро.
Згідно умов р. 11.1.1 контракту, передбачено здійснення авансового платежу у розмірі 20% від загальної вартості контракту; р. 20.1 контракту передбачена оплата неустойки за ставкою 0,7% в тиждень, від вартості непоставленого в строк товару.
Згідно повідомлення про використання кредиту ЄБРР 06.05.2016 було здійснено платіж у сумі 1 195 240,97 євро на користь нерезидента INTEC-Institut za nuklernu tehnologiju d.o.o. на його рахунок в банку Zagrebacka banka d.d. номер рахунку: НОМЕР_3 , як аванс у розмірі 20% за товар згідно рахунку від 04.03.2016 № 1-01-04 (строк оплати протягом 60 днів). Граничний строк поставки товару по даному авансовому платежу - 03.09.2016.
У розділі 2.02 Стандартних положень та умов ЄБРР термін «Вибірка коштів» означає використання Позичальником частини Доступної суми у формі платежу або платежів, здійснених Банком для Позичальника або за дорученням Позичальника.
Товар від нерезидента «INTEC-Institut za nuklernu tehnologiju d.o.o.» (Хорватія) по авансовому платежу від 06.05.2016 на 1 195 240,97 євро, та по якому уповноваженим банком ПАТ «Укрексімбанк» надійшло повідомлення про порушення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортними контрактами, надійшов згідно митної декларації ІМ40ДЕ від 28.11.2016 № 204020001/2016/011629 на суму 1 300 175,89 євро (перетин митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 19.11.2016).
Також, між позивачем, представленим Відокремленим підрозділом «Атомкомплект» (далі Покупець), з одного боку та Компанією «РРА Тгаdе, spol. s.r.o.», Компанією «РРА Controll, a.s.», які створили консорціум «РРА GROUP» на підставі Договору про консорціум від 12.02.2015 та зобов'язуються нести солідарну відповідальність за виконання Договору (далі Постачальник), з іншого боку укладений контракт від 27.01.2016 № 16203-110-GOODS-1.
Предмет контракту: системи аварійного видалення водню із зони локалізації аварій.
Вартість контракту: 5 395 999,94 євро.
Згідно умов р. 11.1.1 контракту, передбачено здійснення авансового платежу у розмірі 20% від загальної вартості контракту; р. 20.1 контракту передбачена оплата неустойки за ставкою 0,7% в тиждень, від вартості непоставленого в строк товару.
Згідно повідомлення про використання кредиту ЄБРР 06.05.2016 було здійснено платіж у сумі 1 079 200,00 євро на користь нерезидента РРА Тгаdе, spol. s.r.o. на його рахунок в банку Export-Import Bank of Slovak Republic номер рахунку НОМЕР_4 , SWIFT: EXSKSKBX, як аванс у розмірі 20% за товари та послуги (розробка та впровадження систем по зниженню концентрації водню), які поставляються згідно рахунку від 03.03.2016 № 1650000001. Граничний строк поставки товару по даному авансовому платежу - 03.09.2016.
Згідно повідомлення про використання кредиту ЄБРР 23.11.2016 було здійснено платіж у сумі 940 747,50 євро на користь нерезидента РРА Тгаdе, spol. s.r.o. на його рахунок в банку Export-Import Bank of Slovak Republic номер рахунку НОМЕР_4 , SWIFT: EXSKSKBX. Граничний строк поставки товару по даному авансовому платежу - 23.03.2017.
У розділі 2.02 Стандартних положень та умов ЄБРР термін «Вибірка коштів» означає використання Позичальником частини Доступної суми у формі платежу або платежів, здійснених Банком для Позичальника або за дорученням Позичальника.
Товар від нерезидента «РРА Тгаdе, spol. s.r.o.» (Словаччина) по авансовому платежу від 23.11.2016 на 940 747,50 євро, та по якому уповноваженим банком ПАТ «Укрексімбанк» надійшло повідомлення про порушення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортними контрактами, надійшов згідно митних декларацій ІМ40ДЕ:
без порушення граничного строку поставки товару:
- від 07.09.2016 № 204020001/2016/008033 на суму 1 296 705,00 євро (перетин митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 01.09.2016);
та із порушенням граничного строку поставки товару:
- від 15.09.2016 № 204020001/2016/008363 на суму 47 220,00 євро;
- від 14.04.2017 № UA204040/2017/001637 на суму 1 343 925,00 євро (перетин митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 09.04.2017).
Так, в ході перевірки контролюючим органом було встановлено, що позивачем за контрактом від 25.12.2015 № 15202-118-00008-1 із нерезидентом ОТ Еnегgу Servicesa.s. (Чехія) порушено строк поставки товару на суму 1 710 596,33 євро на 6 днів, на суму 1 421 968,29 євро на 105 днів, на суму 1 145 391,86 євро на 27 днів, на суму 407 222,25 євро на 9 днів; за контрактом від 16.01.2016 № 33201-106-00008-1 із нерезидентом INETEC - Institut za nuklearnutehnologiju d.o.o. (Хорватія) порушено строк поставки товару на суму 1 195 240,97 євро на 77 днів; за контрактом від 27.01.2016 № 16203-110-00008-1 із нерезидентом РРА Тгасіе, spol. S.r.o. (Словаччина) порушено строк поставки товару на суму 676 022,50 євро на 17 днів.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що вказані затримки у поставці товару виникли без вини на те з боку ДП «НАЕК «Енергоатом».
Таким чином, на його думку, враховуючи той факт, що дані порушення строків поставки допускаються саме нерезидентом, підстави застосування відповідальності у вигляді пені до резидента відсутні, так як у діяннях такої юридичної особи немає ані умислу, ані вини, як обов'язкового складу правопорушення.
Позивач вважає, що пеня, як вид адміністративно - господарської санкції, застосованої до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - ДП «НАЕК «Енергоатом», нарахована контролюючим органом неправомірно, оскільки при її нарахуванні не було враховано відсутності вини ДП «НАЕК «Енергоатом» у несвоєчасній поставці товару нерезидентом.
Суд не погоджується з даним твердженням позивача виходячи з наступного.
Законом № 185/94-ВР надає право резиденту на звернення до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про надання висновків на перевищення строків розрахунків.
Судом встановлено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» за перевіряємий період не зверталось до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо отримання висновку про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 25.12.2015 № 15202-118-GOODS-1, від 16.01.2016 № 33201-106-GOODS-1, від 27.01.2016 № 16203-110-GOODS-1.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним правовим актом, видається для збільшення встановлених законодавством строків розрахунків, який усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну дію у часі та звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені (постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 813/6485/14, від 10.04.2020 у справі № 810/1221/16, від 05.01.2021 у справі № 804/828/16, від 29.01.2021 у справі № 801/9330/13-а).
Також, у постанові від 04.12.2018 у справі № 813/6485/14 Верховний Суд зазначав і про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.
Тобто, позивач мав можливість скористатись правом на звернення до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України навіть після закінчення строків, визначених статтею 2 Закону № 185/94-ВР, в період до початку перевірочного заходу, проте, допустив бездіяльність, не скориставшись таким правом.
Примітно, що позивач був попередньо обізнаний щодо наслідків перевищення встановлених статтею 2 Закону № 185/94-ВР строків розрахунків, про що свідчить факт нарахування ДП «НАЕК «Енергоатом» пені за порушення термінів ЗЕД в сумі 576150,00 грн. згідно із податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2011 № 0000494110/0. Зазначене рішення оскаржувалось в судовому порядку (справа № 2а-8768/11/2670). У вказаній справі встановлено обґрунтованість нарахування пені, водночас скасовано податкове повідомлення-рішення з огляду на пропуск відповідачем встановленого статтею 250 Господарського кодексу України строк для застосування адміністративно-господарських санкцій. У вказаному випадку ДП «НАЕК «Енергоатом» також не зверталось до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку з метою отримання висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією.
В підсумку, повторно опинившись в ідентичній ситуації та достеменно розуміючи неминучість настання негативних наслідків, позивач не вчинив жодних дій, направлених на вжиття заходів, направлених на звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунків за наслідками виконання зовнішньоекономічних контрактів.
Окрім того, підлягає наданню правова оцінка можливості застосування до спірних правовідносин пункту 4.7 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631.
При цьому, слід зауважити, що позивач, обґрунтовуючи протиправність висновків контролюючого органу та, як наслідок, відсутність підстав до нарахування пені за прострочення відповідних зобов'язань, вказував на те, що у даному випадку оплата імпортованих товарів була проведена за рахунок кредитних коштів, розміщених на рахунку банка-кредитора, - Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), за межами України, а відтак, такі операції не контролюються на предмет дотримання установлених законодавством України строків розрахунків.
Як на правову підставу наведених вище обґрунтувань позивач посилається на приписи пункту 4.7 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631 (далі за текстом - Інструкція № 136), якими визначено, що у випадку оплати товару, що імпортується, за рахунок коштів, отриманих на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на і поточний рахунок резидента, контроль за такою операцією здійснює той банк, який надав кредит (незалежно від того, чи відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента) або банк, що обслуговує кредит, залучений резидентом від нерезидента.
Окремої уваги також заслуговують посилання скаржника на наявність посередника при здійсненні оплати за спірними зовнішньо-економічними контрактами у вигляді банка-кредитора, як наслідок, підлягає встановленню, чи могло ДП «НАЕК «Енергоатом» впливати на проведення операцій Європейського банку реконструкції та розвитку і вчинення ним дій щодо виконання кредитної угоди (операційний номер № 42086), зокрема, на строки здійснення авансових платежів.
Так, 25.03.2013 між позивачем (за угодою - позичальник) і Європейським банком реконструкції та розвитку (за угодою - банк) укладено кредитну угоду (операційний номер № 42086).
Згідно із преамбулою угоди, оскільки банк створено для фінансування конкретних проектів, що сприяють переходу до відкритої ринкової економіки, і для розвитку приватної та підприємницької ініціативи в країнах Центральної та Східної Європи, які віддіні принципам багатопартійної демократії, плюралізму та ринкової економіки; оскільки позичальник збирається втілюваи проект, описаний в додатку 1, який призначений для сприяння позичальнику у модернізації п'ятнадцяти атомних енергоблоків з метою підвищення безпеки кожного такого енергоблоку; оскільки уряд України та позичальник звернулися до банку по допомогу у фінансуванні частини проекту; оскільки позичальник має намір укласти кредитну угоду з Європейським співтовариством з атомної енергії, представлений Єврокомісією («Євратом») у сумі до 300 млн. євро з метою одержання допомоги у фінансуванні проекту, відповідно до положень та умов, викладених в угоді між позичальником та Євратомом; оскільки за гарантійною угодою, укладеною від такої ж дати, як і ця угода, між Україною, як гарантом, та банком (гарантійна угода, як її визначено в Стандартних умовах та положеннях), гарант надав гарантію зобов'язань позичальника щодо цього кредиту; та оскільки, поміж іншим, на основі вищенаведеного банк погодився надати позичальнику кредит на суму до 300 млн. євро на умовах та положеннях, викладених або зазначених в цій угоді, сторони домовляються про наступне: всі положення Стандартних умов Банку від 01.10.2007 (Стандартні умови та положення) цим включаються і стають застосованими до цієї угоди з тією ж силою і дією, якби вони були повністю тут викладені.
Розділ 1.02 угоди містить наступні визначення:
- виставлені рахунки означає загальну суму, що заявлена до сплати позичальником у рахунках та інших формах запиту платежів за продану електроенергію, що підлягали сплаті стосовно будь-якого періоду;
- уповноважений представник позичальника означає особу, яку належним чином було уповноважено діяти від імені позичальника.
Одержанню коштів кредиту присвячений розділ 2.03, згідно із яким: сума до надання може час від часу вибиратися у відповідності до положень додатку 2 на витрати, які понесені (або, за згодою банку, будуть понесені) стосовно реальної вартості товарів, робіт та послуг, необхідних для проекту, та які мають бути фінансовані з кредитних коштів, для платежів підрядникам, проте за умови, що ці платежі не будуть використовуватись для сплати будь-яких податків, що накладаються або стягуються гарантом або на території гаранта, та одноразової комісії за зобов'язання.
Додатком 2 визначені категорії та одержання коштів кредиту. В таблиці, що додається до цього доповнення, викладені категорії, призначення суми кредиту по кожній категорії та відсотки витрат, які повинні фінансуватися по кожній категорії, на загальну суму EUR 300,000,000 (за винятком одноразової комісії), в тому числі:
- контракти на підвищення безпеки (частина А), сума EUR 289,625,000, 50% вартості контракту, за винятком будь-яких податків (інша частина фінансується за рахунок позичальника);
- консультант-інспектор кредитора (частина В), сума EUR 3,500,000, 100% вартості контракту, за винятком будь-яких податків;
- консультант ГУП (частина С), сума EUR 1,875,000, 20% від вартості контракту, за винятком будь-яких податків (інша частина фінансується за рахунок позичальника);
- нерозподілені кошти, сума EUR 2,000,000;
- одноразова комісія, сума EUR 3,000,000, відсоток витрат - 100%.
Позичальник уповноважує банк вибрати із суми до надання та виплатити собі від імені позичальника суму, що дорівнює одноразовій комісії.
Перелічені умови кредитної угоди узгоджуються із умовами контракту від 25.12.2015 № 15202-118-GOODS-1, відповідно до яких платежі, в тому числі, будуть здійснюватись ЄБРР від імені Покупця по запиту Покупця, згідно Положення та умов кредитного договору ЄБРР.
Таким чином, здійсненню ЄБРР платежів передує запит позивача, що є його активною дією і свідчить про прийняття ним активної участі в процесах розрахунків за зовнішноекономічним контрактом.
При цьому, статтею 14 Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ всім суб'єктам ЗЕД надано право: самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; безпосередньо брати комерційні кредити в іноземній валюті за межами України, самостійно приймати рішення у цьому питанні; вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності.
Тобто, посилання позивача на ту обставину, що авансові платежі проводились за рахунок кредитних коштів, наданих ЄБРР та без участі ДП «НАЕК «Енергоатом» є цілком необґрунтованими та не заслуговують на увагу.
Своєю чергою, не заслуговують на увагу посилання позивача на пункт 4.7 Інструкції № 136, адже приписи останньої стосуються контролю за операцією по оплаті товару (дотримання банківських процедур), натомість спірне порушення в даній справі виявлене в рамках валютного контролю (при перевірці дотримання валютного законодавства).
У відповідності до приписів пункту 5.9 Інструкції № 136 банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів.
Згідно зі статті 1 Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Тобто, дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.
При цьому, момент перетину митного кордону України не ставиться у залежність рід необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.
Відповідно до матеріалів справи:
1) за контрактом від 25.12.2015 № 15202-118-GOODS-1:
Поставка згідно митної декларації ІМ40ДЕ від 11.10.2016 № 400040000/2016/004597 на суму 696 301,16 євро здійснені без порушення граничного строку поставки.
Натомість, поставки згідно митних декларацій від 10.11.2016 № 204020001/2016/010808 на суму 288 628,04 євро, від 03.03.2017 № UA112100/2017/000023 на суму 276 576,43 євро, від 27.03.2017 № UA504070/2017/200238 на суму 738 169,61 євро, від 04.04.2017 № UA112100/2017/000235 на суму 761 985,75 євро відбулись з пропуском строку.
Сума такої поставки (із пропуском строку) обраховується наступним чином:
2 406 897,49 євро (загальна сума авансу) - 696 301,16 євро (сума поставки без пропуску строку) = 1 710 596,33 євро;
кількість днів прострочення складає 6, починаючи з дня наступного, за днем граничного строку поставки товару по авансовому платежу - 04.11.2016 і закінчуючи датою перетину митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 09.11.2016;
1 710 596,33 євро - 288 628,04 євро = 1 421 968,29 євро;
кількість днів прострочення складає 105, починаючи з дня наступного, за днем граничного строку поставки товару по авансовому платежу - 10.11.2016 і закінчуючи датою перетину митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 22.02.2017;
1 421 968,29 євро - 276 576,43 євро = 1 145 391,86 євро;
кількість днів прострочення складає 27, починаючи з дня наступного, за днем граничного строку поставки товару по авансовому платежу - 23.02.2017 і закінчуючи датою перетину митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 21.03.2017;
1 145 391,86 євро - 738 169,61 євро = 407 222,25 євро;
кількість днів прострочення складає 9, починаючи з дня наступного, за днем граничного строку поставки товару по авансовому платежу - 22.03.2017 і закінчуючи датою перетину митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 30.03.2017.
Пеня обраховується наступним чином:
288 628,04 євро (сума неодержаної виручки) х 28,318115 (курс валюти на день виникнення заборгованості) х 6 днів прострочення х 0,3% = 147 121,24 грн.;
276 576,43 євро (сума неодержаної виручки) х 28,318115 (курс валюти на день виникнення заборгованості) х 111 днів прострочення х 0,3% = 2 608 097,01 грн.;
738 169,61 євро (сума неодержаної виручки) х 28,318115 (курс валюти на день виникнення заборгованості) х 138 днів прострочення х 0,3% = 8 654 078,77 грн.;
407 222,25 євро (сума неодержаної виручки) х 28,318115 (курс валюти на день виникнення заборгованості) х 147 днів прострочення х 0,3% = 5 085 509,03 грн.
Загальна сума нарахованої пені за контрактом від 25.12.2015 № 15202-118-GOODS-1 становить 16 494 806,05 грн. (147 121,24 грн. + 2 608 097,01 грн. + 8 654 078,77 грн. + 5 085 509,03 грн.).
2) за контрактом від 16.01.2016 № 33201-106-GOODS-1:
Поставка згідно митної декларації ІМ40ДЕ від 28.11.2016 № 204020001/2016/011629 на суму 1 195 240,97 євро здійснена з пропуском строку.
Сума такої поставки (із пропуском строку) обраховується наступнм чином: 1 195 240,97 євро.
Кількість днів прострочення складає 77, починаючи з дня наступного, за днем граничного строку поставки товару по авансовому платежу - 04.09.2016 і закінчуючи датою перетину митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 19.11.2016.
Пеня обраховується наступним чином: 1 195 240,97 євро (сума неодержаної виручки) х 29,66612 (курс валюти на день виникнення заборгованості) х 77 днів прострочення х 0,3% = 8 190 835,43 грн.
3) за контрактом від 27.01.2016 № 16203-110-GOODS-1:
1 079 200,00 євро + 940 747,50 євро = 2 019 947,50 євро
Поставки згідно митних декларацій ІМ40ДЕ від 07.09.2016 № 204020001/2016/008033 та від 15.09.2016 № 204020001/2016/008363 на загальну суму 1 343 925,00 євро здійснені без порушення граничного строку поставки.
Натомість, поставка згідно митної декларації від 14.04.2017 № UA204040/2017/001637 відбулась з пропуском строку.
Сума такої поставки (із пропуском строку) обраховується наступнм чином: 2 019 947,50 євро - 1 343 925,00 євро = 676 022,50 євро.
Кількість днів прострочення складає 17, починаючи з дня наступного, за днем граничного строку поставки товару по авансовому платежу - 24.03.2017 і закінчуючи датою перетину митного кордону згідно штампу митниці «під митним контролем» - 09.04.2017.
Пеня обраховується наступним чином: 676 022,50 євро (сума неодержаної виручки) х 29,184423 (курс валюти на день виникнення заборгованості) х 17 днів прострочення х 0,3% = 1 006 195,66 грн.
Отже, висновок відповідача, викладений в акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог статті 2 Закону № 185/94-ВР знайшов своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами, а тому суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 № 0012491402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 25 691 837,13 грн. (16 494 806,05 грн. + 8 190 835,43 грн. + 1 006 195,66 грн.).
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ст. 250 КАС України).
Суддя К.С. Пащенко