ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 липня 2022 року місто Київ №640/1269/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про розподіл судових витрат в адміністративній справі
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до про Головного управління Державної податкової служби у місті Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2018 №0080901302, визнання протиправним та скасування рішення від 27.12.2018 №2326/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 , зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 23.02.2018 року № 0080901302 про нарахування штрафу у сумі 3935, 41 грн. за платежем єдиний податок з фізичних осіб;
- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 2326/26-15-13-14-26/3016017534 від 27.12.2018 про виключення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП. НОМЕР_2 ) як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% з 31.12.2018 року та включити до реєстру платників єдиного податку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2022 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Суд вирішив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.02.2018 року №0080901302 про нарахування штрафу у сумі 3935, 41 грн. за платежем єдиний податок з фізичних осіб;
- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві №2326/26-15-13-14-26/3016017534 від 27.12.2018 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% з 31.12.2018 року та включити до реєстру платників єдиного податку.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва 20.06.2022 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, в якій представник позивача просить суд стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суму сплачених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.
Відповідно до частини першої та другої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи та заяву представника позивача про відшкодування витрат на надання правничої допомоги, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у даній справі.
Розглянувши подану представником позивача заяву, додані до неї документи та матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.
Також, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд наголошує на тому, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, у якій таку допомогу надано.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.05.2018 по справі №821/1594/17.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI ).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії таких документів:
- договір про надання правової домоги від 21.12.2020 №45/20;
- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних робіт від 15.06.2022;
- протокол №1 від 21.12.2020 щодо погодження гонорару;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 10.03.2021 №1 до договору про надання правової допомоги від 21.12.2020 №45/20;
- меморіальний ордер від 18.01.2021 №102573050 на суму 7500,00 грн.;
- рахунок-фактура від 12.01.2021 №45/20.1;
- квитанція до прибуткового касаового ордера від 21.12.2020 №45.20.1 на суму 1000,00 грн.
З аналізу зазначених документів вбачається, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який узгоджений між позивачем та його представником, становить 8500,00 грн.
Визначаючи розмір відшкодування коштів направничу допомогу у справі №640/1269/21, суд враховує складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Суд вважає, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги (8500,00 грн.) про фактично надані послуги адвокатом у справі №640/1269/21 є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Крім того, суд наголошує, що ставки за надання послуг з правничої допомоги не є відсотковою ставкою від суми позову та не залежать від обсягів виконаної роботи або витраченого часу на надання послуг.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, відповідно до яких при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що співмірним розміром витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є 1500 грн., які і належить, враховуючи приписи частин третьої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги при розгляді даної адміністративної справи в суді на користь позивача підлягають стягненню частково.
Керуючись статтями 132, 133, 134, 139, 143, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №640/1269/21 задовольнити частково.
2. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
3. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.