ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 липня 2022 року м. Київ № 640/21591/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнаття протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в зарахуванні стажу роботи позивача з 09.07.1995 по 01.11.1997 на фірмі «Траст інвест менеджмент компані» для обрахунку пенсії починаючи з моменту її призначення, а саме: з 17.05.2020;
2) зобов'язати відповідача зарахувати стаж роботи позивача з 09.07.1995 по 01.11.1997 на фірмі «Траст інвест менеджмент компані» для обрахунку пенсії починаючи з моменту її призначення, а саме: з 17.05.2020.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що 15.07.2020 звернувся до ГУ ПФУ та просив повідомити підстави неврахування його стажу для обрахунку пенсії.
21.08.2020 відповідачем була надіслана відповідь в якій зазначалось, що стаж роботи з 09.07.1995 року по 01.11.1997 року оскільки відсутній підпис посадової особи та не завірений печаткою.
Позивач, посилаючись на положення ст. 46 Конституції України, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Наполягає, що в трудовій книжці Позивача зазначені всі необхідні реквізити, які вимагаються для її заповнення. Відповідальність за правильність заповнення трудової книжки покладається безпосередньо та виключно на роботодавця.
Додає, що страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ст. 24 Закону).
Позивач зазначає, що періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначені ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Ними, зокрема, є час догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку, військова служба, навчання (за денною формою) у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, професійно-технічних навчальних закладах тощо. Страховий стаж, набутий до 01.01.2004 р., підтверджується трудовою книжкою.
Позивач звертає увагу на ч. 3 п. 3.3 розділу III «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, відповідно до якої орган, що призначає пенсію, надає: допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
На думку позивача, якщо у відповідача виникли сумніви або вони вважали, що даний запис не відповідає чинному законодавству то повинні були надати допомогу в витребувані необхідних документів на думку відповідача яких не вистачає.
Позивач також звертає увагу на те, що відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Отже, як зазначає позивач, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Відтак, позивач просить задовольнити позов.
Позиція відповідача.
Відповідач просить відмовити у позові.
З урахуванням норма профільного законодавства, ГУ ПФУ звертає увагу на те, що в трудовій книжці запис № 23 про звільнення з 01.11.2017 без підпису посадової особи та не завірені печаткою, тому, для можливості зарахування до страхового стажу періоду роботи з 09.07.1995 по 01.11.1997 необхідно надати уточнюючу довідку, яка містить відомості про період роботи з підставою її видачі, завірену керівними особами, печаткою, штампом установи, організації підприємства, яке видає, довідку про перейменування.
ГУ ПФУ зазначає, що позивач перебуває на обліку в управлінні.
Відповідно до поданої заяви від 12.05.2020 призначена пенсія за віком з урахуванням страхового стажу 40 років 3 місяці та 19 днів обчисленого по 31.03.2020 та заробітної плати, визначеної за період з 01.07.2000 по 31.31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2020. Розмір пенсії 8889,95 грн., де 81,90 доплата за понаднормативний стаж.
Відповідач вважає, що пенсія обчислена відповідно до встановлених вимог та правил, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення позову.
Позивачем подана відповідь на відзив, що, однак, не передбачено положеннями ч. 3 ст. 263 КАС України.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді від 18.09.2020 позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлені судом обставини.
Так, у даному випадку сторони не заперечують та не спростовують обставин звернення позивача до ГУ ПФУ щодо призначення пенсії, призначення її так, як зазначено вище ГУ ПФУ, а також обставини щодо неврахування зазначено вище періоду стажу при призначенні пенсії, звернення позивача щодо спірного питання до ГУ ПФУ та зміст позиції ГУ ПФУ щодо цього питання, а відтак, вказані обставини є встановленими.
Щодо запису № 23 у трудовій книжці, відносно якої має місце спір, слід зазначити, що запис про прийняття на роботу від 03.07.1995 (запис № 22) та запис про звільнення від 01.11.1997 дійсно не мають підпису керівника та печатки «фірми» (рос.) «Траст инвест менеджмент компани», яка визначена як роботодавець.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, тобто до січня 2004 року, зараховуються до стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконана на підставі трудового договору на підприємствах установах організаціях, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах і кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
В той же час, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до загальних положень Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У свою чергу, пунктом 23 Порядку передбачено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Між тим, відповідно до пунктів 17 та 18 в окремих випадках стаж може підтверджуватися показами свідків.
У свою чергу, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 № 58 (п.2.3.) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно п. 2.5. Інструкції з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Відповідно до п. 2.6. Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим за місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 4.1. Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З наведеного у сукупності слід дійти висновку, що для цілей надання запису у трудовій книжці юридичної значимості, він має бути засвідчений підписом керівника та печаткою підприємства, що є обов'язковими реквізитами відносно відповідних записів.
При цьому, позивач, якщо запис не підроблений, не був позбавлений права не лише знайомитись із записами у трудовій книжці, але й звертати увагу на очевидні недоліки, як то відсутність обов'язкових реквізитів запису (підпису, печатки), що не потребує спеціальних знань у сфері права, оскільки вказані недоліки є очевидними, та, у свою чергу - вимагати оформлення обов'язкових реквізитів, відповідальність за що не може перекладатися на ГУ ПФУ та зумовлювати обов'язок ГУ ПФУ враховувати, по суті, неіснуючий запис, який не несе будь-якого правового навантаження та не має правових наслідків у зв'язку з відсутністю обов'язкових реквізитів такого запису.
Відтак, у даному випадку, відсутність підпису та печатки товариства по своїй суті вказує на відсутність юридично значимого запису про трудовий стаж, а не про випадок «певного недоліку» або «неточності».
Позивач по суті ніяк не пояснює обставини відсутності печатки та підпису та не зазначає жодних додаткових відомостей відносно того, що він дійсно працював у вказаній «фірмі».
Звертаючись до ГУ ПФУ із заявою щодо з'ясування підстав неврахування, позивач, однак, не зазначив надалі ані можливих свідків, або інших відомостей чи документів, які можуть підтверджувати стаж.
При цьому, зазначаючи у позові про те, що позивач намагався отримати документи, однак жодних документів не було отримано з невідомих підстав, позивач не надав жодних доказів звернення, зокрема, до вищезгаданого товариства.
Що стосується посилання позивача на обов'язок ГУ ПФУ, якщо йому потрібно, витребувати певні документи, слід зазначити, що відповідно до п. 3.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) орган, що призначає пенсію, надає, зокрема, допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Між тим, надання такої допомоги може бути реалізовано за наявності відомостей, що ідентифікують (щодо даного випадку) саме товариство, - його код, місцезнаходження.
Однак, у даному випадку навіть у трудовій книжці відсутні відомості щодо організаційно-правової форми «фірми», коду підприємства, його місцезнаходження, що унеможливлює з боку ГУ ПФУ здійснення запиту додаткової інформації чи документів.
Слід зазначити, що під час розгляду справи позивач також не надав жодних відомостей, які б могли ідентифікувати «фірму» та власне не надано жодних документів та відомостей, які б могли пов'язувати позивача з «фірмою».
Враховуючи викладене у сукупності, суд не вбачає підстав для висновку, що ГУ ПФУ вчинило відносно позивача протиправні дії, допустило протиправну бездіяльність чи прийняло відносно позивача незаконне рішення, а відтак, враховуючи також те, що в порядку ч. 1 ст. 77 КС України позивач не довів обставин, на які він посилається у позові (щодо наявності стажу), суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Посилання на судову практику є помилковим, оскільки обставини, наведені у вказаних судових рішенням, є несумісними з обставинами даної справи.
Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують вищенаведених висновків суду та не доводять зворотного.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін