ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 липня 2022 року м. Київ № 640/5816/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трговий дім корпорації "Енергоресурс-Інвест"
до Державної фіскальної служби України
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім корпорації "Енергоресурс-Інвест" із позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд: визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №11 від 21.07.2017, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім корпорації "Енергоресурс-Інвест", оформлену квитанцією №9164057992 від 15.08.2017; зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім корпорації "Енергоресурс-Інвест", оформлену квитанцією №9164057992 від 15.08.2017, датою її фактичного подання - 15.08.2017.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що оскаржувана відмова у реєстрації податкової накладної та розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної вчинена відповідачем внаслідок невірного та, як наслідок, протиправного застосування податкового законодавства. Зокрема, відповідачем оскаржувана відмова обґрунтована положеннями статті 102 Податкового кодексу України, згідно з яким заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування; встановлено аналогічні строки давності (1095 днів) для проведення перевірок та визначення суми грошових зобов'язань платника контролюючим органом. Фіскальний орган вважав, що це положення (і відповідно строки) поширюються і на випадки коригування податкових зобов'язань до податкових накладних, у тому числі у випадку позивача.
Однак, як на думку позивача, оскільки коригування проведене у зв'язку з виконанням позивачем мирових угод, відповідно таке коригування повністю відповідає вимогам ст.192 Податкового кодексу України. Остання норма не містить строків проведення такого коригування, як не містить прямої вказівки і ст. 102 Податкового кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх незаконними, безпідставними та необґрунтованими.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім корпорації "Енергоресурс-Інвест" є юридичною особою, основним видом господарської діяльності підприємства є оптова торгівля (код КВЕД 46.73).
12.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім корпорації "Енергоресурс-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРК Термотехнолоджі» укладено договір на поставку товарів.
Перелік та вартість товару визначено сторонами договору в рахунку -фактурі № 202 від 12.06.2017 на суму загальну суму 849212,89 грн.
За умовами договору, покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «БРК Термотехнолоджі» внесло аванс у розмірі 400 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №130 від 30.06.2017.
За правилом першої події Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім корпорації "Енергоресурс-Інвест" було виписано та подано на реєстрацію податкову накладну № 21 від 30.06.2017.
У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «БРК Термотехнолоджі» внесло аванс у сумі 450000 з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 169 від 21.07.2017.
За правилом першої події "Торговий дім корпорації "Енергоресурс-Інвест" було виписано та подано на реєстрацію податкову накладну № 11 від 21.07.2017, однак реєстрацію було зупинено.
Згідно квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.08.2017 №9164057992, реєстрацію податкової накладної було зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна не відповідає критеріям ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв ступеня ризиків достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної. Крім того виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД 3920,3926,4016,5911,7306,7307. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, що передбачена пунктом 4 вказаного наказу.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті до реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, які виникають у сфері справляння та адміністрування податків і зборів, визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб, та права і обов'язки платників податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Суд звертає увагу, що з 1 січня 2018 року відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" за №2245-VІІІ від 07.12.2017, визначено певні особливості застосування пункту 201.16 статті 201 ПК України.
Враховуючи те, що спірні правовідносини мали місце як до набрання чинності положень вказаного Закону, так і після цього, суд застосовує редакцію пункту 201.16 статті 201 ПК України, в тому числі інших нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання після 1 січня 2018 року, чинних на час подання для реєстрації податкової накладної за №1 від 16.06.2017, зупинення і відмови у її реєстрації.
Стаття 185 ПК України визначає об'єкти оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України обєктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту, серед іншого, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно пункту 17 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" за №1307 від 31.12.2015, для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному отримувачу (покупцю) як оподатковуваних товарів/послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, постачальник (продавець) складає окремі податкові накладні.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 74.2 статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Постановою Кабінету Міністрів України за №1246 від 29.12.2010 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (надалі по тексту також Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (надалі по тексту також Реєстр).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (надалі по тексту також - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС України в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обовязкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За приписами пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (надалі по тексту також квитанція).
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Підпунктом 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції станом на липень 2017 року) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Досліджуючи доводи позивача щодо наявності достатніх підстав для прийняття відповідачем рішення про зупинення реєстрації податкової накладної №11 від 21.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд виходить із наступних фактичних обставин.
Відповідно до пункту 74.2 статті 74 розділу ІІ, підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 розділу V ПК України (в редакції станом на липень 2017 року) Міністерство фінансів України наказом №567 від 13.06.2017 затверджено "Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (надалі по тексту також Наказ №567).
Як свідчить зміст квитанції за №9146483101 по зупиненню реєстрації податкової накладної від 16.06.2017 за №1, ДФС України сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України за №567 від 13.06.2017 (надалі по тексту також Критерії оцінки ступня ризиків).
Суд погоджується із доводами позивача про недотримання ДФС України норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки відповідачем у квитанції за №9164057992 не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної від21.07.2017 №11, на підставі яких було здійснено зупинення її реєстрації.
Зокрема, у квитанції за №9164057992 зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків. Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від ДФС зазначення конкретного виду критерію.
Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків (чинного на час дії спірних правовідносин, станом на липень 2017 року) містить у собі визначення двох різних критеріїв, а саме: моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС України за такими критеріями:
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право субєкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1. та 215.3.2. пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.
З урахуванням вказаного ДФС України була зобов'язана у квитанції за №9164057992 чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, оскільки таке належне визначення ДФС України прямо впливало на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого тим же наказом Міністерства фінансів України за №567 від 13.06.2017 (надалі по тексту також Вичерпний перелік документів).
В свою чергу, пунктом 1 Вичерпного переліку документів (чинного на час дії спірних правовідносин) у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків визначено конкретний перелік таких документів:
1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;
2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1. та 215.3.2. пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.
Крім того, пункт 2 Вичерпного переліку документів (чинного на час дії спірних правовідносин) встановлює вимоги до письмового пояснення платників податків.
Отже, не зазначення відповідачем чіткого і конкретного критерію оцінки ступеня ризиків (одного із підпунктів пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків) обмежило у спірних відносинах можливості позивача подати належний перелік документів, який необхідний для реєстрації податкової накладної від 21.07.2017 №11.
Крім вказаного, квитанцією за №9164057992 ДФС України запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім корпорації "Енергоресурс-Інвест" надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом №567, та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.
Втім, як зазначено судом вище безпосередній зміст квитанції за №9164057992 в порушення підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, не містить вказівки ні на конкретний вид критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ні на конкретний перелік документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного контролюючим органом ступеня ризику).
Серед інших підстав для зупинення реєстрації накладної в квитанції за №9146483101 ДФС України зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД 3920,3926,4016,5911,7306,7307.
Однак, як встановлено судом із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім корпорації "Енергоресурс-Інвест" надавало контрагенту послуги із постачання/придбання товарів згідно з коду КВЕД 46.73.
Однак, суд погоджується із доводами відповідача, що квитанція №9164057992 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки остання сформована автоматичному режимі і не порушує прав позивача. Крім того, позивачем на вимогу контролюючого органу не було подано усіх необхідних документів для реєстрації податкової накладної.
З приводу вказаних обставин щодо подання позивачем усіх необхідних документів для реєстрації податкової накладної №11 від 21.07.2017, доводів про реальність господарської операції та обґрунтованості відмови у реєстрації податкової накладної, суд виходить із наступного.
Варто зазначити, що у спірному випадку подання для реєстрації податкової накладної і зупинення її реєстрації визначалося постановою Кабінету Міністрів України за №190 від 29.03.2017 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації", а також відповідною редакцією пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України станом на липень 2017 року.
В той же час, згідно вимог пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції станом на травень 2018 року) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених новою постановою Кабінетом Міністрів України від 21.02.2018 за №117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".
Згідно з пунктами 14 і 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого тією ж постановою Кабінетом Міністрів України від 21.02.2018 за №117 (надалі по тексту також Порядок №117) перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 20 Порядку зупинення реєстрації відповідні Комісії при головних управліннях ДФС в областях приймають рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації ПН/РК відповідно до приписів пункту 21 Порядку зупинення реєстрації є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної, на надання яких платнику податків вказано у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної);
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Як встановлено судом та як вбачається із матеріалів справи, позивач правом на подання документів на підтвердження реальності господарської операції не скористався, відповідачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної не приймалося, а наявність недоліків у змісті квитанції №9164057992, за відсутності поданих позивачем контролюючому органу первинних документів не може слугувати самостійною підставою для зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 9, 12, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім корпорації "Енергоресурс-Інвест" відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.С. Мазур