ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 липня 2022 року м. Київ № 640/6640/21
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №595/5 від 16.02.2021 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувані реєстраційні дії були проведені позивачем у повній відповідності до вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», а висновки відповідача не відповідають дійсним обставинам справи. Наголошує, щ скаржником не було доведено факту завдання останньою шкоди проведеними реєстраційними діями.
Ухвалою суду від 17 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що
Ухвалою суду по справі № 640/4174/21 від 23 лютого 2021 року про забезпечення позову, ухвалено зупинити дію наказу «Про задоволення скарги» №595/5 від 16.02.2021 в частині блокування доступу Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, строком на 3 місяці.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФКАПІТАЛ» від 16.12.2020, зареєстровану в Міністерству юстиції України 23.12.2020 за № 39415-33-20, на рішення від 03.11.2020 № 54935452, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо виробничої бази, розташованої за адресою: місто Київ, провулок Фізкультури, будинок 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 862609580000 та рекомендувала:
1. скаргу ТОВ «ПРОФКАПІТАЛ» від 16.12.2020 задовольнити в повному обсязі;
2. скасувати рішення від 03.11.2020 № 54935452, прийняте приватним нотаріусом ОСОБА_1.;
3. тимчасово блокувати доступ приватному нотаріусу ОСОБА_1. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком 3 (три) місяці.
Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила її звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 01.07.2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" (далі також - Закон N 1952), Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року N 1128, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року N 1150 (далі також - Порядок N 1128).
Згідно з частою першою, пунктом 1 частини другої статті 37Закону N 1952 рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Відповідно до абзаців 1, 3 частини третьої статті 37 Закону №1952 рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Згідно з частиною четвертою статті 37 Закону N 1952 днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону N 1952 скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Згідно з частиною дев'ятою статті 37 Закону N 1952 порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації) визначено Порядком N 1128.
Згідно з пунктом 2 Порядку N 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
Згідно з пункту 4 Порядку N 1128, розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян".
Відповідно до пункту 5 Порядку N 1128 Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін'юсту чи іншому територіальному органу.
Згідно з пунктом 8 Порядку N 1128 у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін'юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються.
Якщо під час розгляду Мін'юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін'юстом невідкладно без розгляду її колегіально.
Згідно з пунктом 9 Порядку N 1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Відповідно до абзацу 1 пункту 10 Порядку N 1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Згідно з пунктом 13 Порядку N 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
У поданій скарзі зазначалось, що ТОВ «ПРОФКАПІТАЛ» є власником майнових прав на виробничу базу на підставі договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінним від права власності від 04.06.2020, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною, за реєстровим № 726, укладеного за результатами відкритих торгів (аукціону) та оформленого протоколом № UE-EA-2020-04-10- 000007-Ь від 05.05.2020.
Відповідно до останнього абзацу п. 1.1. ч.1, вказаного Договору майнові права, які є предметом цього Договору, засвідчують усі та будь-які правомочності Покупця цих-майнових прав, які б мав Продавець цих майнових прав (ПАТ «КБ «Хрещатик»), отримати у власність нерухоме майно, зазначене у пункті. 1.1 цього Договору, засвідчують також усі права на здійснення усіх та будь-яких- дій щодо вказаного майна, які мав би Продавець цих майнових прав за цим договором щодо нерухомого майна, вказаного у п. 1.1 Договору.
Таким чином, на підставі зазначеного договору ТОВ «ПРОФКАПІТАЛ» є правонаступником ПАТ «КБ ХРЕЩАТИК», як титульного власника нерухомого майна.
З відомостей Державного реєстру прав встановлено, що позивачем на підставі оскаржуваного рішення було внесено запис про право власності № 38993118 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛОКО» на виробничу базу.
Оскаржуване рішення було прийнято приватним нотаріусом ОСОБА_1. за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 03.11.2020 № 42324334, до якої було додано рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у справі № 910/3377/17 про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРСУМ» на користь ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» виробничої бази, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/3377/17 щодо виправлення помилки у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у справі № 910/3377/17, протоколи загальних зборів учасників ТОВ «ФК «ЛОТО» від 17.06.2016, від 28.05.2020, технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) від 10.02.2009, виданий Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, свідоцтво Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг серії ФК № 602 від 28.07.2015, договір про відкриття кредитної лінії № 643 від 14.11.2006, укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНА» (далі - ТОВ «МОНА»), договір іпотеки від 14.11.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Наталією Володимирівною, за реєстровим № 1368, та додаткові договори до нього, договір № 2017/4-Ю про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог від 23.10.2017, укладений між ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та ТОВ «ФК «ЛОКО», протокол електронних торгів від 29.09.2017, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології», протокол загальних зборів учасників ТОВ «ФК «ЛОКО» від 17.06.2016 № 5, наказ ТОВ «ФК «ЛОКО» від 21.06.2016 № 4-к, протокол загальних зборів учасників ТОВ «ФК «ЛОКО» від 17.06.2016 № 4, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.11.2020.
Водночас на підставі зазначених документів ТОВ «ФК «ЛОКО» набуває усі права ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», зокрема, за договором про відкриття кредитної лінії № 643 від 14.11.2006, укладеним між ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНА», а саме: право вимоги належного виконання боржниками зобов'язань, сплати боржниками грошових коштів, процентів, штрафних санкцій, неустойок, передачі предметів в рахунок виконання зобов'язань, відшкодування за договором страхування тощо.
При цьому, додані до заяви документи не встановлювали підстав набуття права власності ТОВ «ФК «ЛОКО» на виробничу базу.
Суд зазначає, що вичерпний перелік підстав державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім державної реєстрацїї права власності на об'єкт незавершеного будівництва, наводяться у ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права, на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою Укра їни, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання, майна з прилюдних торгів (аукціонів) та сві доцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачем житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою держеною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи госцодарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності Па земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та іншйх речових прав на нерухоме майно; .
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у комунальну чи державну власність;
13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно та акта приймання-передачі нерухомого майна, який є об'єктом довірчої власності;
13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до ст. 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну та прпинення прав на нерухоме майно.
З проаналізованих документів, які були зазначенені, як підстава державної реєстрації, не вбачається, на підставі яких документів державним реєстратором було прийнято рішення про реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «Фінансова Комапнія «ЛОКО», що є порушенням приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 норм чин ного законодавства України в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень має бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
Із вищевикладеного вбачається, що вказані вимоги Закону державним реєстратором виконано не було.
Таким чином, суд погоджується із висновками відповідача про те, що реєстрація права власності на спірне майно є незаконною, здійсненою без належних правових підстав та такою, що порушує права ТОВ «ФК «ПРОФКАПІТАЛ», як правонаступника титульного власника нерухомого майна - ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК».
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №595/5 від 16.02.2021 року, в зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (N 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) N 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа N 802/2236/17-а).
Разом з тим, Європейським Судом з прав людини у своїх рішеннях (у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" від 31.07.2008, у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" від 22.11.95, у справі "Сігма радіо телевіжн ЛТД проти Кіпру" від 21.07.2011, у справі "Путтер проти Болгарії" від 02.12.2010) вироблено позицію, що суди при здійсненні судового контролю за дискреційними адміністративними актами повинні встановити, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів та у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 134, 139, 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1) відмовити повністю»
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги
Суддя Н.Г. Вєкуа