21 липня 2022 року Справа № 160/4215/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
22.02.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради, подана представником позивача - адвокатом Мігульовим О.В., в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради (код ЄДРПОУ 04338948) від 18 серпня 2021 року № 1096-12/VІІІ «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 0,6000 га кадастровий номер 1223582300:01:001:1650 із земель комунальної власності Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області».
В обґрунтування заявлених позовних вимог було зазначено, що Межиріцька сільська рада є органом, який передає земельні ділянки у власність та користування із земель комунальної власності Межиріцької об'єднаної сільської територіальної громади. На підставі частини 2 статті 123 Земельного кодексу України позивач звернувся з клопотанням від 26.05.2021 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, площею 0,6000 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,6707 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1650, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської ради. В клопотанні було зазначено орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання були надані документи, передбачені ч.2 ст.123 ЗК України, а саме: графічні матеріали, із зазначенням бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки, також були додані копії паспорту та РНОКПП позивача. Проте, 27.08.2021 року позивач отримав оскаржуване рішення, яким відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, у зв'язку з тим, що за видом сільськогосподарських угідь ця земельна ділянка має угіддя - пасовища.
Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним, оскільки відповідачем порушено строк прийняття оскаржуваного рішення та відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з підстави, яка не передбачена частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов; витребувано у відповідача додаткові докази.
Копію ухвали направлено засобами поштового зв'язку сторонам у справі. Відповідно до наявних у матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень позивачем та його представником отримано копію ухвали про відкриття провадження 26.04.2022, а відповідачем разом із копією адміністративного позову - 19.04.2022. Тобто, строк на подання відзиву до 04.05.2022.
Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 30.04.2022 за правилами статті 262 КАС України, проте судом продовжено розгляд справи до збігу терміну на подання відзиву на позов та у зв'язку з перебуванням у період з 25.04.2022 по 27.05.2022 головуючого судді Юхно І.В. у відпустці, з урахуванням того, що а 28.05.2022-29.05.2022 були вихідними днями, питання про можливість розгляду справи по суті вирішувалось судом у перший робочий день - 30.05.2022.
Суд зазначає, що станом на 30.05.2022 ані відзиву на позов, ані витребуваних судом доказів до суду не надходило.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2022:
- вирішено подальший розгляд адміністративної справи №160/4215/22 здійснювати за правилами загального провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні 21 червня 2022 року об 11:20 год.;
- повторно витребувано від Межиріцької сільської ради для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: - рішення Межиріцької сільської ради від 18 серпня 2021 року № 1096-12/VІІІ «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 0,6000 га кадастровий номер 1223582300:01:001:1650 із земель комунальної власності Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області» з всіма документами, на підставі яких воно прийнято; встановлено для подання витребуваних доказів до 20.06.2022.
10.06.2022 засобами телекомунікаційного зв'язку на електронну адресу суду від Межиріцької сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що рішенням Межиріцької сільської ради від 18 серпня 2021 року №1096-12/УІІІ гр. ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, у зв'язку з тим, що за видом сільськогосподарських угідь дана земельна ділянка має угіддя - пасовища.
На думку відповідача, городництво здійснюється на ріллі, відповідно до ч.2 ст. 36 Земельного кодексу України на ній забороняється спорудження капітальних будівель і споруд та закладення багаторічних насаджень, одночасно ч.3 ст.36 Земельного кодексу України передбачає, що на земельних ділянках, наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Згідно із КВЦПЗ землі сільськогосподарського призначення поділені на 14 видів (коди 01.01-01.14), серед яких 01.07 «Для городництва» та 01.08 «Для сінокосіння і випасання худоби». Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) визначає, що рілля (код за КВЗУ 001.00) включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Натомість, пасовища (код за КВЗУ 002.02) включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.
Відповідач вказує, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка площею 11,6707 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1650 за видом сільськогосподарських угідь має угіддя - пасовища. Експлікація земельних угідь відповідно до Витягу ДЗК: - площа земельної ділянки - 11,6707 га, з них під дорогами, зокрема під ґрунтовими - 0,1316 га, пасовища - 11,5319 га. З аналізу ст. 34 Земельного кодексу України слідує, що ці земельні ділянки можна використовувати виключно для сінокосіння та/або випасання худоби. Отже, земельна ділянка, яку позивач бажає отримати в оренду і щодо якої ним подано клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, відноситься до пасовища та не є земельною ділянкою, призначеною для ведення городництва, оскільки останнє суперечить виду угіддя (пасовища).
Щодо порядку, строків прийняття оскаржуваного рішення та повідомлення позивача про розгляд клопотання, відповідач посилається на те, що організація розгляду питань та прийняття сільською радою, в межах своїх повноважень, рішень здійснюється відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Межиріцької сільської ради. 14 липня 2021 року на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, охорони пам'яток історичного середовища та благоустрою було розглянуто клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 0,6000 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,6707 га кадастровий номер 1223582300:01:001:1650, яка розташована на території Межиріцької сільської ради та підготовлено проект рішення Межиріцької сільської ради по зазначеному клопотанню. На 12 сесії Межиріцької сільської ради VIII скликання було розглянуто 119 питань, з них 102 - земельні питання, враховуючи питання гр. ОСОБА_1 . Межиріцька сільська рада не має технічної та фінансової можливості письмово повідомляти та запрошувати громадян для участі у засіданнях ради.
До відзиву на позов в якості додатків відповідачем було додано: копію оскаржуваного рішення, його проєкту та заяви позивача з доданими до неї матеріалами. Інших доказів правомірності оскаржуваного рішення Межиріцькою сільською радою до суду надано не було.
Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказані документи до розгляду.
21.06.2022 сторони у підготовче судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 3 статті 193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 30.07.1997 Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 02.11.2016 Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_3 , позивач має право на пільг, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
ОСОБА_1 звернувся до Межиріцької сільської ради з клопотанням від 26.05.2021 (вх.№621 від 01.09.2021), якому просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, площею 0,60 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,6707 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1650, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
В якості додатків до заяви позивачем було додано:
- копію паспорту;
- копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
- копію посвідчення учасника бойових дій;
- графічні матеріали, із зазначенням місця розташування земельної ділянки та її розмір, з яких вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223582300:01:001:1650 має цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність чи користування громадянам чи юридичним особам).
18.08.2021 Межиріцькою сільською радою прийнято рішення №1096-12/VІІІ «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 0,6000 га кадастровий номер 1223582300:01:001:1650 із земель комунальної власності Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області», яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва площею 0,60 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької сільської ради кадастровий номер 1223582300:01:001:1650 площею 11,6707 га, у зв'язку з тим, за видом сільськогосподарських угідь дана земельна ділянка має угіддя - пасовища. Експлікація земельних угідь відповідно до Витягу ДЗК: площа земельної ділянки - 11,6707 га з них під дорогами, зокрема під ґрунтовими 0,1316 га, пасовища -11,5391 га.
Не погоджуючись з відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частинами 1-3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передача спірної земельної ділянки в оренду для городництва, із земель комунальної власності Межиріцької сільської ради має здійснюватися Межиріцькою сільською радою без проведення земельних торгів, з дотриманням процедури, визначеної статтею 123 ЗК України.
Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Частиною 2 статті 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
На підставі частини 3 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 6 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані вимоги статті 123 ЗК України та подано відповідачу відповідний пакет документів для вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва.
У частині 3 статті 123 ЗК України наведено вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 123 ЗК України.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена в постанові від 11.11.2020 у справі № 120/1563/19-а, та підлягає обов'язковому врахуванню судом під час розгляду вказаної справи в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що спірна земельна ділянка за видом сільськогосподарських угідь є «пасовищем».
З положень статті 79-1 ЗК України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.
Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій», відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Згідно частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (частини 2, 3 статті 19 ЗК України).
Землі запасу, не є окремою категорією земель і можуть бути будь-якого цільового призначення.
Землями запасу визнаються всі землі, не переведені у власність або не надані у постійне користування, а також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 140 i 141 Земельного кодексу України.
Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. На землі запасу розповсюджуються вимоги щодо цільового призначення земель конкретної категорії, в межах якої вони перебувають.
Так, з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1223582300:01:001:1650 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.
За приписами частин 1, 2 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно до статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Отже, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами ЗК України та інших законів з питань землеустрою.
Суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідачем не надано до суду жодного доказу про створення на обраній позивачем земельній ділянці пасовища.
Так, матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.
Крім того, суд наголошує, що відповідно до вимог ЗК України сільськогосподарські угіддя, зокрема, пасовища, можуть бути переданні громадянам в користування (оренду) для ведення городництва.
Поряд із цим, підстава відмови зазначена в рішенні №1096-12/VIII від 18.08.2021 не відповідає єдиній підставі, яка передбачена частиною 3 статті 123 ЗК України.
Відсутність належного мотивування підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.
Поряд із цим, суд акцентує увагу, що відповідачем під час судового розгляду справи жодним чином не було спростовано порушення Межиріцькою сільською радою законодавчо встановленого місячного строку розгляду клопотання позивача про на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки посилання на невключення до порядку денного сесії ради питання щодо розгляду клопотання позивача не є законодовчо визначеною підставою для порушення відповідачем визначеного частиною 3 статті 123 ЗК України строку для розгляду такого клопотання.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку проте, що оскаржене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки в силу п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, то судові витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Межиріцької сільської ради (місцезнаходження: 51473, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с.Межиріч, пров. Виконкомівська, 1; код ЄДРПОУ 04338948) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради від 18.08.2021 №1096-12/VІІІ «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 0,6000 га кадастровий номер 1223582300:01:001:1650 із земель комунальної власності Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області».
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Юхно