ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 липня 2022 року м. Київ № 640/29474/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцеву М.А., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
доОкремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )
про про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) та просить суд:
- визнати протиправним дії Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно з урахуванням грудня 2015 року як місяця для обчислення споживчих цін (базовий місяць);
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення споживчих цін (базовий місяць).
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що з грудня 2015 року по березень 2016 йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що суперечить положенням абзацу 2 частини 3 статті 9 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, позивач вказує, що за наслідком отримання ним довідки про суму ненарахованої та невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по березень 2016 року встановлено, що відповідачем було застосовано як базовий місяць грудень 2015 року для обчислення суми індексації грошового забезпечення, у той час коли слід застосовувати січень 2008 року як місяць для обчислення споживчих цін (базовий місяць).
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній вказує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та посилаючись на вимоги пункту 292 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 просить суд замінити неналежного відповідача, адже остаточний розрахунок при звільненні мав бути здійснений Головним центром оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України.
Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де він наполягає на тому, що належним відповідачем у справі є ОКПП «Київ» ДПС України, а базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.
У свою чергу, представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де фактично наводить аналогічні доводи й твердження, що й у відповіді на відзив на позовну заяву та вказує на те, що остаточний розрахунок повинен здійснювати Головний центр оперативного документування та оперативно-технологічних заходів Державної прикордонної служби.
Разом з цим досліджуючи матеріали справи суд вказує, що як у відзиві на позовну заяву від 09.11.2021, так і в запереченнях на відповідь на відзив від 22.11.2021 представником відповідача заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, а саме - Головний центр оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача заперечує проти заміни неналежного відповідача та вважає, що належним відповідачем у справі є ОКПП «Київ» ДПС України.
Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності правових підстав для заміни неналежного відповідача в межах адміністративної справи №640/29447/21 суд вкаже про наступне.
У відповідності до частин 1-6 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника ОКПП «Київ» від 07.04.2016 №52-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 (Західне регіональне управління Державної прикордонної служби).
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 23.01.2020 №61-ОС підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 03.02.2020 №21-ОС ОСОБА_1 із 03.02.2020 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
У той же час, представник відповідача мотивуючи заявлене клопотання про заміну неналежного відповідача посилається на пункт 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, що затверджено Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, яке регулює виплати при звільненні з військової служби на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідач як суб'єкт владних повноважень в обґрунтування заявленої позиції не надав докази, що підтверджують можливість застосування до спірних правовідносин пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, що затверджено Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009.
Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ (Далі - Закон №2017-ІІІ) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
Статтею 18 Закону №2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Адже, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є його складовою, виплата індексації грошового забезпечення мала здійснюватись при виплаті належного грошового забезпечення (усіх його складових) за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
Підсумовуючи суд зазначає, що проходження служби, переведення військовослужбовця з військової частини жодним чином не позбавляє його права на отримання виплат, на які останній мав право, проте не отримував під час проходження служби з незалежних від нього обставин.
Отже, приймаючи до уваги наведене суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про заміну неналежного відповідача у справі №640/29474/21.
Керуючись ст. ст. 48, 248, 256, 294 КАС України, суд -
Відмовити Окремому контрольно-пропускному пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (АДРЕСА_1 НОМЕР_4) у задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача в адміністративній справі №640/29474/21.
Ухвала окремо не оскаржується, проте заперечення на неї можуть бути викладенні сторонами за наслідком апеляційного оскарження рішення по суті.
Суддя М.А. Бояринцева