ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 липня 2022 року м. Київ № 640/23626/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР ВП: 44116011), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2021 № 0112310-2408-2652.
Позиція позивача.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано розміру ставки податку, визначеного підпунктом 5.1 пункту 5 Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме - в частині розмежування ставок податку окремо для будівель, віднесених до житлової нерухомості у розмірі 1,12 % та окремо для допоміжних (нежитлових) приміщень у розмірі 0,4 % з урахуванням інформації про розмір об'єкта оподаткування, загальна площа якого становить 451,50 кв.м., а житлова площа - 170,1 кв. м., що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позиція відповідачів.
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління ДПС у місті Києві стверджував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та з урахуванням всіх обставин справи, оскільки відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.41 цього пункту.
При цьому додав, що відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в т.ч. його часток, яка становить 1,12%.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 02.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 07.12.2021 здійснено заміну відповідача на правонаступника - Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДР ВП: 44116011.
Встановлені судом обставини.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.07.2016 № 63910081, ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 15.07.2016 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . загальною площею 451,5 кв.м.
Як видно з матеріалів справи, 29.04.2021 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0112310-2408-2652, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за 2020 рік у розмірі 17 633,84 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості.
Позивач вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п/п. 266.1.1. ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до п/п. 266.2.1. ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п/п. 266.3.1. ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
У свою чергу, відповідно до п/п. 266.3.2. ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п/п 266.4.1. ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
Згідно з п/п 266.4.2. ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Відповідно до п/п. 266.5.1. ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п/п. 266.6.1. ПК України).
Так, рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 прийнято «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Києві» (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 N 1910/5974) (далі - Положення).
Відповідно п. 4.1 Положення база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до п. 5.1 Положення ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Підпунктом 5.2.1. Положення визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та /або нежитлової нерухомості встановлюються: відповідно до таблиці № 1 до цього Положення.
Відповідно до таблиці № 1 до Положення (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин, ставка податку за 1 кв. метр на житлові будинки для фізичних осіб становить 1,5004 відсотків (1,5%) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.
При цьому, до зазначеної ставки застосовано примітку « 4», яка під таблицею № 1 до Положення свідчить про те, що з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року до ставки податку об'єктів нерухомості, що класифікуються за цими підкласами, для фізичних осіб застосовується понижуючий коефіцієнт 0,75.
Тобто, зазначене свідчить про те, що ставка податку об'єкта нерухомості у період з 01.01.2019 по 31.12.2020 складає 1,125% (1,5%*0,75, де 1,5% - ставка податку за 1 кв. метр на житлові будинки для фізичних осіб; 0,75 - понижуючий коефіцієнт).
В той же час, статтею 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2020 рік» передбачено, що мінімальна заробітна плата на 01.01.2020 складає 4723 грн., у зв'язку з чим сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки становить 53,13 грн. (4723 грн.*1,125%).
Як вже було зазначено вище відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо обута нерухомого майна від 20.07.2016 № 63910081, ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 15.07.2016 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . загальною площею 451,5 кв.м.
Тобто, оподатковувана площа об'єкта оподаткування (451,5 кв.м.), з урахуванням пільги (120 кв.м.) із сплати податку для житлового будинку, передбаченої п/п. «б» п/п. 266.4.1 ПК України та п. 4.1 Положення становить 331,5 кв.м. (451,5 - 120 = 331,5), у зв'язку з чим податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік по об'єкту оподаткування, що належать ОСОБА_1 (житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) становить 17612,60 грн.
Натомість з матеріалів позовної заяви, зокрема, податкового повідомлення-рішення від 29.04.2021 № 0112310-2408-2652 видно, що податковим органом позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами, які є власниками житлової нерухомості за період 2020 року у розмірі 17613,84 грн., у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 29.04.2021 № 0112310-2408-2652 на суму 1,24 грн. (17613,84 грн. - 17612,60 грн.).
Посилання позивача у позовній заяві на те, що ставка податку за 1 квадратний метр бази оподаткування: має становити 1,12 відсотків для житлової площі, тобто на 170,10 кв.м. та 0,4 відсотка для допоміжних (нежитлових) приміщень на 281,4 кв.м., є помилковим, оскільки згадуваним Положенням передбачена єдина ставка податку за 1 кв. метр у розмірі 1,500 відсотка з урахуванням коефіцієнту 0,75 для фізичних осіб для усіх місць розташування (зональності), тобто як для житлової так і не для нежитлової площі.
При цьому, відповідно до таблиці № 1 до Положення ставка податку у розмірі 0,400 відсотка (0,4%) передбачена виключно для наземних та підземних гаражів, а відтак не містять згадки про застосування такої ставки до нежитлових (допоміжних) приміщень будівель житлових.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України у повному обсязі не доведено законності оскаржуваного рішення в частині на суму 1,24 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення від 29.04.2021 № 0112310-2408-2652 в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню на суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами, які є власниками житлової нерухомості за період 2020 року у розмірі 1,24 грн. (17613,84 грн. - 17612,60 грн.).
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково на суму 1,24 грн., понесені витрати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2021 № 0112310-2408-2652, прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві в частині - на суму 1,24 грн. (17 613,84 грн. - 17 612,60 грн.).
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін