ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 липня 2022 року м. Київ № 640/19240/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., розглянувши заяву представника позивача про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Командування сил логістики Збройних Сил України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 33 наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.06.2021 №79 увільнення позивача від займаної посади і зарахування у розпорядження Командувача Сил логістики Збройних Сил України з часу його видання та поновлення на посаді.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року залишено без змін.
Рішення Окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року набрало законної сили 27 січня 2022 року.
03 лютого 2022 року позивачем до суду подано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме перегляд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року в адміністративній справі №640/19240/21.
23 лютого 2022 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді Вєкуа Н.Г., у зв'язку з тим, що на думку позивача, існують обставини, які викликають сумнів в безсторонності та неупередженості судді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2022 року відвід судді Вєкуа Н.Г. в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинними, а саме перегляд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року в адміністративній справі №640/19240/21 - визнано необґрунтованим. Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішення питання про відвід судді Вєкуа Н.Г. здійснювалось суддею Каракашьяном С.К., який не входить до складу суду, що розглядає справу №640/19240/21 відповідно до витягу з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022, у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року суддею Каракашьян С.К. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Вєкуа Н.Г. від розгляду зави про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме перегляд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року в адміністративній справі №640/19240/21, - відмовлено, з тих підстав, що твердження заявника про сумніви в неупередженості судді Вєкуа Н.Г. є необґрунтованими та не підтверджуються належними і допустимими доказами, а подана заява про відвід судді немотивована.
01 липня 2022 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді Вєкуа Н.Г. від розгляду зави про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме перегляд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року в адміністративній справі №640/19240/21.
На обґрунтування заяви позивач вказує, що порушення вчинені суддею Вєкуа Н.Г. не мають характеру простої суддівської помилки, а містять ознаки умисних дій. Також, зауважує, що факт його звернення до Вищої Ради Правосуддя зі скаргою від 08.01.2022 року щодо дисциплінарного проступку судді Вєкуа Н.Г., також може негативно вплинути на об'єктивність судді під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Розглянувши вказану заяву суд дійшов висновку про її необґрунтованість та безпідставність з огляду на таке.
Так, статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) визначений перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Отже, головна мета відводу/самовідводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи; запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Як вказує позивач в обґрунтування заяви про відвід судді, підставою в цілому для відводу заявник вважає, недоброчесною процесуальною поведінкою судді під час розгляду справи по суті: умисне відхилення аргументів позивача щодо суті спору, що є іншими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами статей 72-77, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодної з передбачених ч. 1 ст. 36 КАС України підстав відводу (самовідводу).
Разом з цим, частиною 1 ст. 57 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту: "Я, (ім'я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя".
Запровадження законодавцем правового інституту присяги судді та повсякденна дія цього правового інституту спростовує обґрунтованість доводів, наведених у заяві про відвід судді.
Відвід судді від участі у справі за цією підставою об'єктивно матиме маніпулятивний характер та штучно призведе до обрання особою найбільш сприятливих (за будь-якими власними чи-то уявними, чи-то реальними міркуваннями або уподобаннями) умов розгляду ініційованого спору, що прямо суперечить приписам ст. 31 КАС України.
Суд зазначає, що у разі наявності у позивача сумнів у неупередженості судді позивач повинен був обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.
Між тим, чітко сформульованим застереженням ч.4 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При вирішенні заяви про відвід суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, а також проаналізувавши викладені в заяві позивача доводи, суд приходить до висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді у даній справі. Заява не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь судді у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 та статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України та судом таких обставин також не встановлено, з огляду на що суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Крім того, суд наголошує, що заявником повторно подано через канцелярію суду заяву про забезпечення позову та відвід суду аналогічну за змістом від попередньої, що свідчить про недобросовісне використання позивачами (заявниками) свого права на звернення до суду, всупереч завданням, меті та принципам адміністративного судочинства.
Таким способом позивач домагаються вирішення (задоволення) заяв про забезпечення позову та відводу, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та відводу судді, що є неприпустимим для судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 36-41, 90, 211, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відвід судді Вєкуа Н.Г. в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме перегляд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року в адміністративній справі №640/19240/21 - визнати необґрунтованим.
2. Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передати заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Суддя Н.Г. Вєкуа