ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 липня 2022 року м. Київ №640/34572/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доСекретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- ОСОБА_2 ;
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо фактичного ненадання позивачу інформації на заяву від 29.10.2021 та 01.11.2021 та нездійснення відповідних заходів;
- зобов'язати відповідача у строк не пізніше п'яти днів з дня набрання постанови суду по справі за цим позовом законної сили:
- забезпечити належне виконання посадовими особами ПрАТ "Українське Дунайське Пароплавство" вимог закону України "Про звернення громадян";
- притягти ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП, який протиправно не надав інформацію;
- скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 212-3 КУпАП відносно правопорушника ОСОБА_2 , який протиправно не надав інформацію;
- направити до Міністерства інфраструктури України, що є вищим органом управління ПрАТ "Українське Дунайське Пароплавство", акти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на вищезазначене порушення права позивача на доступ до інформації з метою їх усунення та надання запитуваних відомостей/документів;
- надати позивачу письмову відповідь стосовно поставлених у цій вимозі питань, а також надати копію адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 212-3 КУпАП, складеного відносно правопорушника ОСОБА_2 , який протиправно не надав інформацію.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправну бездіяльність щодо фактичного ненадання позивачу інформації на заяви від 29 жовтня 2021 року та 01 листопада 2021 року, що порушує права позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року, відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що відповідачем надано відповідь у межах наданих повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Розпорядженням керівника апарату суду від 11 травня 2022 року №543, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, в провадженні якої перебувала адміністративна справа №640/907/21, відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями, за результатами якого визначено суддю Шейко Т.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року справу №640/34572/21 прийнято до свого провадження суддею Шейко Т.І.
Третя особа - ОСОБА_2 подав письмові пояснення, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» надало відповідь на усі заяви позивача, а тому відсутня бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його заяв.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, пояснення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 01 листопада 2021 року отримана відповідь (лист №ЮС-794 від 28 жовтня 2021 року) ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» за підписом в.о. начальника ЮС ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» Іскрова Костянтина Михайловича, в якій позивачу було відмовлено.
З метою відновлення своїх порушених прав позивач звернувся листами від 29 жовтня 2021 та від 01 листопада 2021 року до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в яких зокрема просив:
- забезпечити належне виконання посадовими особами ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» вимог закону України «Про звернення громадян»;
- притягти ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ізмаїльським MB УМВС в Одеській області від 17.08.2006) до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП, який протиправно не надав заявнику інформацію;
- скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 212-3 КУпАП відносно правопорушника ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ізмаїльським MB УМВС в Одеській області від 17.08.2006), який протиправно не надав заявнику інформацію;
- направити до Міністерства інфраструктури України, що є вищим органом управління ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство», акти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на вищезазначене порушення права заявника на доступ до інформації з метою їх усунення та надання запитуваних заявником відомостей/документів;
- надати ОСОБА_1 письмову відповідь стосовно поставлених у цій вимозі питань, а також надати копію адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 212-3 КУпАП, складеного відносно правопорушника ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ізмаїльським MB УМВС в Одеській області від 17.08.2006), який протиправно не надав заявнику інформацію.
Секретаріат уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16 листопада 2021 року надав відповідь- листи №34840.4/В-2036.3/21/48 та № 34841.4/В-20278.3/21/48 від 16 листопада 2021 за підписом регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області Ярослава Домбровського. В зазначених листах позивачу запропоновано звертатись зі скаргою до правоохоронних органів та територіальних органів Держпраці стосовно питань, піднятих позивачем в заявах.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що оскільки до скарги позивача від 29 жовтня 2021 року не було додано копії його звернення до ПрАТ «УДП», на яке йому не надано відповідь ПрАТ «УДП», зазначене унеможливлювало здійснення аналізу на предмет ймовірного порушення працівниками Товариства вимог чинного законодавства та віднесення його до компетенції Уповноваженого.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначено, що Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Положеннями статті 20 Закону України Про звернення громадян передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Порядок розгляду заяв (клопотань) визначено, зокрема, в статті 15 зазначеного Закону, відповідно до якої, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
На підставі статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Вказані конституційні положення, а також положення Закону України «Про звернення громадян» містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб'єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов'язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року (справа №826/13400/16-а), аналізуючи наведені норми за схожих фактичних обставин, зробив висновок, що спеціальних строків розгляду звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які б відрізнялись від визначених у Законі України «Про звернення громадян», положення статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не містять.
Таким чином, на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поширюється строк розгляду звернень не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. При цьому у разі якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Загальний строк на вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до частини шостої статті 16 Закону України «Про звернення громадян» до скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Як вбачається з матеріалів справи, до скарги позивача від 29 жовтня 2021 не було додано копії його звернення до ПрАТ «УДП», на яке позивачу не було надано відповідь ПрАТ «УДП», відповідно, зазначене унеможливлювало здійснення аналізу на предмет ймовірного порушення працівниками Товариства вимог чинного законодавства та віднесення його до компетенції Уповноваженого.
Листом відповідача від 16 листопада 2021 року №34840.4/В-20036.3/21/48 позивачу надано роз'яснення вимог законодавства щодо подання наявних копій документів. Серед іншого позивачу повідомлено, що після усунення недоліків його скарги він може звернутися повторно до відповідача.
04 листопада 2021 року до відповідача надійшла вимога позивача від 01 листопада 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 212-3 КУпАП. Вказана вимога зареєстрована у системі електронного документообігу відповідача «Megapolis.Doc.Net» за № В-20278.3/21.
Із вказаної вимоги вбачається, що позивач відповідь на заяву №1 від 04 жовтня 2021 року від ПрАТ «УДП» отримав, проте не погоджується із змістом вказаної відповіді.
У зв'язку з цим листом відповідача №34841.4/В-20278.3/21/48 від 16 листопада 2021 року позивачу роз'яснено, що його вимога про притягнення ОСОБА_2 з до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 212-3 КУпАП, не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Диспозиція частини шостої статті 212-3 КУпАП передбачає відповідальність за незаконну відмову у прийнятті та розгляді звернення, інше порушення Закону України «Про звернення громадян».
Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача №1 від 04 жовтня 2021 року ПрАТ «УДП» розглянута і надана відповідь, яку позивач отримав 01 листопада 2021 року. Отже, вимоги Закону України «Про звернення громадян» щодо об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяви чи скарги та письмового повідомлення громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення ПрАТ «УДП» були дотримані.
Ураховуючи вказане, підстави для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 212- 3 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 були відсутні.
В той же час, позивач не погоджувався із змістом відповіді ПрАТ «УДП» від 28 жовтня 2021 року №ЮС-794.
Ураховуючи вказане, листом відповідача №34841.4/В-20278.3/21/48 від 16 листопада 2021 року позивачу роз'яснено, що дія Закону України «Про звернення громадян» не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 49 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Форма довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) затверджена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 439).
За ненадання довідки (документів) на підставі звернення громадян передбачена адміністративна відповідальність згідно статті 41 КУпАП. Так, порушення терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України «Про звернення громадян», або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, у разі не надання підприємством довідки про роботу та заробітну плату громадянин має право звертатися до відповідних контролюючих органів (Держпраці), правоохоронних органів (з відповідними наслідками реагування), а також до суду.
Відповідно до статті 255 КУпАП протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 41 КУпАП, складаються уповноваженими посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю і до компетенції якої зокрема входить складання у випадках, передбачених законом, протоколів про адміністративні правопорушення, розгляд справ про такі правопорушення і накладення адміністративних стягнень.
Отже, з огляду на викладені вище норми законодавства, скаргу про ненадання позивачу на його вимогу довідки про його роботу на підприємстві та отриману заробітну плату, а також про притягнення до відповідальності винних у цьому осіб позивач мав надіслати до Держпраці.
Щодо твердження позивача про підписання відповідей відповідача неповноважною особою інформую, зокрема, що ОСОБА_3 працює у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на посаді головного спеціаліста Відділу регіонального представництва в південних областях із розташуванням робочого місця у місті Одесі, слід вказати на наступне.
Як наголошує відповідач, повноваження щодо розгляду звернень громадян та роз'яснення заходів, які має вжити особа, що подала звернення до Уповноваженого надані ОСОБА_3 відповідно до доручення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 22 вересня 2021 року №180/д, яка наявна в матеріалах справи. А тому суд вважає доводи позивача щодо неналежної особи, яка підписала відповіді на його заяви, необґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 101 Конституції України передбачено, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує, зокрема, за зверненнями громадян України.
Крім того, поняття «дискреція» при розгляді Уповноваженим звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, охоплює його повноваження (права і обов'язки), визначені статтею 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та полягає у врахуванні й оцінці наведених у зверненні обставин та прийнятті Уповноваженим відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» рішення про: відкриття провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; роз'яснення заходів, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; направлення звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; відмову в розгляді звернення.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі №640/5681/19 (адміністративне провадження №К/9901/33907/19) визначено, що зобов'язання Омбудсмена в межах повноважень вирішити питання щодо реалізації повноважень, передбачених пунктами 11, 12, 14 частини першої статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», а також притягнення винних працівників до відповідальності буде втручанням у дискреційні повноваження Омбудсмена.
Необхідно зазначити, що відповідно до статті 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
Тобто Уповноважений не підміняє функцій та повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю або суду.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене вище вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити дії є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, оскільки його звернення було належно розглянуто в межах компетенції Уповноваженого відповідно до законів України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та «Про звернення громадян», у зв'язку з чим адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко