ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 липня 2022 року м. Київ № 640/3674/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Міністерства внутрішніх справ України
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про скасування постанови, -
Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС, відповідач) з вимогою: скасувати постанову державного виконавця Торбинської О.М. відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 22.01.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні № 63799397 на підставі п.1, 3 ст.18, ст.63, ст.75 Закону України «Про виконавче провадження».
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивача зазначає про протиправність висновків відповідача щодо наявності підстав для застосування до МВС України штрафних санкцій, оскільки неможливість вчасного виконання судового рішення викликана об'єктивними причинами - епідеміологічної ситуації в країні і високого рівня захворювань короновірусом серед членів Комісії, до повноважень якої і віднесено фактичне виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 у справі №620/1229/20. Про вказані обставини, а також про те, що розгляд відповідного питання включено до порядку енного засідання Комісії, було повідомлено державного виконавця з проханням відкласти проведення виконавчих дій. Натомість, 22.01.2021 виконавцем винесено постанову про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн у зв'язку з невиконанням рішення суду.
Заперечуючи проти наявності підстав для задоволення вимог позову відповідач стверджує про правомірність дій державного виконавця, який на 22.01.2021 не мав інформації щодо виконання боржником рішення суду. Як свідчать матеріали виконавчого провадження повідомлення позивача про фактичне виконання рішення суду надійшло до Департаменту ДВС лише у лютому 2021 року, у зв'язку із чим 24.02.2021 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 63799397 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Зважаючи на викладені обставини відповідач просить суд відмовити у задоволені позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 22.02.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.
22.03.2021 на виконання вимог ухвали суду представник позивача надіслав додаткові документи по справі, а саме: пояснення щодо направлення копії позову з додатками на адресу відповідача та платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору.
26.03.2021 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі і призначення її до розгляду.
На підставі наданих сторонами документів і матеріалів судом встановлено такі обставини.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 у справі №620/1229/20 зобов'язано МВС України розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2020 та прийняти рішення щодо надання або відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка.
22.09.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист №620/1229/20.
03.12.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №63799397.
29.01.2020 боржник - МВС України звернувся до державного виконавця із заявою, в якій, посилаючись на Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом МВС України від 23.05.2019 №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.06.2019 за № 588/33559, повідомив, що саме утворена в апараті відповідача Комісія МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - Комісія) наділена повноваженнями приймати на своїх засіданнях рішення, що визначене у резолютивній частині судового рішення. При цьому, засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини її загального складу. Боржник також вказує на положення постанов Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (зі змінами) та «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236, відповідно до рекомендацій яких частину працівників МВС України переведено на дистанційну форму роботи в режимі реального часу. У своїй заяві від 29.01.2020 МВС України також повідомляє про високий рівень захворювання у тому числі серед членів Комісії, що унеможливлює проведення засідання Комісії та виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 у справі №620/1229/20. Одночасно боржник інформує вказаним листом державного виконавця про те, що з метою належного виконання рішення суду у справі №620/1229/20 розгляд питання надання відповідного статусу ОСОБА_1 включено до порядку денного засідання Комісії та буде розглянуто на найближчому засіданні.
22.11.2021 державним виконавцем в рамках ВП №63799397 винесена постанова про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду.
Не погоджуючись з наведеною постановою МВС України звернулась до суду із цим позовом.
Оцінюючи рішення відповідача суд виходить з такого.
Так, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
В статті 1291 Основного Закону закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Аналогічне положення закріплено і в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлюється, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частин першої - третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Як свідчать матеріали справи, у постанові державного виконавця від 03.12.2020 про відкриття виконавчого провадження боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Згідно відбитку штемпеля вхідної кореспонденції на супровідному листі до вищевказаної постанови від 03.12.2020, остання була отримана МВС України 11.12.2020 (вх.№814112). При цьому останній день для виконання постанови державного виконавця має вважатися саме 25.12.2020.
29.12.2020 боржник повідомив про наявність об'єктивних обставин, що перешкоджають виконанню вимоги державного виконавця у визначений ним термін.
При цьому, на підставі наданих сторонами доказів судом встановлено, що 19.01.2021 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 у справі №620/1229/20 Комісією МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни прийнято рішення №1/XV/XXVI/1 щодо гр. ОСОБА_1 , про відмову в наданні йому статусу учасника бойових дій.
Тобто, судове рішення фактично виконане 19.01.2021.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Викладена норма вказує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Отже, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Верховний Суд при оцінці рішення державного виконавця про накладення шьрафу на боржника за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій акцентує увагу на тому, що накладення такого штрафу є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Як свідчать матеріали справи, і не заперечується відповідачем, до дати прийняття державним виконавцем рішення про накладення на боржника штрафних санкцій Департаментом було отримано листа від МВС України, в якому повідомлялось про наявність об'єктивних, непереборних і не залежних від волі боржника обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення у термін, який визначений державним виконавцем.
При цьому, доказів вжиття державним виконавцем заходів для з'ясування питання щодо продовження існування на час прийняття оскаржуваної постанови об'єктивних перешкод у виконанні боржником рішення суду матеріали виконавчого провадження не містять.
Разом з тим, судом враховується, що повідомлення МВС України про повне виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 у справі №620/1229/20 19.01.2021 (тобто до прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови від 22.01.2021) направлено на адресу Департаменту ДВС супровідним листом від 22.01.2021 (вих.№63799397/20.01/18), однак отримано відповідачем тільки 22.02.2021 (вх.№4262-26-21). Отже, на час накладення штрафних санкцій на боржника за невиконання судового рішення у державного виконавця дійсно була відсутня інформація про фактичне виконання рішення суду.
Однак, наведена обставина не спростовує висновків суду щодо протиправності переконання державного виконавця щодо наявності правових підстав для накладення на МВС України штрафних санкцій за невиконання судового рішення без поважних причин, оскільки усунення станом на 22.01.2021 таких причин, які об'єктивно перешкоджали боржнику виконати судове рішення, державним виконавцем не перевірена, а відтак і достеменно не встановлена.
Наведене вказує на порушення державним виконавцем принципів, яких має дотримуватись суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішення (вчиненні дії): обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України), розсудливості (пункт 6 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України) та пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, факт виконання боржником рішення суду 19.01.2021 спростовує наявність підстав для застосування до нього санкцій на підставі статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» 22.01.2021.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини, суд дій дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
1. Позов Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.
2. Скасувати постанову державного виконавця Торбинської О.М. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.01.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні № 63799397.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено у визначені частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України строки до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України
Позивач: Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10; ідентифікаційний код 00032684)
Відповідач: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622)
Суддя Н.А. Добрівська