ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 липня 2022 року м. Київ № 640/39733/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2021 №59125070908, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Мотивуючі позовні вимоги позивач посилається на положення пункту 292.4 статті 292 Податкового кодексу України та стверджує, що нею реалізувались будівельні матеріали в рамках виконання договору комісії, що вказує на те, що доходом не є та не може бути загальна сума отриманих коштів від реалізації товару, а є доходом виключно сума комісійної винагороди.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, представник ГУ ДПС у м. Києві вказує, що враховуючи положення пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України позивач при здійсненні господарської діяльності з 26.03.2018 мала застосовувати РРО, про те не застосовувала, а відтак наявне порушення вимог статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №266/95-ВР і є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
У свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, де остання вкотре наполягає на тому, що доходом є виключно розмір комісійної винагороди, а не всі грошові кошти, які отриманні нею від реалізації будівельних матеріалів на виконання договору комісії.
В судове засідання 06.06.2022 представник відповідача не прибув, про дату, час місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не надходило, з урахуванням чого ухвалено продовжити розгляд справи за відсутності представника ГУ ДПС у м. Києві.
В судове засідання від позивача прибула ОСОБА_2 , яку судом, з огляду на предмет спору та відсутність належних повноважень не допущено до участі у розгляді справи.
Зважаючи на викладені обставини, в судовому засіданні 06.06.2022 судом ухвалено про закінчення підготовчого провадження та ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Головним управлянням ДПС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 15.01.2018 по 15.06.2020 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 15.01.2018 по 15.06.2020, за наслідком якої складено акт перевірки від 14.06.2021 №46469/ЖП/26-15-07-09-08/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
У висновках акту перевірки зафіксовано порушення позивачем статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №266/95-ВР, а саме встановлено факт проведення розрахункових операцій без застосування РРО на суму 41549027,74 грн.
На підставі висновків акту перевірки, у зв'язку із порушенням ОСОБА_1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №266/95-ВР, на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №266/95-ВР, підпунктів 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2021 №59125070908, яким до останньої застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 4 154 902,77 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Не погоджуючись із спірним рішенням позивачем подано скаргу, за наслідком розгляду якої рішенням ДПС України від 25.11.2021 №10705/К/99-00-06-03-02-09 скаргу останньої залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно із підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Між тим, пунктами 78.4-78.8 статті 78 ПК України регламентовано, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Суд вказує, що позовна заява не містить жодного обгрунтування порушення відповідачем порядку призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а судом відповідних порушень не встановлено.
Отже, суд переходить до дослідження наявності/відсутності порушення позивачем положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №266/95-ВР.
Як свідчить акт перевірки, ОСОБА_1 здійснювала діяльність з реалізації будівельних матеріалів відповідно до договору комісії на реалізацію товару №2/К-к від 01.02.2018. Розрахунки за реалізовані товари здійснювалися в готівковій формі.
Відповідно до пункту 5 договору №2/К-к від 01.02.2018, за виконання доручення ОСОБА_1 (комісіонер) отримувала винагороду від ТОВ «ВАРТІС» (комітента) в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.
Перевіркою наявних матеріалів, наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки, встановлено реалізацію будівельних матеріалів з 05.02.2018 по 29.11.2019 за готівкові кошти, що підтверджується записами в книзі обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість) №210/26-58-13-02-13 від 18.01.2018, товарними чеками, наданими покупцю при реалізації товарів, звітами комісіонера, а також наданим під час проведення перевірки поясненням платника податків.
Відповідно до вищезазначених документів ФОП ОСОБА_1 було реалізовано будівельні матеріали, відповідно до договору комісії в таких розмірах: лютий 2018 - 386959,20 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №1 від 28.02.2018 та товарних чеків за період з 05.02.2018 по 27.02.2018)); березень 2018 - 948552,48 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №2 від 31.03.2018р. та товарних чеків за період з 06.03.2018 по 30.03.2018); квітень 2018 - 2199181,83 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №3 від 30.04.2018р. та товарних чеків за період з 04.04.2018 по 27.04.2018); травень 2018 - 1963830, 82 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №4 від 31.05.2018 та товарних чеків за період з 04.05.2018 по 31.05.2018); червень 2018 - 2257940,06 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №5 від 30.06.2018 та товарних чеків за період з 06.06.2018 по 27.06.2018); липень 2018 - 2218268,27 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №6 від 31.07.2018 та товарних чеків за період з 02.07.2018 по 30.07.2018); серпень 2018 - 2000416,05 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №7 від 31.08.2018 та товарних чеків за період з 02.08.2018 по 31.08.2018); вересень 2018 - 2164174,37 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №8 від 30.09.2018 та товарних чеків за період з 05.09.2018 по 27.09.2018); жовтень 2018 - 19495544,11 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №9 від 31.10.2018 та товарних чеків за період з 04.10.2018 по 29.10.2018); листопад 2018 - 1794090,60 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №10 від 30.11.2018 та товарних чеків за період з 05.11.2018 по 29.11.2018); грудень 2018 - 1992576,85 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №11 від 31.12.2018 та товарних чеків за період з 05.12.2018 по 27.12.2018); січень 2019 - 1995019,00грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №1 від 31.01.2019 та товарних чеків за період з 04.01.2019 по 31.01.2019); лютий 2019 - 1850772,72 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №2 від 28.02.2019 та товарних чеків за період з 04.02.2019 по 25.02.2019); березень 2019 - 2116643,47грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №3 від 31.03.2019 та товарних чеків за період з 05.03.2019 по 28.03.2019); квітень 2019 - 2002656,03 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №4 від 30.04.2019 та товарних чеків за період з 03.04.2019 по 26.04.2019); травень 2019 - 2193287,88 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №5 від 31.05.2019 та товарних чеків за період з 06.05.2019 по 28.05.2019); червень 2019 - 1989979,19 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №6 від 30.06.2019 та товарних чеків за період з 04.06.2019 по 27.06.2019); липень 2019 - 2164086,71 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №7 від 31.07.2019 та товарних чеків за період з 01.07.2019 по 30.07.2019); серпень 2019 - 1904802,56 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №8 від 31.08.2019 та товарних чеків за період з 05.08.2019 по 29.08.2019); вересень 2019 - 1603433,06 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №9 від 30.09.2019 та товарних чеків за період з 04.09.2019 по 27.09.2019); жовтень 2019 - 1734833,28 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №10 від 31.10.2019 та товарних чеків за період з 04.10.2019 по 29.10.2019); листопад 2019 - 2117979,20 грн. (відповідно до даних книги обліку доходів, звіту комісіонеру №11 від 29.11.2019. та товарних чеків за період з 06.11.2019 по 29.11.2019).
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору комісії було реалізовано будівельних матеріалів за готівкові кошти в 2018 році на загальну суму 19875534,64 грн., в 2019 році - на 21673493,10 грн.
На переконання контролюючого органу, враховуючи положення пункту 296.10 статті 296, статті 61 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України позивач при здійсненні господарської діяльності з 26.03.2018 мала застосовувати РРО, проте не застосовувала, а відтак наявне порушення вимог статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №266/95-ВР, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Суд вважає вказаний висновок ГУ ДПС у м. Києві безпідставним та необґрунтованим мотивуючи це наступним.
У відповідності до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).
Згідно із пунктом 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 7000000 гривень;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:
а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;
б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім'ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.
Згідно із пунктом 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 296.1 статті 296 ПК України платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.
У свою чергу, підпунктами 296.1.1-296.1.3 пункту 296.1 статті 296 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів та витрат такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги.
Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.
За правилами пункту 296.2 статті 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (п. 296.4 ст. 296 ПК України).
У відповідності до пункту 296.10 статті 296 ПК України реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку:
першої групи;
другої - четвертої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що застосування реєстратора розрахункових операцій платником податків є обов'язковим у разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень та його застосування розпочинається з першого числа місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
Положеннями пункту 292.4 статті 292 ПК України встановлено, що доходом платника єдиного податку є:
1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;
2) для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
При цьому, у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 ПК України).
Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків надає послуги (виконує роботи), серед іншого, за договорами комісій, доходом є безпосередньо винагорода повіреного (агента).
Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що безпосередньо і зафіксовано в акті перевірки, що позивач надавала послуги ТОВ «ВАРТІС» з реалізації будматеріалів на підставі договору №2/К-к від 01.02.2018, який за своєю формою та змістом є договором комісії.
Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Отже, звідси слідує, що всі кошти, отримані ФОП ОСОБА_1 від реалізації будівельних матеріалів за договором доручення (комісії) не є доходом в розумінні положення ПК України, адже такі послуги не є продажем (реалізацією) товару. В даному випадку до доходу позивача включається виключно сума отриманої винагороди повіреного (агента), тобто кошти отримані від ТОВ «ВАРТІС» як комісійна винагорода за надані послуги, сплата якої передбачено пунктами 5.1, 5.2 договору №2/К-к від 01.02.2018.
На користь вказаного висновку суду свідчить також безпосередньо акт перевірки в частині відсутності встановлення контролюючим органом порушення позивачем нарахування та сплати єдиного податку на загальнообов'язкове державне страхування, обчислення якого, у свою чергу здійснюється із суми отриманого платником доходу.
Водночас, як вже було вказано судом вище ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору №2/К-к від 01.02.2018 було реалізовано будівельних матеріалів за готівкові кошти в 2018 році на загальну суму 19875534,64 грн., а комісійна винагорода за надання таких послуг становила 796 572,69 грн.
Враховуючи наведене суд акцентує увагу на тому, що позивачем у 2018 році не перевищено граничну суму доходу у розмірі 1 000 000,00 грн, безпосередньо з перевищення якого пункт 296.10 статті 296 ПК України пов'язує виникнення у платника податків обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що у 2019 році сума комісійної винагороди ФОП ОСОБА_1 становила 1 007 000,00 грн.
Звідси слідує, що у листопаді 2019 року відбулося перевищення суми отриманого позивачем доходу у розмірі 1 000 000,00 грн., а тому, з урахуванням положень пункту 296.10 статті 296 ПК України остання, починаючи із грудня 2019 мала застосовувати реєстратор розрахункових операцій.
У той же час, як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_1 в подальшому господарської діяльності не здійснювала, грошові кошти в сумі 245 375,12 грн. є доходом останньої (комісійною винагородою), яка виплачена ТОВ «ВАРТІС» за минулий період.
Отже, при отриманні вказаних коштів стверджувати про необхідність застосування ФОП ОСОБА_1 реєстратора розрахункових операцій не вбачається за можливе, адже жодної реалізації товару нею не здійснювалося.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №266/95-ВР (далі - Закон №266/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування;
4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;
5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
6) забезпечувати зберігання (у разі використання) використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;
7) подавати до контролюючих органів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.
Згідно із пунктом 1 статті 17 Закону №266/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наведене у свій сукупності суд констатує відсутність обставин порушення позивачем статті 3 Закону №266/95-ВР, що, у свою чергу, вказує на відсутність підстав для застосування положень пункту 1 статті 17 Закону №266/95-ВР.
Наведене свідчить про невідповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України та як наслідок зумовлює висновок суду про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Додатковою суд вказує, що у розрахунку до спірного рішення контролюючий орган вказує про те, що у 2020 році позивачем реалізовано товар на суму 21673493,10 грн., проте в акті перевірки відсутні відомості про здійснення позивачем реалізації товару у 2020 році.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2021 №59125070908, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева