ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 липня 2022 року м. Київ № 640/26626/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Управління (центру) надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації; Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації
проскасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-1), Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2 та/або Облонська РДА) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління (Центру) надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.09.2021 про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління (Центр) надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем-1 протиправно відмовлено у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в орендованій квартирі на підставі відсутності згоди власника житла, адже така згода має надаватися виключно у випадках ненадання заявником переліку необхідних документів у відповідності до пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 02.03.2016 №207, які, у свою чергу були надані позивачем.
Представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву, де останній вказує про те, що не є належним відповідачем у справі та зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем-2 і є правомірним та таким, що прийнято в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.
Представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, де він вказує про правомірність прийнятого ним рішення та зазначає, що договір оренди припинив свою дію у зв'язку із смертю власника житла.
У свою чергу позивачем подано відповідь на відзив, де остання зазначає, що договір оренди не припинив свою дію, його дія продовжена із посиланням на пункт 4.2 останнього.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
03.09.2021 ОСОБА_1 подано заяву через Управління (Центру) надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до Відділу з питань реєстрації місця проживання Оболонської РДА про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
До вказаної заяви позивачем долучено: договір оренди квартири (нежитлового приміщення) №1 від 01.06.2016, акт прийому-передачі від 05.06.2016, свідоцтво про право власності від 02.02.2005, свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 від 02.03.2021.
03.09.2021 Відділом з питань реєстрації місця проживання Оболонської РДА прийнято рішення про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , оскільки остання не надала необхідних документів або інформації - відсутня згода власника (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та вказує про наступне.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження відповідно до Конституції України регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV).
Згідно із статтею 3 Закону № 1382-IV місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частинами 1-3 статті 6 Закону № 1382-IV передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 10 Закону № 1382-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання та Порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Правила), які визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.
Відповідно до пункту 4 Правил громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги" (п. 8 Правил).
Згідно із пунктом 11 Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
У той же час, пунктом 18 Правил регламентовано, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах); проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);
5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до наступних висновків:
По-перше, реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
По-друге, документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги".
По-третє, для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг), зокрема документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
В четверте, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації, рішення про що приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови.
Між тим, Розпорядженням Оболонської РДА від 25.04.2019 №280 затверджено Інформаційні та технологічні картки адміністративних послуг, які надаються структурними підрозділами Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Оболонської РДА від 17.08.2021 №425 затверджено Інформаційну карту адміністративної послуги «Реєстрація місця проживання/перебування особи» (далі - Інформаційна картка).
Згідно із підпунктом 4 пункту 9 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрала законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.
У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначенi документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання дітей за адресою реєстрації місця проживання одного із батьків/одного із батьків або законного представника/представників).
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що документом, який підтверджує право на проживання в житлі є договір оренди, за відсутності якого право громадянина на реєстрацію місця проживання у відповідному житлі реалізується виключно у разі наявності згоди власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження права проживання в житлі надала договір оренди квартири (нежитлового приміщення) №1 від 01.06.2016, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у відповідності до якого позивачу передано в оренду квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Договір).
За правилами пунктів 4.1, 4.2 Договору строк оренди приміщення, що орендується, складає 35 місяців з моменту прийняття приміщення, що орендується за актом прийому-передачі.
Якщо до закінчення строку жодна сторона не направила іншій стороні вимогу про розрівняння договору, дія цього договору вважається продовженою на той самий строк та на тих самих умовах.
Відповідно до Акта прийому-передачі квартира передана позивачу 05.06.2016. Отже, строк дії Договору закінчився 30.04.2019.
Приймаючи до уваги положення пункту 4.2 Договору, за відсутності належних та достатніх доказів наявності вимоги про розірвання договору - строк дії Договору є продовженим.
Разом з цим, судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від 02.03.2021.
Як зазначають відповідачі, на їх думку, у зв'язку із смертю орендодавця строк дії Договору оренди квартири (нежитлового приміщення) №1 від 01.06.2016 є припиненим, з урахуванням чого необхідно отримання згоди власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї та/або продовжити договір оренди квартири із новим власником.
Разом з тим, позивач наполягає, що до нового власника житла перейшли всі права та обов'язки за укладеним Договором.
Надаючи оцінку доводам сторін в цій частині суд враховує наступне.
Згідно із статтею 810 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.
До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина (ч. 1 ст. 812 ЦК України).
Разом з цим, статтею 168 Житлового кодексу Української РСР передбачено наступне.
Укладений на визначений строк договір найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, припиняється після закінчення цього строку, і його може бути продовжено лише за угодою між наймачем і наймодавцем.
Дострокове розірвання договору найму жилого приміщення з ініціативи наймодавця можливе лише за згодою наймача.
Договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.
Договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.
Відповідно до статті 170 Житлового кодексу Української РСР при переході права власності на жилий будинок, (частину будинку, квартиру), в якому знаходиться здане в найом жиле приміщення, до іншої особи договір найму зберігає силу до закінчення зазначеного в ньому строку.
Якщо договір найму укладено без зазначення строку, новий власник будинку (квартири) вправі вимагати його розірвання у випадках і в порядку, передбачених статтею 168 цього Кодексу.
У той же час, частиною 1 статті 814 ЦК України регламентовано, що у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
За загальним правилом правонаступництво - перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Воно може бути універсальним або частковим.
За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. Це має місце, серед іншого, у разі спадкування.
Відповідно до частини 1 статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України), а до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).
Положеннями частин 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України).
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження переходу права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 до іншої особи, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 170 Житлового кодексу Української РСР, і як наслідок формування висновку про наявність права щодо реєстрації місця проживання позивача в орендованій квартирі, власник якої помер, а відомості щодо нового (в порядку спадкування) відсутні.
Отже, беручи до уваги наведене у свій сукупності суд вважає, що Відділом з питань реєстрації місця проживання Оболонської РДА прийнято правомірне рішення щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що зумовлює відсутність підстав для скасування спірного рішення.
Як наслідок відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, наведене в сукупності зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цілому.
При цьому, суд додатково відмічає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем-2, а не відповідачем-1.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний НОМЕР_3 ) до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, б. 16, код ЄДРПОУ 42436885), Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, б. 16, код ЄДРПОУ 37371727) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева