ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
09 лютого 2022 року м. Київ№ 640/27939/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Пенсійного фонду України (надалі - Відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України у нездійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 09.12.2010 року по справі 2-а-1089;
- зобов'язати Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 09.12.2010 року по справі 2-а-1089.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про невиконання відповідачем постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 09.12.2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2020 відкрито провадження у справі.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, зазначивши про правомірність та обґрунтованість власного рішення. Також відповідачем у відзиві поставлено питання про закриття провадження у справі з підстав непідсудності даного спору адміністративному суду.
Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, судом враховано наступне.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; (стаття 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов'язати Пенсійний фонд України виконати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09.12.2010 року по справі № 2-а-1089, відповідно до якого зобов'язано УПФУ в Солом'янському районі міста Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, розрахованої від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, розрахованої від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з березня 2008 року, за виключенням вже проведених виплат за цей період.
На виконання вказаного рішення 09.12.2011 видано виконавчий лист.
Тобто, предметом спору є невиконання органом місцевого самоврядування судового рішення у адміністративній справі № 2-а-1089, і намагання позивача в такий спосіб примусити Пенсійний фонд України виконати це судове рішення.
З цього приводу суду вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Подання окремого позову про зобов'язання пенсійного органу виконати судове рішення свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, оскільки не відновлює і не може відновити порушені, як на думку позивача, права, свободи та інтереси, які вже були захищені судом у іншій справі.
Подібна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справа № 686/23317/13-а, від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 та від 20 грудня 2018 року у справі №2а/155/17/2015 (155/324/2015-а).
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних відносинах міститься у постановах Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №522/1828/17, від 26 травня 2020 року у справі №522/1826/17, від 26 травня 2020 року у справі №522/5265/17 та від 19 листопада 2018 року у справі №804/10264/15.
З огляду на викладені обставини суд вважає, що не являється публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів спір про зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 09.12.2010 року по справі 2-а-1089, а тому провадження підлягає закриттю, оскільки такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі оскільки спір у ній не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Керуючись положеннями статей 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Закрити провадження у справі № 640/27939/20 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Н.М. Клименчук