ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 червня 2022 року м. Київ № 320/9188/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
30.09.2020 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ), у якій просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.08.2020 № 104650004948, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати відповідача з 14.09.2020 здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до положень статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII), виходячи з розміру 90% від суми місячного заробітку, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 27.07.2020 № 21-151зп, без обмеження її максимального розміру.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 адміністративну справу № 320/9188/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 19.04.2021 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні).
21.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому представник ГУ ПФУ посилаючись, зокрема, на положення частини першої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) зазначає про відсутність правових підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років з огляду на відсутність у позивача на день звернення за пенсією вислуги років з 01.10.2019 по 30.09.2020 - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.05.2006 по дату звернення до ГУ ПФУ (14.08.2020) проходив службу в органах прокуратури України, на різних посадах, які зазначені у його трудовій книжці зокрема:
з 17.05.2006 - перебував у розпорядженні Міністерства оборони України та Генеральної прокуратури України;
з 03.08.2006 - служба в органах військової прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах;
з 03.02.2011 - прийнята Присяга;
з 08.08.2012 - призначений старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які проводять досудове слідство слідчого управління Головного управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;
з 26.11.2012 - переведений старшим прокурором цього ж відділу відповідного управління;
з 03.04.2014 - переведений прокурором відділу нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності слідчого управління вищевказаного управління;
з 04.07.2014 - переведений прокурором відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Головного управління нагляду процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату та нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;
з 30.08.2014 - призначений прокурором відділу нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності слідчого управління Головної військової прокуратури;
з 09.09.2014 - призначений прокурором відділу нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності та Генеральним штабом Збройних Сил України під час проведення антитерористичної операції слідчого управління Головної військової прокуратури;
з 25.12.2014 у зв'язку зі зміною структури переведений прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльності слідчого управління Головної військової прокуратури;
з 13.07.2015 - звільнений із займаної посади у зв'язку зі вступом на військову службу;
з 14.07.2015 - проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури;
з 24.12.2019 - призначений прокурором відділу нагляду за додержанням законів при проведенні органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України;
з 02.01.2020 - переведений начальником відділу нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності за додержанням законів у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у сфері нагляду за кримінальними провадженнями про військові злочини та у сфері оборонно-промислового комплексу Офісу Генерального прокурора.
У період з серпня 1996 по липень 2000 року позивач був курсантом Української академії внутрішніх справ. З червня 2000 року по липень 2008 року навчався в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавства» на денній формі навчання.
14.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ із заявою якій висловлено прохання призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-XII у розмірі 90 % від суми місячної (чинної) заробітної плати, яка згідно із довідкою Офісу Генерального прокурора від 27.07.2020 № 21-1518зп станом на 15.07.2020 складала 63 949, 10 грн.
Рішенням від 18.08.2020 № 104650004948 ГУ ПФУ відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки за наданими ним документами його вислуга років відповідно до частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII становить 21 рік 11 місяців 19 днів. Стаж роботи на посадах прокурорів - 21 рік 11 місяців 19 днів. Отже, станом на 14.08.2020 ОСОБА_1 не набув необхідної вислуги років для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII.
Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У справі, яка розглядається не є спірним обрахунок відповідачем вислуги років на день звернення позивача за призначенням йому пенсії за вислугу років.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В Україні правове регулювання відносин пенсійного забезпечення здійснюється на підставі Конституції України, відповідно до якої виключно законами України визначаються форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Спеціальні умови пенсійного забезпечення за особливостями професійного статусу особи передбачені, зокрема, Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), Законом № 1789-XII та Законом № 1697-VII.
При введенні в дію Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» збережено пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законами № 1788-ХІІ, № 1789-ХІІ, а згодом і Законом № 1697-VII у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і пенсію за вислугу років. Наявність таких пенсій пояснюється особливістю окремих професій і складними умовами праці. Пенсія за вислугу років - це пенсійна виплата, що є регулярним (щомісячним) грошовим забезпеченням окремих категорій громадян зі спеціальною правоздатністю, у зв'язку з тривалою професійною діяльністю.
Пенсії за вислугу років встановлюються категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Цей вид пенсії слугує формою матеріального забезпечення осіб, які через специфічний характер своєї професії потребують, на думку законодавця, додаткового або підвищеного соціального захисту з поміж інших категорій громадян. На відміну від пенсії за віком пенсії за вислугу років призначаються чітко визначеному в законодавстві колу осіб, в тому числі і прокурорам.
До 15.07.2015 пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури регулювалось положеннями статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
15.07.2015 набрав чинності Закон № 1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
На час звернення позивача за призначенням йому пенсії (14.08.2020) пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульовано Законом № 1697-VII, а саме статтею 86.
Так, згідно із частиною першою статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2019 по 30.09.2020 - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга статті 86 Закону №1697-VII).
При цьому, у частині п'ятій Закону № 1697-VII для працівників, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону № 1058-IV, передбачено право на призначення такої пенсії у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цією частиною, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші
Також, частиною восьмою статті 86 Закону № 1697-VII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що призначення прокурорам пенсії за вислугу років є додатковою та підвищеною соціальною гарантією з боку держави через специфічний характер свої професії. Необхідною умовою для її призначення є наявність необхідної кількості вислугу років на день звернення до територіального органу Пенсійного фонду України за її призначенням.
При цьому, робота в органах прокуратури безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії, осіб звільнених з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів не впиває на виникнення права на призначення такого виду пенсії у разі непосутньої кількості вислугу років, визначеної частиною першою статті 86 Закону № 1697-VII, оскільки саме за тривалість професійною діяльності та її специфічні умови працівникам прокуратури надається такий привілей у їх пенсійному забезпеченні.
При цьому, з набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Виключенням з цього правила, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у їх постановах у справах № 372/2909/17, № 211/3177/17, № 740/500/17, 591/2314/16-а, є лише прокурори та слідчі, які в період часу з 26.07.2001 до 01.10.2011 мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.
Судом встановлено, що у період часу з 26.11.2001 по 01.10.2011 ОСОБА_1 не мав необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у редакції яка діяла в редакції Закону з 26.07.2001 (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру») до 01.10.2011 (в редакції Закону України від 08.11.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»).
У справі, яка розглядається судом встановлено, що на момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України вислуга років позивача складала 21 рік 11 місяців 19 днів; стаж роботи на посадах прокурорів - 21 рік 11 місяців 19 днів, при необхідних - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.
За таких обставин, а також ураховуючи відсутність на час виникнення спірних відносин правових підстав для призначення пенсії позивачу (недостатня вислуга років для призначення пенсії за вислугу років як працівнику прокуратури), відмова ГУ ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII не порушила прав та законних інтересів позивача на час виникнення спірних відносин. Відповідно, інші вимоги є похідними та задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачем, як суб'єктом владних повноважень виконано, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, відсутності витрат відповідача на залучення свідків та проведення експертизи, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Чудак